Skip Navigation Links наука
освіта
техніка
прогрес
Газета заснована у квітні 1997 р.
Пропустити посилання переходів
Випуски газети
Окремі статті
Фотогалерея
Редакція
Пропустити посилання переходів
Окремі статті 2020 року
Окремі статті 2018 року
Окремі статі 2017 року
Окремі статті 2016 року
Окремі статті 2015 року
Окремі статті 2014 року
Окремі статті 2013 року
Окремі статті 2012 рокуExpand Окремі статті 2012 року
Окремі статті 2011 року
Окремі статті 2010 року
Окремі статті 2009 року
Ко­ли на­уку й освіту бу­де про­го­ло­ше­но національ­ни­ми пріори­те­та­ми Ук­раїни? 
 
 

Два академіки —
Микола ЖУЛИНСЬКИЙ та Борис ПАТОН

Не ста­немо при­ховувати — ці роз­думи Ми­коли Григоровича Жу­линсь­кого про стан і пер­спективи гуманітар­ної науки, про рефор­ми й перебудову ака­демічної науки ми тро­хи при­три­мали під подію. 25 серпня видат­ному вче­ному, ака­деміку НАН Ук­раїни, письмен­нику, гро­мадсь­кому і дер­жав­ному діячу випов­нюється 80 років.

Життєві дороги письмен­ника-науковця мож­на відстежити за його тво­рами. Узяти б кни­гу Ми­коли Жу­линсь­кого «Моя дру­га світова», про яку наша газета писала у публікації «Ніщо так не зближує позиції, як правда» («Світ», №№43-44, 2016 р.). У ній ішло­ся про події на Во­лині: через призму спо­гадів дитини і осмис­лен­ня дорос­лого, дослідження науковця і голоси оче­видців роз­кри­валась правда, багатолика й неоднозначна, але така, якою вона була. І в цьо­му вирі — зіткненні любові й ненависті, жер­тов­ності й нелюдсь­кості — зро­с­тав хлопчина, якому дано було показати людям цю правду… Але ті події передували ще більшій пожежі Другої світової, через яку на десятиліття віднесло у далекі світи батька, і дуже дов­го сім’я нічого не зна­ла про ньо­го. А без найріднішої матусі юнак залишив­ся ще, вступаючи до педучилища. До­ля випро­бовувала й гар­тувала його. Він багато бачив, багато пережив, і передумав… Слова і дум­ки про­силися з душі до людей. Щоб навчи­тися донес­ти їх, вступив на факультет жур­налісти­ки Київсько­го універ­ситету імені Шевчен­ка. За­глибленість в науку, в дослідження — при­вела до аспіран­тури...

«З 1972 р. жит­тя Ми­коли Жу­линсь­кого пов’язане з Інститутом літератури ім. Т. Г. Шевчен­ка НАН Ук­раїни. Мо­лод­шого науко­вого співробітни­ка помітили; доскіпли­вий розум, вміння аналізувати й доводити до завер­шен­ня роз­почату справу, нахил до пошукового дослідництва харак­теризували його як молодого і здібно­го науковця – літературоз­нав­ця і кри­тика. Він швидко долав щабелі кар’єри до вче­ного сек­ретаря, заступника дирек­тора з науко­вої роботи (1978), дирек­тора цьо­го закла­ду (з 1991 р. і донині), — цитуємо за На­уко­во-бібліографічним відділом НБУ ім. Яросла­ва Му­д­рого, який підго­тував величез­ний перелік праць ака­деміка Жу­линсь­кого.

Це тільки одна іпостась — науко­ва, в якій мож­на окрес­лити роль дирек­тора у підго­товці багатотом­ної «Історії української літератури», «Шевченківської Ен­цик­лопедії», у значному попов­ненні дже­рельної бази, коли архівні матеріали, кни­гозбірні видат­них українських митців зба­гачували фон­ди Інституту. А ще ж величез­ний вне­сок у тво­рен­ня і роз­виток української дер­жави, робота в уряді і пар­ламенті.

