Skip Navigation Links наука
освіта
техніка
прогрес
Газета заснована у квітні 1997 р.
Пропустити посилання переходів
Випуски газети
Окремі статті
Фотогалерея
Редакція
Пропустити посилання переходів
Окремі статті 2020 року
Окремі статті 2018 року
Окремі статі 2017 року
Окремі статті 2016 року
Окремі статті 2015 року
Окремі статті 2014 року
Окремі статті 2013 року
Окремі статті 2012 рокуExpand Окремі статті 2012 року
Окремі статті 2011 року
Окремі статті 2010 року
Окремі статті 2009 року
Вес­на у ма­с­ках 
 
 

17 травня сталася ще одна чудова подія.
На рідну землю майже після 13 місяців роботи на
станції «Академік Вернадський» повернулися
учасники 24-ї Української антарктичної експедиції.
На світлині – біолог Оксана Савенко, яка прибула
на станцію ще з попередньою сезонною групою,
і залишилася з експедицією зимівників.
Таким чином Антарктида стала їй домівкою на
цілих 15 місяців. Її унікальні світлини, наукові
записи поклали початок багаторічній програмі
вивчення китоподібних.

Га­зети теж бувають на каран­тині… Так тра­пилося й з нами. Впер­ше за більш ніж двадцятирічне жит­тя, і хотілося б думати, що вос­таннє. Але чи залежить це від нас? І наскільки залежить? За­питай­те в людей, які, зрадівши послаблен­ню каран­тину, рво­нули в кафеш­ки, на при­роду, сподіваючись, що це початок повер­нен­ня до нор­мального звичного жит­тя. І вод­ночас чудово розуміючи, що «нор­мального звичного жит­тя» у нашому розумінні уже не буде.

Ад­же як­що навіть і ста­неться так, що за цим послаблен­ням піде нове послаблен­ня, і о! – змо­жемо їзди­ти на роботу без спецперепус­ток, і вза­галі – їзди­ти на роботу, мати її, навча­тися, зустрічатися з дру­зями, то чи означає це, що ми, і не тільки ми, а вся пла­нета, повер­неться туди, де були раніше?

Ні. Точка неповер­нен­ня про­йде­на. По­чинаючи з най­простішого: того, що мас­ки ста­нуть надов­го атрибутом повсяк­ден­ня, а шаш­лики на при­роді, випускні вечори, гучні свят­куван­ня можуть перетво­ритися на рудимент чудового минулого. Ад­же за пер­шою хви­лею очікують дру­гу. І минуть щонай­мен­ше місяці й місяці, коли ста­не доступною вак­цина. А вод­ночас ускладнюватимуться еко­номічні про­бле­ми…

Але на тлі гірко­ти втрат – фізич­них, моральних, пси­хологічних, еко­номічних, які при­нес­ла з собою пан­демія, є й обнадійливі новини про жит­тя в такій ситуації, і є нові фор­ми спілку­ван­ня, які з’явилися спо­чат­ку вимушено, але за цей час ми зро­зуміли їх зручність й ефективність, і тепер вони стрім­ко вхо­дять в наше жит­тя. Он­лайн – зустрічі, кон­ференції, онлайн – збо­ри, навіть онлайн вибори (чому б і ні?). Па­лич­ка-виручалоч­ка — дис­танційне навчання – в його появі є багато про­блем, адже зро­с­тає роль навчи­теля, але й зро­с­тає роль того, хто навчається. Але відте­пер уже не вдасться відмо­витися від онлайн-режиму, він став затре­буваний, тим більше, що з’явилися нові платфор­ми, які дають змо­гу це робити.

Пандемія висвітила рівень готов­ності нашої медицини, про який ми частково зна­ли, частково здо­гадувалися, і показала, якими насправді мають бути пріори­тети в дер­жаві. З’явилася, на жаль, трагічна, але вод­ночас і позитив­на для май­бут­ньо­го нагода – змінити медицину, зро­бити її хоча б набли­жено здатною про­тисто­яти гло­бальним вик­ликам, підняти рівень і пре­стиж лікаря. Те­ма болюча і поки що нездійснен­на, але зусил­лями вла­ди, значною мірою волон­терів і спонсорів, кро­ки зроблено.

І показала, наскільки занед­баною в дер­жаві опи­нилася наука. Той випадок, коли в Інституті молекуляр­ної біології і генетики НАН Ук­раїни, якому за завданням РНБО доручено було роз­роб­ляти вітчизняні тест-сис­теми для діагнос­тики коронавірусу, час­тина науковців вимушена була піти у відпу­стку за свій рахунок, бо не було чим пла­тити їм за роботу, ско­лих­нула суспільство. Але хіба це новина для тих, хто пра­цює в ака­демічних інститутах? Академік НАН Ук­раїни Сергій Комісарен­ко, який очо­лив за доручен­ням пре­зидії НАНУ робочу гру­пу з про­блем (наслідків) поширен­ня коронавірусу SARS-CoV-2 в Ук­раїні, відповідаючи на таку ситуацію, зазна­чив: «Націо­нальній ака­демії наук доводиться пра­цювати в режимі тотального недофінан­суван­ня. Нам інко­ли не вис­тачає коштів навіть на пер­шу статтю – заробітну пла­ту», тож деякі інститути Академії переводяться на ско­рочений робочий день чи на ско­рочений робочий тиж­день. Як мож­на роз­вивати науку, особливо «науки про жит­тя» за таких умов?

Пригадай­мо, що перші 600 тестів учені створювали із своїх реа­гентів (а всі вони інозем­ного поход­жен­ня), і зовсім без гро­шей. В той час, як за сло­вами фахівців, вони можуть виготов­ляти до 50 тисяч ПЛР-тестів на коронавірус щотиж­ня, як­що буде належ­не фінан­суван­ня.

На днях з’явилася інформація, що МОЗ поновило переговори з Інститутом молекуляр­ної біології та генетики щодо виготов­лен­ня ПЛР-тестів для вияв­лен­ня коронавірус­ної хво­роби.

І все ж, як позитив, відзначимо, що змінилася лек­сика наших урядовців, і що тепер значно частіше в їхніх вус­тах зву­чить саме сло­во «наука», посилан­ня на екс­пертів-науковців, на їхні вис­нов­ки й дослідження. Можливо, й тут «короновірус» зіграє важ­ливу роль, і після закінчення каран­тину освіті й науці не тільки повер­нуть відібра­не у зв’яз­ку з пан­демією, а й в урядових пла­нах і про­гра­мах відновлен­ня еко­номіки саме науці буде відве­дено роль важелю, яким мож­на буде «перевер­нути світ», і зро­бити його більш дос­коналим.

Так, пла­нетарні події змінюють наше жит­тя. Хотілося б, щоб вони змінювали його тільки на кра­ще.

   
Президія НАН України © Макетний зразок
  This Website is best available with Microsoft Internet Explorer 6.0+