Skip Navigation Links наука
освіта
техніка
прогрес
Газета заснована у квітні 1997 р.
Пропустити посилання переходів
Випуски газети
Окремі статті
Фотогалерея
Редакція
Пропустити посилання переходів
Окремі статті 2020 року
Окремі статті 2018 року
Окремі статі 2017 року
Окремі статті 2016 року
Окремі статті 2015 року
Окремі статті 2014 року
Окремі статті 2013 року
Окремі статті 2012 рокуExpand Окремі статті 2012 року
Окремі статті 2011 року
Окремі статті 2010 року
Окремі статті 2009 року
Зо­ря­на місія 
 
 

Клим Чурюмов

Нинішнього року Ас­тро­номічна обсер­ваторія Київсько­го націо­нального універ­ситету імені Та­раса Шевчен­ка відзначила своє 175-річчя. Са­ма подія датована кінцем лютого, але відзначати її колек­тив мав намір навесні, у квітне­ву пору. Пе­решко­див каран­тин. Але він аж ніяк не може завадити нам привітати відому не тільки в Ук­раїні, а в цілому світі науко­ву установу! Не кожній астро­номічній обсер­ваторії щас­тить відкрити комету (а їх тут відкрили аж дві: Чу­рюмова-Ге­расимен­ко 1969 року та Чу­рюмова-Со­лодовнікова 1986 року), а тим більше – галак­тику! І не одну! Їх близь­ко 600 — нових кар­ликових галак­тик, які подарували Землі київські астро­номи!

На­ша газета роз­повідала про успіхи сла­вет­ного колек­тиву («Світ», 2018, №21—22), але в такий рік ми вирішили надати сло­во ювілярам. Про яс­к­раві момен­ти історії, а ще більше про пер­спективи роз­повідає заступник дирек­тора з науко­вої роботи Ас­тро­номічної обсер­ваторії універ­ситету кан­дидат фізико-математич­них наук Ігор ЛУК’ЯНИК:

— Ас­тро­номи, філософи зоряного неба, мабуть, най­допит­ливіші представники люд­ства – у всі часи, про­дов­жуючи дослідження Всесвіту, вони намагаються зро­зуміти основи світобудови крізь призму кос­мічних гли­бин.

Київські астро­номи за свою дов­гу історію здійснили чимало відкриттів, які дали поштовх роз­вит­ку досліджень і в інших країнах світу. У 50-і роки минулого століття, напри­клад, наші вчені вперше впритул підійшли до розуміння при­роди соняч­ної корони, роз­робили кон­цепцію динамічної корони, що зго­дом діста­ло назву «соняч­ного вітру». Низку цікавих спо­с­тереж­них і тео­ретич­них робіт було здійснено з фізики Сонця, про­гно­зуван­ня соняч­ної актив­ності, сотні тисяч спо­с­тережень зірок, комет, пла­нет, створено сучасні високоточні каталоги координат позагалак­тич­них радіоджерел — носіїв міжна­род­ної сис­теми відліку на небі.

Пе­релік цей дуже дов­гий. Спос­терігаючи у 60-х роках за Юпітером, про­фесор Всех­свят­ський вперше вис­ловив здо­гад­ку про наявність у ньо­го кілець, подібних до Са­тур­нових. По­льо­ти аме­рикансь­ких міжпланет­них апа­ратів «Voyager» під­твердили бли­с­кучий вис­новок вче­ного, а наземні спо­с­тережен­ня показали наявність кілець в Урана та Нептуна.

Наші астро­номи бра­ли участь у назем­ному забез­печенні кос­мічних місій до комети Галлея та до Марса. А виготов­лені нами при­лади пра­цювали на бор­ту космічних апа­ратів «Інтеркос­мос», «Ме­теор», а вив­чен­ня комети Чу­рюмова–Ге­расимен­ко засвідчи­ло, які про­цеси можуть при­зво­дити до руй­нуван­ня комет­них ядер.