Вітаючи ювіляра, бажаємо йому мно­гая і бла­гая літа! Но­вих унікальних праць, нових учнів — про­дов­жувачів, відда­них науці, мові, культурі, тра­диціям, що фор­мують національ­ний світогляд людини. За сло­вами ювіляра, «тільки духов­не світло відкриває шлях цивілізованого роз­вит­ку нації».

Турботою про роз­виток гуманітар­них наук про­сяк­нуті і ці роз­думи ака­деміка Ми­коли ЖУЛИНСЬКОГО, особливо з огляду на подію, до якої набли­жається головна науко­ва інституція дер­жави, — вибори пре­зиден­та НАН Ук­раїни та оновлен­ня її Президії.

В Ук­раїні сло­во «рефор­ма» набуло якогось сак­рального зна­чен­ня. Кожна нова виконав­ча вла­да, яка змінюється швидше, ніж пори року, зобов’язується здійснити рішучі рефор­ми в дер­жаві і, звісно, в науці. При цьо­му її суворий і кри­тич­ний погляд звернено передусім на Націо­нальну ака­демію наук. Тож не див­но, що оце магічне сло­во «рефор­ма» бук­вально в’їлося в мізки й ака­демічної спільноти, яка з небезпідстав­ною три­вогою чекає від «верхів» якогось чи не чудодійно­го рефор­муван­ня науко­вої сфе­ри.

Ми­моволі в суспільній свідомості складається переконан­ня, що чи не всі головні, передусім еко­номічно­го поряд­ку, біди і про­бле­ми нашого невда­лого дер­жав­ного гос­подарюван­ня зосеред­жені в Національній ака­демії наук, яку необхідно терміново рефор­мувати. І то рішучим революційним викорінен­ням ста­рого, начеб­то віджи­лого, кар­динальним рефор­муван­ням сис­теми НАН.

Чи справді наші про­бле­ми в науковій сфері таяться в сис­темі управління Національ­ної ака­демії наук, якій при­писують, начеб­то, авторитар­ний стиль керуван­ня, застарілі методи. Я май­же десять років був чле­ном Президії НАН Ук­раїни, і з повним переконан­ням засвідчую, що рішен­ня цим колек­тив­ним (наголошую: саме колек­тив­ним!) органом управління завжди приймалися з ура­хуван­ням позиції кож­ного учасника дис­кусії. Жодного авторитариз­му в діях керівництва НАН не відстежувалось. Не тут тре­ба шукати при­чину такого ста­новища в Академії, і такого ставлен­ня до неї у «вер­хах» суспільства.

Ко­му-кому, а мені годилося б передусім ска­зати про соціогу­манітар­ну сфе­ру. Хо­ча, сла­ва Бо­гу, ніхто не поривається її кар­динально рефор­мувати. Бо, правду кажучи, там особливо й не роз­женеш­ся з рефор­мами. Більше тре­ба думати про збе­режен­ня і при­мно­жен­ня, ніж про реорганізацію. До­сить невеликий це науко­во-дослідний сег­мент в сис­темі НАН. Не те, що було на пер­ших порах існу­ван­ня Ук­раїнської ака­демії наук. Тоді гуманітарні науки посідали в УАН почес­не місце. За Статутом в струк­турі тодішньої Академії перед­бачалося лише три відділи — два гуманітар­них із 42-ма ака­деміками й один фізико-математич­ний з 30-ма ака­деміками.

Пригадую, в далекому 1996 році я опублікував статтю під назвою «За бідно­го гуманітарія замов­те сло­во!». Дозволю себе про­цитувати: «Де­шеве, тоб­то незабез­печене фінан­суван­ням дирек­тив­не рефор­муван­ня шляхом ско­рочен­ня науковців, інститутів, їх укруп­нен­ня, переведен­ня, напри­клад, із сис­теми Національ­ної ака­демії наук до вузівської сис­теми насам­перед уда­рить по гуманітар­них інститутах. А вони й так лед­ве дихають, відчайдуш­но намагаючись втриматися на поверхні».

