Skip Navigation Links наука
освіта
техніка
прогрес
Газета заснована у квітні 1997 р.
Пропустити посилання переходів
Випуски газети
Окремі статті
Фотогалерея
Редакція
Пропустити посилання переходів
Окремі статті 2020 року
Окремі статті 2018 року
Окремі статі 2017 року
Окремі статті 2016 року
Окремі статті 2015 року
Окремі статті 2014 року
Окремі статті 2013 року
Окремі статті 2012 рокуExpand Окремі статті 2012 року
Окремі статті 2011 року
Окремі статті 2010 року
Окремі статті 2009 року
Центр інновацій у креативному «бункері» 
 
 

Креа­тивні худож­ники при­кра­шають
Краматорськ. Ліхтар із парасолькою

Свого часу, зви­чай­но, до коронавірусу, була організована поїздка гру­пи жур­налістів з різних регіонів Ук­раїни у рам­ках про­гра­ми ООН із відновлен­ня та роз­будови миру в До­нецькій та Лу­ганській облас­тях (UN RPP). Ми відвідали міста й села, проїхали не один десяток блокпостів, до лінії роз­межуван­ня було подекуди сотні метрів… Се­ред місць, куди заїжджали і з якими знайо­милися, обов’яз­ково були шко­ли та універ­ситети, різні закла­ди роботи з дітьми та молод­дю.

Найголовніший вис­новок – яким би оче­вид­ним і вод­ночас парадок­сальним він не зда­вав­ся: жит­тя три­ває! І хоч як би в силу спе­цифіки воно не відрізнялося від жит­тя в інших селах і містах Ук­раїни, люди і там – нерідко за кілька кілометрів від війни тур­буються про такі ж щоденні нелегкі мирні кло­поти і живуть дум­ками про май­бутнє… І що по-справжньо­му вра­зило, порадувало і надих­нуло – там народ­жується, міцніє і роз­ширюється – спільнота людей, активістів, які не про­сто мріють, а не чекаючи спо­нукан­ня і навіть підтрим­ки, гур­туються, вияв­ляють ініціати­ву і беруться за позитивні перетво­рен­ня у власному селі, місті, в рай­оні. Не раз спа­дало на дум­ку, що в багатьох інших по-справжньо­му мир­них рай­о­нах вар­то було б повчи­тися у них прагнен­ню перетво­рити місце, в якому меш­каєш, на кра­ще.

І тоді й підтрим­ка з’яв­ляється. І дуже час­то в таких про­ектах допомагають саме міжна­родні організації. І їх реаль­но у цих двох облас­тях чимало. На­сам­перед – про­гра­ми ООН (про­гра­му із відновлен­ня та роз­будови миру, за якою ми поїхали, напри­клад, реалізують чотири агент­ства: Програ­ма роз­вит­ку ООН (ПРООН), струк­тура ООН з питань ген­дер­ної рівності та роз­ширен­ня прав і мож­ливос­тей жінок, Фонд ООН у галузі народонаселен­ня (UNFPA), Продовольча та сільськогос­подарсь­ка організація ООН (ФАО). Фінан­сово підтримують її оди­над­цять міжна­род­них партнерів: ЄС, Євро­пейсь­кий інве­с­тиційний банк, уряди Ве­ликої Британії, Данії, Ка­нади, Нідер­ландів, Норвегії, Польщі, Швеції, Швей­царії та Японії).

Скла­дається вра­жен­ня, що тут, практич­но на передовій за мир­не жит­тя і про­грес, підтримуючи паростки ініціати­ви, даючи мож­ливість їм про­рос­ти — через роз­виток гро­мад, загалом гро­мадсь­кого суспільства, фор­муючи впевненість в активістів, міжна­родні організації роб­лять більше, ніж своя, вітчизняна вла­да, в якої сла­бо доходять до цьо­го руки.

За цим вкладом насту­пають зміни в навко­лиш­ньо­му середовищі, у ставленні людей один до одного, до сво­го жит­тя і до май­бут­ньо­го.

…До сво­го місця роботи і творчості – Цент­ру інно­вацій GEEK-bunker — вулицями Краматорсь­ка нас веде Сергій Га­ков, недавній науко­вець та викла­дач у Краматорській машинобудівній ака­демії, нині співзаснов­ник тех­нологічної ком­панії Farm 3D, засновник цен­т­ру, який назва­ли «Просто­ром для втілен­ня твоїх ідей». Приміщен­ня переоблад­нали з офісу колиш­ньо­го бан­ку. Ку­ленепро­бив­не скло, надійно, як у бун­кері.