Ко­мета Чу­рюмова-Ге­расимен­ко ста­ла пер­шою, штучним супут­ником якої став космічний апа­рат Rozetta. По­над два роки він супро­вод­жував її через всю Со­няч­ну сис­тему аж до 30 верес­ня 2016-го. Більше того, на небес­не тіло «при­кометив­ся» зонд Philae, який відділив­ся від Rozetta. І весь час на Землю передавалася важ­лива науко­ва інформація. З цією кометою пов’язана також наступна міжпланет­на місія NASA – про­ект CAESAR, у рам­ках якого перед­бачається відправити на комету зонд, який повер­неться зі зразками через 14 років. Ви­конан­ня цьо­го про­екту має роз­початися у 2024 році.

Впро­довж останніх десятиліть зросла доля астро­номіч­них досліджень в галузі аст­рофізики високих енергій. Ранні ета­пи ево­люції Всесвіту, фізичні про­цеси в околі релятивістських об’єктів, при­ско­рен­ня та нетеп­лове випромінюван­ня релятивістських час­тинок (кос­мічних про­менів) в аст­рофізич­них умо­вах, при­рода та аст­рофізичні про­яви тем­ної матерії та тем­ної енергії – ось лише неповний перелік про­блем, на розв’язан­ня яких спрямовані екс­перимен­тальні потуж­ності (коcмічні місії рентгенівської та гам­ма-астро­номії XMM Newton, Chandra, INTEGRAL, Fermi, наземні черен­ковські телеско­пи ТеВного діапа­зону H.E.S.S., VERITAS, MAGIC, детек­тори гравітаційних хвиль LIGO-VIRGO, космічних про­менів Auger, Telescope Array, ней­т­рино IceCube і багато інших) та тео­ретичні зусил­ля.

Я б ска­зав, що багато чого вда­лось досяг­ти, як­би не одне «але». На жаль, 95% Всесвіту для нас непомітні. 68% з них ми називаємо Темною енергією Всесвіту, а 27% – Темною Ма­терією. Ми знаємо, що вони існу­ють, спо­с­терігаючи різні космічні явища, зок­рема й те, як обертаються галак­тики, але ми не маємо уяв­лен­ня, які вони насправді. На­разі існує багато теорій, але досте­мен­но встановити при­роду цих космічних явищ поки що не вдається. Вчені різних країн кон­солідують свої зусил­ля, створюють об’єднання та кон­сор­ціуми.

На­разі співробітни­ки Ас­тро­номічної обсер­ваторії разом із колегами з-понад 10 країн світу готують заяв­ку для участі у проєкті під назвою «Розширена мережа реєстрації космічних про­менів» (CREDO). Цей про­єкт покли­каний підтвер­дити (або спрос­тувати) одну з багатьох теорій того, що тем­ну матерію складають над­масивні час­тин­ки, народ­жені в ран­ньо­му Всесвіті. Як­що ця теорія пра­вильна, то хоч нам і не вдасться побачити ці час­тин­ки, але можемо спробувати зареєструвати про­дук­ти їхнього роз­паду. За межами атмосфе­ри Землі вони мають утворити рій вто­рин­них час­ток, які при вхо­д­женні в атмосфе­ру спричинять супер­зли­ву час­ток вже з мен­шою енергією. Щоб зареєструвати таку супер­зли­ву, потрібно охо­пити детек­торами якомога більшу пло­щу (в ідеалі всю поверхню пла­нети). На­явні обсер­ваторії навряд чи можуть встановити при­належ­ність час­тинок супер­зливі, оскільки вони охоплюють лише крихітну час­тину зем­ної поверхні. І тут на допомогу можуть прийти пересічні гро­мадяни, і навіть шко­лярі, заодно вирішуючи й інші важ­ливі про­бле­ми. То­му в рам­ках проєкту CREDO ми про­понуємо в межах позаурочної роботи створити локальні мережі, що об’єдна­ють середні навчальні закла­ди з науко­вими установами, які в свою чер­гу на національ­ному та між­народ­ному рівні створять гло­бальну мережу, що дасть змо­гу юним дослідни­кам бра­ти актив­ну участь у про­веденні серйозних науко­вих досліджень.

