Skip Navigation Links наука
освіта
техніка
прогрес
Газета заснована у квітні 1997 р.
Пропустити посилання переходів
Випуски газети
Окремі статті
Фотогалерея
Редакція
Пропустити посилання переходів
Окремі статті 2020 року
Окремі статті 2018 року
Окремі статі 2017 року
Окремі статті 2016 року
Окремі статті 2015 року
Окремі статті 2014 року
Окремі статті 2013 року
Окремі статті 2012 рокуExpand Окремі статті 2012 року
Окремі статті 2011 року
Окремі статті 2010 року
Окремі статті 2009 року
Університетські стародруки, що претендують на статус національного надбання України 
 
 

Особливий інтерес викладачів та студентів
викликає зібрання «Праці професорів,
викладачів та співробітників Університету
Св. Володимира»

Учена рада Київсько­го національ­ного універ­ситету імені Та­раса Шевчен­ка на своєму засіданні обговорила питан­ня про вне­сен­ня фон­ду ста­родру­кованих, рідкісних та цінних книжкових зібрань універ­ситетсь­кої На­уко­вої бібліоте­ки ім. М. Максимовича до Держав­ного реєстру науко­вих об’єктів, що ста­нов­лять національ­не над­бан­ня Ук­раїни. Та­ка про­позиція про­зву­чала у доповіді про­рек­тора з науко­вої роботи КНУ професораОк­сани Жилінської.

Універ­ситетсь­кий фонд ста­родруків, рідкісних та цінних книжкових зібрань почав фор­муватися ледь не від почат­ку створен­ня Київсько­го універ­ситету Святого Во­лодимира. А це – вже понад 185 років! На цей час у ньо­му зібра­но близь­ко 21 тисячі раритетів. Найстаріші – видан­ня ще XV століття. На­при­клад, справжнім скарбом є інку­набула: тво­ри Джованні Боккач­чо та Светонія Транквілла (Ве­неція, 1497, 1550). Се­ред ста­родруків пер­шої половини XVI ст. — десять примірників палео­типів, най­старіший з яких – «Привілеї братів-пус­тельників ордену Св. Ав­гус­тина», (Пе­заро, 1515), а також зра­зок ран­ньо­го південнослов’янсь­кого кирилич­ного дру­ку – Служеб­ник типографії Бо­жидара Ву­ковича (Ве­неція, 1519).

XVI–XVII століття представлені ста­родру­ками славнозвісних династій Західної Євро­пи, насам­перед, Ельзевірів. Це – мініатюрні видан­ня «Річ По­спо­лита або Стан королівства Польщі, Литви, Прусії, Лівонії», (Лейден, 1627); «Руссія або Московія, а також Та­тарія» (Лейден, 1630).

Стародру­ки і рукописи (їх 11 235, створених до 1831 року) представляють різні країни Євро­пи (Нідер­лан­ди, Німеч­чину, Францію, Італію, Поль­щу, Швей­царію та інші). Во­ни написані більш як 20 мовами та діалектами, хоча більшість – латинсь­кою, німецькою, французькою, італійською та ста­рослов’янсь­кою мовами. Те­матика видань також різно­манітна й охоплює практич­но всі галузі знань, зок­рема філософію, тео­логію, історію, гео­графію, математику, астро­номію, медицину. Во­на відоб­ражає роз­виток євро­пейсь­кої культури, цер­ков­ного та гро­мадсь­кого жит­тя пев­ної істо­рич­ної епо­хи.Для вітчизняної культури велике зна­чен­ня мають кни­ги кирилич­ного дру­ку XVI–XVIII століть, видані на території Ук­раїни, Білорусі та Литви. Во­ни також зберігаються в універ­ситетській бібліотеці імені М.Максимовича. Це унікальні видан­ня XVI–XVII ст.: Єван­геліє (Вільно, 1575) і Псал­тир (Вільно, 1576), над­руковані спо­движником Івана Фе­доровича Пе­т­ром Мсти­славцем. Є у фонді «Треб­ник Пе­т­ра Мо­гили» (Київ, 1646), «Ключ разуменія» Іоаникія Га­лятовсь­кого (Київ, 1659), «Перло мно­гоцінне» Ки­рила Транквіліона-Став­ровецького (Мо­гильов, 1699), «Лексикон сла­венороський» Памви Бе­рин­ди (Ку­тей­но, 1653). Кожна з цих назв зму­шує схвильо­вано битися сер­це не тільки істо­рика, а й будь-якої освіченої людини, і не тільки в Ук­раїні.