Ти­хе спокійне мир­не місто. Не віриться, що шість років тому, 12 квітня 2014 року, озб­роєні загони самопро­голошеної ДНР взяли кон­троль над Краматорсь­ком і про­три­малися там до 5 лип­ня, коли місто звільнили.

Сергій з пер­ших днів війни волон­терив. Ка­же: «Ми доставляли нашим на блокпос­ти воду, зап­час­тини та волон­терсь­ку амуніцію. Нарвались на засідку. Взяли в полон». Потім було 23 жах­ливих дні, доки не поміняли його на «сво­го».

Розповідає, що багато міст До­неч­чини «зітхнули фінан­сово вільніше» після війни. До 2014 року один До­нецьк «роз­вивав­ся та зро­с­тав», так не має бути, кож­на гро­мада має роз­виватися.

Краматорськ – немале місто, біля 200 тисяч меш­канців. Архітек­тур­но створений за єдиним про­ектом, вулиці паралельно-пер­пен­дикулярні, Внизу – про­мис­лова зона, вгорі – жит­лові масиви, інак­ше кажучи, його меш­канці вве­чері повер­талися додому, щоб вранці зно­ву вирушити на роботу. Ніхто й не думав про щось більше. «А в 2014 році, після звільнен­ня, місто ста­ло культур­но роз­виватися», — каже Сергій. Місцеві худож­ники за підтрим­ки підприємців почали запов­нювати вулиці і сквери своєю творчістю.

…ГІК бун­кер почав­ся зі «співдруж­ності» фанів тех­нологій та entertainment. Спочат­ку пла­нували тут офіс для стартапів, а потім вирішили зро­бити відкритий простір для людей, які хочуть навча­тися щось створювати, коли з’яв­ляється час і натхнен­ня. «Па­ралельно ми подалися з міні-про­ектом в ПРООН, — каже Сергій. – І почалося співробітництво».

У Краматорсь­ку тоді залишилося всього декілька айтішних ком­паній. Ба­гато кре­а­тив­них фахівців роз’їхалися, а той, хто залишив­ся, потре­бував попов­нен­ня, бра­ти його було ніде. По­чалося гур­туван­ня IT-спільноти, відкрили комп’ютерні кур­си.

«У 2015 році виник­ла ідея повно­тех­нологічних воркшопів, напри­клад, «Технопечива», — про­дов­жує Сергій. — Діти разом з батьками повинні були при­думати дизайн печива, з нашою допомогою «замоделити» його, над­рукувати на 3Д-принтері, а потім ще й спекти це печиво. Пекли прямо тут, у «бун­кері». Розголос пішов по всьому місту і вик­ликав зацікав­леність».

Далі запус­тили навчаль­ну комп’ютер­ну про­гра­му – спо­чат­ку для дорос­лих: вона була і про­форієнтаційна, і про­фесій­на. Але дуже швидко зро­зуміли, що вар­то починати з молод­шою аудиторією: підібра­ли чудову про­гра­му для шко­лярів: модульна гра, в якій тре­ба писати купу скриптів на найбільш затре­буваних мовах про­гра­муван­ня. Зі змішаною гру­пою шко­лярів віком 9—15 років засто­сували про­ект­ний підхід: «спо­чат­ку вчи­мося, а під кінець навчання пишемо рівень для гри, пре­зен­туємо проєкт». Ба­жаючих було дуже багато.

Нині в ГІК— бун­кері базуються два стартапи: один зай­мається 3Д-дру­ком, дру­гий – оброб­кою стрим-відео, транс­кодуван­ням відео­файлів. Але кре­а­тив­ний простір стає своїм для всіх бажаючих. І дедалі більше про­ектів орієнту­ються на соціальні та освітні про­бле­ми.

«Ба­гато освітніх про­єктів ми реалізовували з ПРООН, — каже Сергій. – На­при­клад, запам’ятав­ся День науки. ПРООН допомог­ли при­вез­ти й нагодувати обідом шко­лярів із відда­лених селищ, що вхо­дять до мережі міста, а коман­да дітей з міських гуртків показала 3Д-друк та інші тех­нології. Те­пер в одній із шкіл з’явилася сильна коман­да з робототехніки, а міська вла­да надала чотирьом приміським шко­лам 600 тисяч гри­вень на закупівлю ком­плектів робототехніки».