Як і в часи СРСР, так і в роки незалеж­ної Ук­раїни, соціогу­манітарні науко­во-дослідні інститути не сміли кількісно вироста­ти. Тоді — хіба що за доз­волом ЦК Компартії Ук­раїни, і то під пев­не ідео­логічне замов­лен­ня. Нині — через відсутність фінан­суван­ня. І тоді нові наукові напрями, по суті, не відкривалися, зв’яз­ки із західни­ми науко­вими цен­т­рами були практич­но відсутні —лег­ше було спілку­ватися з потойбічним світом, ніж із капіталістичним. Ви­пус­кали за кор­дон тільки «виїзних» і то лише до країн соціалістичного табору. І тепер у зв’яз­ку з бра­ком фінан­суван­ня годі відкрити новий науко­вий напрям дослідження, годі вче­ному-гуманітарію сподіватися на участь в міжна­род­них кон­ференціях, відбу­ти на ста­жуван­ня за кор­дон.

На тлі нинішнього бюд­жет­ного фінан­суван­ня науки нелег­ко наважитися на якусь реорганізацію соціогу­манітар­ної сфе­ри, тим більше, що в гуманітар­них інститутах відсутні будь-які резер­ви для самофінан­суван­ня.

Га­даю, саме тому у вибор­чих про­гра­мах кан­дидатів на най­вищу посаду в НАН Ук­раїни вкрай мало ува­ги приділено соціогу­манітарній сфері. Мо­жу назва­ти тільки ключові положен­ня до про­гра­ми Анатолія За­город­ньо­го, де соціогу­манітарні науки названі серед пріори­тетів, які повинні забез­печити світовий рівень ака­демічних науко­вих досліджень. До речі, саме цей кан­дидат ініціює створен­ня національ­ної про­гра­ми гуманітар­ного роз­вит­ку суспільства.

А це свідчить, що завдання, які були пріори­тет­ними для Академії наук сто років тому, актуальні і сьо­годні. Пригадай­мо, що голова комісії з написан­ня законопро­екту про утворен­ня Ук­раїнської ака­демії наук, ака­демік Пе­тер­бурзь­кої ака­демії наук В.І. Вернадсь­кий на пер­шому ж її засіданні 9 лип­ня 1917 року наголосив: «Національ­на вага новітньої Академії лежить у тому, що Академія повин­на допомагати зро­с­тові української націо­нальної самосвідомості та української культури через широке, гли­боке, про­ник­ливе науко­ве студіюван­ня минулос­ти та сучас­нос­ти українсько­го народу та його сусідів, при­роди обійнятого їми краю…» (Рання історія Академії наук Ук­раїни 1918—1921). — К.: Ма­нус­крипт, 1993 — С.80).

Ма­буть, дореч­но буде заува­жити, що питан­ня гуманітар­ної науки для фізика-тео­ретика За­город­ньо­го не є чимось зовсім невідомим – впродовж кількох років він очо­лює Комітет з української науко­вої термінології при Президії НАН Ук­раїни і докла­дає чимало зусиль для досяг­нен­ня посту­пу у цій непростій і досить таки делікатній діяльності. Та й питан­ня історії науки, зок­рема, вив­чен­ня й поширен­ня гуманітар­ного творчого спадку засновника УАН Во­лодимира Вернадсь­кого, теж перебуває в колі його інте­ресів, як­що зга­дати діяльність ака­деміка За­город­ньо­го як голови Комісії НАН Ук­раїни з роз­роб­ки науко­вої спадщини ака­деміка Вернадсь­кого та чис­ленні студії, при­свячені життєвому і творчому шляху геніаль­ного математика і фізика-тео­ретика, засновника Інституту тео­ретич­ної фізики ака­деміка Ми­коли Бо­голюбова.