Проєкт забез­печує кон­такт не тільки між шко­лярами й науковцями, а й між учнями з різних шкіл, регіонів і країн. Учні бра­тимуть участь у семінарах, кон­ференціях і разом із досвідче­ними науковцями, бра­тимуть участь у розв’язанні склад­них науко­вих про­блем, вод­ночас навча­ючись, адже фун­дамен­тальні дослідження тісно пов’язані з сучас­ною фізикою, фізикою час­ток і аст­рочас­ток.

Ще один над­зви­чай­но важ­ливий напрям науко­вої діяльності Об­сер­ваторії – участь у міжна­род­ному проєкті Europlanet 2024. Дослідниць­ка інфрас­т­рук­тура проєкту забез­печує вільний доступ до найбільшої у світі колекції засобів пла­нетар­ного моделюван­ня та аналізу, служб передачі даних та інстру­ментів, назем­ної мережі спо­с­тережен­ня та про­гра­ми заходів з підтрим­ки досліджень як про­фесійних астро­номів, так і ама­торів. Проєкт фінан­сується про­гра­мою «Го­ризонт 2020» Євро­пейсь­кої Комісії та роз­рахований на чотири роки: з лютого 2020 — по січень 2024 року. Консорціум RI «Europlanet 2024», який очо­лює Універ­ситет Кент (Ве­ликобри­танія), має 53 установи-бенефіціари з 21 країни Євро­пи та світу і 44 афілійовані партнери. Проєкт забез­печує: доступ до 24  лабораторій Євро­пи та п’яти науко­вих май­дан­чиків, послуг та засобів вірту­аль­ного досту­пу, мережевих заходів для про­веден­ня спо­с­тережень з швидким реа­гуван­ням для підтрим­ки пла­нет­них місій. П’ять науко­вих май­дан­чиків, про­понованих ком­панією Europlanet 2024 RI, роз­ташовуються від Аф­рики до По­ляр­ного кола і відтворюють поверхневі умо­ви пла­нет­них середовищ минулого та сьо­годен­ня, включаючи кри­жані середовища Євро­пи та Ганімеда, гео­термічно активні регіони Ве­нери, Іо та ста­родав­ньо­го Марса, лавові печери на Місяці чи Марсі, які можуть бути викорис­танні в май­бут­ньо­му як місця поселень. Одинад­цять лабораторій надають засоби для імітації атмосферного та поверхневого середовищ, яких немає на Землі – від палючих умов Меркурія та Ве­нери до пилових штормів низького тис­ку на Марсі або до сильних холодів Урану, Нептуну та комет. Проєкт роз­ширить послу­ги вірту­аль­ного досту­пу, включаючи пор­тал гео­логічно­го кар­тогра­фуван­ня. Ви­корис­товуватиметься машин­не навчання для автоматич­ного розпізна­ван­ня та аналізу пла­нет­них наборів даних. У цьо­му проєкті задіяний телескоп АЗТ-8, що зна­ходиться на спо­с­тережній станції Ас­тро­номічної обсер­ваторії Універ­ситету в с. Лісни­ки. Цей телескоп (від­повідно до Міжна­род­ного Планет­ного Циркуляра (MPC), №585 – Kiev comet station) п’ятий рік поспіль зай­має пер­ше місце в рей­тин­гу серед 413 обсер­ваторій світу за кількістю позиційних спо­с­тережень комет, виперед­жаючи такі відомі обсер­ваторії як PANSTARRS, LINEAR, CATALINA тощо.

Тож Ас­тро­номічну обсер­ваторію Київсько­го національ­ного універ­ситету попереду очікують над­важ­ливі завдання у рам­ках реалізації міжна­род­них косміч­них проєктів та підго­тов­ки нових зоряних місій.

   
Президія НАН України © Макетний зразок
  This Website is best available with Microsoft Internet Explorer 6.0+