Має фонд і кириличні рукописи, зок­рема, спи­сок Ус­тава Ієрусалимсь­кого цер­ков­ного (це остан­ня тре­тина XVI ст.), рукопис «Слів подвижницьких» Ісаа­ка Си­рина у перекладі прп. Паїсія Ве­лич­ковсь­кого (кінець XVIII ст.), «Книга пам’яті імені кти­торсь­кого» 1719 р. та інші докумен­ти пер­шої половини XVIII ст., що були створені в Києво-Пе­черській лаврі.

Чи­мало книг мають автен­тичні оправи XVI–XVIII ст., зок­рема, виготов­лених в україн­ських інтролігаторсь­ких май­с­тер­нях в Ос­т­розі та Києво-Пе­черській лаврі.

Із «світської літератури» у фон­дах є чимало творів україн­ських кла­сиків. На­при­клад, дру­ге видан­ня «Кобзаря» Та­раса Шевчен­ка (1860 р.) і його російсь­комов­ний переклад, виданий того ж року. Тут є кни­ги різних форм і фор­матів. Тільки колекція мініатюр­них видань складає понад 1700 примір­ників. Ве­ликий книжковий фор­мат представлено кар­тографіч­ними видан­нями XVIII–XX ст..

Особ­ливий інте­рес сучас­них викла­дачів та сту­дентів вик­ликає колекційне зібрання «Праці про­фесорів, викла­дачів та спів­робітників Універ­ситету Св. Во­лодимира». До ньо­го додано також нелегальні та заборонені видан­ня російських і україн­ських книг XIX – почат­ку XX ст. Ми зустрічаємо тут імена М.О. Максимовича, М.Х. Бунге, В. Б. Ан­тоновича, М. П. Драгоманова, М.Ф. Владимирсь­кого-Бу­данова, М.І. Ко­с­томарова, В.С. Ікон­нікова та багатьох інших.

Знач­на час­тина фон­ду походить з при­ват­них бібліотек київ­ського генерал-губер­натора
Д.Г. Бібікова та князя Е.Льво­ва, подаровані Київсько­му універ­ситету 1898 року. З пізніших видань бачимо кни­ги з автогра­фами Пантелей­мона Куліша та Ми­хай­ла Максимовича, книжкову колекцію почат­ку ХХ сто­ліття Сергія Єфре­мова. А з лип­ня 2018 року в На­уковій біб­ліотеці зберігаються докумен­ти з при­ват­ного архіву Не­сто­ра Махна, що були передані в Ук­раїну нащад­ками його близь­кого дру­га Ва­силя Харламова.

У Шевчен­ковому універ­ситеті шанують унікальне зібрання книг та рукописів — не тільки як істо­рич­не над­бан­ня. Це важ­лива дже­релоз­нав­ча база для науко­вих досліджень у багатьох галузях науки. З викорис­тан­ням цих документів тільки за останні два десятиліття опубліковано 46 науко­вих праць, а за останні три роки – 6 ста­тей у фахових видан­нях, 10 тез у матеріалах між­народ­них науко­во-практич­них кон­ференцій, зроблено 20 доповідей. Книж­кова збірня корис­тується попитом у викла­дачів, аспірантів, сту­дентів, і не тільки сво­го універ­ситету, а й науковців інших закладів вищої освіти, науко­вих установ Ук­раїни та інших країн.