Гу­манітарні науки мають нагро­мад­жений про­тягом три­валого часу потенціал, який доз­воляє роз­гор­нути про­цес ідей­но-світогляд­ного перефор­матуван­ня українсько­го суспільства, виробити механізми викорис­тан­ня націо­нальних духов­них цінно­с­тей задля кон­солідації українсько­го суспільства. Гу­манітарні науки і нині актив­но включені в про­цес відновлен­ня та модернізації соціо­культур­ного середовища країни. Тож хочеться сподіватись, що фінан­суван­ня духов­ної сфе­ри вироб­ництва, науки, освіти і культури, незабаром ста­не пріори­тет­ним в дер­жав­ному бюд­жеті Ук­раїни, що науку й освіту буде про­голошено націо­нальними пріори­тетами, як це зроблено в передових країнах світу. Ад­же відомо, що саме за рахунок пріори­тет­ного роз­вит­ку освіти і науки ці країни одержують близь­ко 40% валового національ­ного про­дук­ту.

Усвідомлюючи і свою від­повідальність за активізацію про­цесу дер­жавотво­рен­ня, вчені-гуманітарії НАН роз­робили ще десять років тому про­ект Концепції гуманітар­ного роз­вит­ку Ук­раїни до 2020 р. Ця національ­на доповідь про­понує таку модель суспільного роз­вит­ку, яка орієнто­вана на мак­симальне роз­криття потенціалу людини, створен­ня необхідних умов для реалізації її інте­лек­туаль­них мож­ливос­тей, творчих здібно­с­тей. Вченими-суспільствоз­нав­цями роз­роб­лені і обґрун­товані рекомен­дації щодо фор­муван­ня національ­но-культур­ної іден­тич­ності, захис­ту і збе­режен­ня фун­дамен­тальних духов­них цінно­с­тей, сформована цілісна, кон­цеп­туаль­но чітка сис­тема ціннісних орієнтацій як для окремого індивіда, так і для суспільства вза­галі. Академія цю Концепцію гуманітар­ного роз­вит­ку напра­вила Президен­ту Ук­раїни, Кабінету Міністрів Ук­раїни, Верховній Раді Ук­раїни, але, на жаль, ми й досі не бачимо роз­гляду на дер­жав­ному рівні загальнонаціональ­ного проєкту з роз­вит­ку гуманітар­ної сфе­ри.

Крім того, вчені Академії підго­тували ряд інших націо­нальних доповідей, зок­рема, «Національ­ний суверенітет Ук­раїни в умо­вах гло­балізації», «Цивілізаційний вибір Ук­раїни: парадиг­ма осмис­лен­ня і стратегія дії», що є свідченням того, що НАН Ук­раїни здійснює постійну роботу щодо кон­цеп­туаль­но-про­гно­с­тич­ного та науко­во-інформаційно­го супро­воду дер­жав­ної політики в сфері соціаль­но-політич­ного та культур­ного роз­вит­ку Ук­раїни. От­же, соціогу­манітарні науки нашої Академії мають багато напра­цювань для створен­ня нової національ­ної про­гра­ми гуманітар­ного роз­вит­ку суспільства.

Прикро, але доводиться сум­ніватися у здатності політич­ної й дер­жав­ної еліти Ук­раїни роз­глядати духов­но-інте­лек­туаль­ний потенціал нації, як най­важ­ливіший стратегічний ресурс, за допомогою якого й мож­на вийти на вищий рівень науко­во-тех­нологічно­го і соціаль­но-еко­номічно­го роз­вит­ку. І саме пріори­тет­ний роз­виток освіти, науки, культури, як свідчить досвід роз­винутих країн, суттєво сти­мулює соціаль­но-еко­номічні та політичні зміни в суспільстві.

   
Президія НАН України © Макетний зразок
  This Website is best available with Microsoft Internet Explorer 6.0+