Skip Navigation Links наука
освіта
техніка
прогрес
Газета заснована у квітні 1997 р.
Пропустити посилання переходів
Випуски газети
Окремі статті
Фотогалерея
Редакція
Пропустити посилання переходів
Окремі статті 2020 року
Окремі статті 2018 року
Окремі статі 2017 року
Окремі статті 2016 року
Окремі статті 2015 року
Окремі статті 2014 року
Окремі статті 2013 року
Окремі статті 2012 рокуExpand Окремі статті 2012 року
Окремі статті 2011 року
Окремі статті 2010 року
Окремі статті 2009 року
Аль­фа й оме­га інте­лек­ту — твор­че мис­лен­ня 
 
 

Взаємодія пси­хологічних чин­ників інте­лек­ту та творчого мис­лен­ня, про що йти­меться в цій статті, частково висвітлені на сторінках науко­вих праць таких вітчизняних та зарубіжних дослід­ників, як І. Грекова, С.Смір­нов, О.Степанов, Ж.Адамар, Д.Веклер, Дж.Гілфорд, Д.Кун та ін.

В одному з новітніх сучас­них енцик­лопедич­них видань у царині пси­хологічної дум­ки інте­лект визна­чається як сис­тема пізна­вальних здібно­с­тей інди­віда, яка вияв­ляється в здатності швидко і лег­ко набувати нові знання і вміння, долати неспо­дівані перешко­ди, зна­ходити вихід із нестандартних ситуацій, гли­боко розуміти те, що відбу­вається навко­ло, адаптуватися до склад­ного та мінли­вого середовища. Найчастіше фахівці виз­начають інте­лект як розумову здібність, пов’язану з інши­ми пізна­вальними про­цесами – сприй­ман­ням, пам’ят­тю, уявою.

Ши­роке виз­нан­ня в пси­хології отримала роз­роб­лена аме­рикансь­ким пси­хологом Дж. Гіл­фор­дом модель струк­тури інте­лек­ту. Її основою є кла­сифікація п’яти великих груп інте­лек­туаль­них здібно­с­тей: фак­тори пізнання, пам’яті, кон­вер­гентного і дивер­гентного мис­лен­ня та оцінки. Здібності до дивер­гентного мис­лен­ня (генеруван­ня оригінальних і нестандартних рішень) він роз­глядав як основу кре­а­тив­ності, що про­тис­тав­ляється кон­вер­гентному мис­лен­ню, яке реалізується в діях за пев­ним зразком.

За­слу­говує також на ува­гу кла­сифікація інте­лек­туаль­них здібно­с­тей, здійснена аме­рикансь­ким пси­хологом Г.Гард­нером із Гарвардського універ­ситету. У про­цесі дослідження він дійшов вис­нов­ку про існу­ван­ня семи різних видів інте­лек­ту, що пов’язані з про­фесійною діяльністю: 1) мова – письмен­ник, юрист, актор; 2) логіка і математика – вче­ний, бух­гал­тер; 3) візуаль­не і про­сто­рове мис­лен­ня – інже­нер, винахідник, худож­ник; 4) музика – ком­позитор, музикант, музич­ний кри­тик; 5) тілесні та кінестичні здібності – тан­цюрист, спорт­с­мен, хірург; 6) внутрішньо-осо­бистісні здіб­ності (самопізнання) – поет, актор, міністр; 7) міжособистісні здібності (соціальні) – пси­холог, вчи­тель, політик.

От­же, інте­лект – це загальна здатність діяти цілес­прямовано, мис­лити раціональ­но та ефектив­но взаємодіяти зі своїм ото­чен­ням. Усі інте­лек­туальні тес­ти в кра­щому випад­ку (напри­клад, тест Торрен­са) доз­воляють лише при­близно виміряти інте­лек­туаль­ний потенціал індивіда. Інте­лект повинен поєдну­ватися з наполег­ливістю та мотивацією. Певною мірою він обу­мов­лений спадковістю, а частково – впливом середовища, в якому людина фор­мується як осо­бистість.

Альфою й оме­гою інте­лек­ту є творче мис­лен­ня. Пізнання чи мис­лен­ня належить до сфе­ри оброб­ки інформації. Зо­к­рема, як­що йдеть­ся про сучасні про­цеси, пов’язані з комп’ютер­ними сис­темами. За­зна­чимо, що результатом творчого мис­лен­ня – є принципово чи суб’єктивно новий або вдо­с­коналений образ пев­ного аспек­ту дійсності. Вже зга­дуваний нами Дж. Гілфорд оха­рак­теризував творче мис­лен­ня як оригінальне, гнучке, гли­боке і нетривіаль­не. На дум­ку Г.Ліндсея і К.-Л Халла, від­сутність у людей творчого мис­лен­ня обу­мов­лена різни­ми при­чинами, серед яких мож­на назва­ти нерішучість, бажан­ня бути таким, як усі, неадекват­не оцінюван­ня своїх дій і як наслідок – їх при­ховуван­ня, над­мірна так­товність, невміння посто­яти за себе тощо. За змістом і харак­тером творче мис­лен­ня про­тилеж­не репро­дук­тив­ному, яке відбу­вається в межах засто­суван­ня готових знань і вмінь.