На­при­клад, у 2016–2017 роках співробітни­ки На­уко­вої бібліо­теки ім. М.Максимовича спільно з Національ­ною бібліоте­кою Білорусі, за грантової підтрим­ки Держав­ного фон­ду фун­дамен­тальних досліджень, виконали науко­во-дослідну роботу «Взаємодія книжкових тра­дицій Білорусі й Ук­раїни в XVI – на почат­ку XIX століття». Ре­зультати роботи ста­ли основою для подальших досліджень, що були представлені 2019 року на VIII Міжна­род­ному кон­гресі дослід­ників Білорусі. То­го ж самого року до результатів НДР було долучено дослідження ще одного примірни­ка в Біб­ліотеці ім. Вруб­левсь­ких Академії наук Литви. Ок­ремі пам’ят­ки бібліо­теч­ного фон­ду викорис­товувалися також у міжна­род­ному про­екті «Євро­пеа­на».

А в 2018–2019 роках було про­ведено дві Літні шко­ли з палео­графії, кодикології, дослід­жен­ня ста­родру­кованих видань, організованих відділом рідкіс­них книг та рукописів На­уко­вої бібліоте­ки ім. М.Максимовича, кафед­рою історії ста­родав­ньо­го світу та середніх віків істо­рич­ного факультету, Му­зеєм ста­роукраїнської кни­ги Львівської національ­ної галереї ім. Б.Возницького. На­уко­вий об’єкт було долучено до ком­плексу фрагмен­тологічних досліджень, представлених на міжна­род­ному науко­во-практич­ному семінарі «Fragmentology» у грудні 2018 року.

Зважаючи на світове зна­чен­ня пам’яток писем­ності і кни­год­рукуван­ня вче­на рада універ­ситету вирішила кло­потати перед Міністерством освіти і науки Ук­раїни щодо вне­сен­ня фон­ду ста­родру­кованих, рідкісних та цінних книжкових зібрань На­уко­вої бібліоте­ки ім. М.Максимовича до Держав­ного реєстру науко­вих об’єктів, що ста­нов­лять національ­не над­бан­ня Ук­раїни.

До речі, універ­ситет не вперше намагається пройти свою час­тину шляху для підтвер­д­жен­ня ста­тусу науко­вого об’єкта, що ста­новить національ­не над­бан­ня.

Па­кет документів, зок­рема, подавав­ся до Міністерства освіти і науки Ук­раїни у грудні 2017 року, але тоді не був прийнятий до роз­гляду з незалеж­них від КНУ обста­вин. Ад­же тільки наприкінці 2019 року було створено комісію з прийо­му докумен­тів, вимоги до яких було суттєво змінено. То­му тепер підго­тов­лено новий пакет документів для вне­сен­ня фон­ду ста­родру­кованих, рідкісних та цінних книжкових зібрань На­уко­вої бібліоте­ки ім. М. Максимовича до Держав­ного реєстру науко­вих об’єк­тів, що ста­нов­лять націо­нальне над­бан­ня Ук­раїни.

Це не означає, що універ­ситет та його На­уко­ва бібліоте­ка вва­жають свою роботу на цьо­му етапі завер­шеною. На­впа­ки, на засіданні вче­ної ради було підкрес­лено необхідність про­дов­жувати впо­ряд­куван­ня ста­родру­кованих і цінних документів та їх пошук у загаль-них фон­дах На­уко­вої бібліоте­ки
ім. М.Максимовича — згідно із затверд­женими кри­теріями відбо­ру та відповідно до записів в інвентар­них кни­гах. Йшло­ся і про поліпшення умо­ви їх збе­ріган­ня: роз­ширен­ня площі кни­гос­ховищ, забез­печен­ня їх закри­тими шафами, бок­сами, при­ладами клімат-кон­тро­лю, виконан­ня необхідних ремонтних робіт.

До­дат­кових заходів перед­бачається вжи­ти задля інтенсифікації атрибуції ста­родруків та рідкісних видань, які зберігаються в бібліотечних фон­дах. Йдеться про виз­начен­ня – за потре­би — автен­тич­ності істо­рич­ного дже­рела, його автор­ства, місця й часу створен­ня.

І, зви­чай­но, йдеть­ся про оци­ф­руван­ня документів, адже сьо­годні — це невід’ємний атрибут популяризації книжкової спадщини, мож­ливість бра­ти участь в май­бутніх науко­во-дослід­ницьких та освітніх про­ектах для тисяч і тисяч нових науковців.

   
Президія НАН України © Макетний зразок
  This Website is best available with Microsoft Internet Explorer 6.0+