Соціальні про­екти «бун­кера» нерідко сти­мулюють міську вла­ду. Мо­лоді «айтішни­ки» роз­робили еле­к­тронну сис­тему звернень до депутатів міськра­ди на сайті міста. У «бун­кері» відбу­лася її пре­зен­тація, люди почали над­силати еле­к­тронні запити до депутатів… Де­путатам, правда, не спо­добалося таке набли­жен­ня до народу, вони заявили, що сис­тема не до кінця роз­роб­лена (хоч насправді не так). Але результат все ж був: міськра­да виділила кош­ти і придбала іншу сис­тему, яка пра­цює через кол­центр.

Ви­пускники ІТ-курсів, які до речі, отримували гар­вардські сер­тифікати, спробували створити сис­тему кон­тро­лю за рухом гро­мадсь­кого транс­пор­ту, еле­к­тронну реєстрацію в лікарні, і вза­галі, не дають «засто­ятися» своїми ініціати­вами міській владі, сти­мулюючи її до інно­вацій.

«Ми зро­зуміли, що нам несила охо­пити всіх шко­лярів, але ми можемо поділитися своїми знаннями з учи­телями, — каже Сергій. — За­про­понували міськ­у­правлінню освіти безоплатно про­вес­ти занят­тя, спрямовані на підви­щен­ня кваліфікації. У місті погодилися. На пер­ше занят­тя прийш­ли май­же всі вчи­телі ін­фор­матики, реаль­но навча­лась половина, а закінчи­ла навчання – менш як тре­тина. На жаль, це реаль­ний стан нашої сис­теми освіти. Бу­вало, при­везеш у шко­лу новітню техніку, а її тільки комісіям й демон­струють! Учитель не знає, як до неї підступитися».

Тож нині гро­мадські активісти вирішили про­понувати шко­лам тех­нології, а не готовий про­дукт, умовно кажучи, вудоч­ку, а не рибу. До того ж усі навчальні матеріали роз­роб­ляються разом зі шкільними вчи­телями, з антиалерген­них матеріа­лів, методом 3Д-дру­ку на облад­нанні тех­нолабораторії. Один з при­кладів: модель ДНК як кон­струкція з пазлів: тут і моделюван­ня, і колек­тив­на гру­пова робота, і знання потрібні. Або склас­ти молекулу, а з молекул – хімічні спо­луки… Це не зазуб­рювати матеріал! За­раз інже­нери ком­панії Farm 3D пра­цюють над кількома напрям­ками таких «лабораторій для шкіл».

Сергій каже: у шко­лах вимагають при­бра­ти смарт­фони з уро­ку. А чому б навпа­ки — не викорис­товувати їх для навчання! У нас же циф­рова революція! На про­позицію ПРООН в тех­нолабораторії виготовили… кубики-головолом­ки. Їх непро­сто роз­кла­с­ти і склас­ти. А до того ж кож­ний кубик містить інформацію про одну із Цілей ста­лого роз­вит­ку ООН. Але ця інформація – «закодована», її мож­на відкрити тільки навівши смарт­фон на QR code. Що залюб­ки й роб­лять учні, разом із грою всо­туючи в себе корисні знання.

Тісне партнер­ство «бун­кера» з міжна­род­ними організаціями зовсім не означає, що підтримуються всі їхні ідеї. (Де­які, мабуть, зда­ються занад­то кре­а­тив­ними!). За­про­понували, каже Сергій Га­ков, впровадити модуль перероб­ки пла­с­тика на різні корисні речі для гро­мади. Ви­глядає це так: учні зби­рають пла­с­тик пев­ного кла­су, виз­начають, що з ньо­го хочуть зро­бити: шах­матні фігури, якісь кре­а­тивні меблі, еле­мен­ти декору тощо. Та­кий модуль прямої перероб­ки, на основі великого 3Dпринтеру, стоїть в якомусь тех­нологічно­му центрі, або закладі, напри­клад ПТУ. Ту­ди ж над­ходить вто­рин­на сировина та починається про­цес прямої перероб­ки. А ще там навча­ють, як це зро­бити.

Але переконати поки що не зуміли… Можливо, наступним разом.

   
Президія НАН України © Макетний зразок
  This Website is best available with Microsoft Internet Explorer 6.0+