У пси­хологічно­му сенсі творче мис­лен­ня пов’язане, насам­перед, зі здатністю не лише усвідомлювати, а й фор­мулювати про­бле­му. Фахівці точ­них наук ствер­д­жують, що математич­ний талант – це не вміння розв’язувати складні завдання, а здатність мовою математики сформулювати про­бле­му, яка сто­сується пев­ної галузі знань.

Важливим пси­хологічним кри­терієм творчого мис­лен­ня є яс­к­раво виражене емоційне переживан­ня, яке передує момен­ту зна­ход­жен­ня рішен­ня, яке подекуди є про­сто осяян­ням. Це сто­сується й математич­ної творчості, в якій значну роль відігра­ють емоційні та естетичні почут­тя.

Фран­цузький математик А.Пу­анкаре вка­зував на велике зна­чен­ня для творчого мис­лен­ня емоційно­го переживан­ня, зок­рема, почут­тя кра­си, яке визна­чає век­тор науко­вого пошуку. Твор­чий пошук необхідний як в науці, так і в мис­тецтві. Ад­же худож­ня творчість, музич­не чи образотворче мис­тецтво є синонімічни­ми понят­тями. Креа­тивність, інно­ваційність в мис­тецтві виз­начаються, передусім, гли­биною й оригінальністю творчої ідеї мит­ця, його підне­сеним пси­хологічним ста­ном.

Аналізуючи основні парамет­ри музич­ного мис­лен­ня, відомий педагог Г.Нейгауз підкрес­лював необхідність поєднання при­страсті, інте­лек­ту і техніки в діяльності музикан­та, незалеж­но від того чи це досвідче­ний про­фесіонал, чи той, хто лише готується ним ста­ти. Тільки їх поєднання, взаємопро­ник­нен­ня народ­жують справжнє мис­тецтво. На його переконан­ня, при­страсть та інте­лект, вис­тупаючи у ролі своєрідно­го творчого інте­г­ралу, ведуть музикан­та у пра­вильному напрям­ку. А від­сутність чи навіть помітне послаблен­ня одного з цих ком­понентів може завда­ти серйозної шко­ди як мис­лен­ню музикан­та, так і кон­кретним результатам його діяльності. Г.Нейгауз пос­тійно наголошував у своїх пра­цях: «Чим глибший інте­лект, тим більш широкими є емоційні зв’яз­ки та асоціації, тим більш яс­к­равою є індивідуальність худож­ника, тим більше радості він при­носить людям і тим лег­ше удо­с­коналюється його техніка, оскільки він твердо знає, до чого прагне».

Якісно новий рівень музич­ного мис­лен­ня пов’язаний з мис­лен­ням творчим. Му­зич­но-інте­лек­туальні про­цеси на цьо­му рівні харак­теризуються посилен­ням кре­а­тив­ності, переходом від репро­дук­тив­них дій до про­дук­тив­них, від відтворювальних до творчих. Му­зич­не мис­лен­ня може про­яв­лятись в різних видах і фор­мах, основ­ними з яких є написан­ня музики, музикоз­нав­чий аналіз, викла­дацька діяльність, інтерпре­тація та актив­не індивідуаль­но-самобутнє переосмис­лен­ня його у виконавсь­ких про­фесіях. По­трібно також зазна­чити, що творче мис­лен­ня з пси­хологічної точ­ки зору спи­рається на ста­лу й дов­гот­ривалу або ж корот­кочас­ну, про­те дуже сильну мотивацію, яку дослідни­ки відно­сять до важ­ливих кри­теріїв творчого мис­леннєвого акту.

Такі зарубіжні вчені, як Г.Гельмгольц, А.Пу­анкаре та інші, виз­начили чотири стадії будь-якого творчого про­цесу: 1) стадія зби­ран­ня емпірич­них матеріалів, накопичен­ня тео­ретич­них знань, які можуть бути покла­дені в основу вимірюван­ня про­бле­ми; 2) стадія дозріван­ня чи інку­бації, на якій вступають в дію механізми підсвідомості, а на рівні свідомих регуляцій людина може зай­матися будь-якою іншою діяльністю; 3) стадія осяян­ня чи інсайту, коли рішен­ня зовсім рап­тово, у цілісно­му вигляді з’яв­ляється у свідомості; 4) стадія кон­тро­лю та перевірки ухвалених рішень, яка вимагає повно­го включен­ня свідомості.

Ра­зом з тим, між рівнем роз­вит­ку інте­лек­ту хоч і існує гли­бокий зв’язок, про­те його більш доцільно роз­глядати не в сис­темі жор­стких імпе­ратив­них відно­син підпо­ряд­куван­ня, а в кон­тексті діалектич­ної та інте­г­ратив­ної взаємодії фун­дамен­тальних й універ­сальних, емоційно та естетич­но при­ваб­ливих категорій пси­хологічної науки. У кінце­вому підсумку в творчій діяльності, творчому пошуку мають домінувати і перемагати здо­ровий глузд, розум­не сер­це, інте­лек­туальні емоції, емоційний інте­лект.

   
Президія НАН України © Макетний зразок
  This Website is best available with Microsoft Internet Explorer 6.0+