Skip Navigation Links наука
освіта
техніка
прогрес
Газета заснована у квітні 1997 р.
Пропустити посилання переходів
Випуски газети
Окремі статті
Фотогалерея
Редакція
Пропустити посилання переходів
Окремі статті 2020 року
Окремі статті 2018 року
Окремі статі 2017 року
Окремі статті 2016 року
Окремі статті 2015 року
Окремі статті 2014 року
Окремі статті 2013 року
Окремі статті 2012 рокуExpand Окремі статті 2012 року
Окремі статті 2011 року
Окремі статті 2010 року
Окремі статті 2009 року
Євро­ат­лан­тич­ний век­тор Ук­раїни 
 
 

Триває обговорення доповіді

Об­говорен­ня Національ­ної доповіді «Євро­атлан­тич­ний век­тор Ук­раїни» ста­ла головною темою засідан­ня Президії НАН Ук­раїни під головуван­ням ака­деміка Бо­риса Па­тона. До­повідь предста­вив віце-пре­зидент НАНУ, голова секції суспільних і гуманітар­них наук ака­демік Сергій Пи­рож­ков. А підго­тов­лена вона була фахів­цями чотирьох ака­демічних інститутів: Інституту дер­жави і пра­ва ім. В.М.Ко­рецького, Інституту соціо­логії, Держав­ної установи «Інститут всесвітньої історії НАН Ук­раїни» та Інституту філософії ім. Г.С.Сковороди.

«Стало доб­рою тра­дицією готувати щорічно Національ­ну доповідь з актуаль­них про­блем жит­тя Ук­раїни, — зазна­чив доповідач. – Нинішня доповідь уже десята, ювілей­на».

Вибір теми зумов­лений вне­сен­ням змін до Консти­туції Ук­раїни, якими закріпле­но стратегічний курс дер­жави на набут­тя повно­правного членства Ук­раїни в Євро­пейсь­кому Со­юзі та в Ор­ганізації Північно­атлан­тич­ного договору. «Це свідчить про те, що з одного боку є загальнонаціональ­ний кон­сен­сус щодо цьо­го стратегічно­го кур­су, а з іншо­го — нагальна потре­ба його гли­бокого осмис­лен­ня та вироб­лен­ня кон­кретної про­гра­ми щодо реалізації».

Проєкт Національ­ної доповіді, представлений ака­демічній спільноті, — це монографія, що зай­має понад 300 сторінок тек­с­ту, разом з таб­лицями, результатами науко­вих досліджень, аналітикою. Во­на складається зі вступу та чотирьох розділів: «Західна цивілізація і Ук­раїна», «Євро­атлан­тич­ний век­тор роз­вит­ку: сприй­нят­тя україн­ським суспільством», «Євро­атлан­тич­ний курс Ук­раїни» та «Стра­тегії забез­печен­ня євро­атлан­тич­ного век­тора Ук­раїни».

Євро­атлан­тич­ний век­тор виник одразу після про­голошен­ня незалеж­ності Ук­раїни, уточнив доповідач. Од­нак у той період це прагнен­ня, по суті, носило дек­ларатив­ний харак­тер. Ри­торика керівництва дер­жави зво­дилася до «співробітництва та партнер­ства» з ЄС та НАТО. У зовнішній політиці домінували напрями так зва­ної багатовек­тор­ності. І тільки в травні 2002 року РНБО Ук­раїни ухвали-ла стратегію співробітництва з
НАТО, в якій кінце­вою метою було набут­тя повно­правного членства в цій організації.

Ук­раїна — ЄС

Аналіз гро­мадсь­кої дум­ки щодо політич­них век­торів Ук­раїни, про­ведений 2019 року Інститутом соціології НАН Ук­раїни, підтвер­див, що вона достатньо супереч­лива. Що сто­сується кур­су на вступ до ЄС, то він має високий рівень підтрим­ки в Ук­раїні впродовж останніх двох десятиліть. Більшість населен­ня позитив­но поста­вилась до ймовірної пер­спективи членства в ЄС ще в 2000 році, 59% населен­ня підтримали цю позицію і 2019 року. Опитувані зазна­чали, що зближен­ня Ук­раїни з ЄС відкриває нові мож­ливості й пер­спективи, позитив­но впливає на еко­номічний стан дер­жави. Найвищу оцінку серед рес­пон­дентів отримав безвізовий режим з країнами ЄС.

Водночас уяв­лен­ня гро­мадян, за яких умов Ук­раїна може бути прийнята до ЄС, дуже роз­миті. Навіть з чин­ною уго­дою про асоціацію між ЄС і Ук­раїною доб­ре знайомі тільки 4% опи­таних, 13% — з основ­ними положен­нями, а 45% практич­но нічого про цей документ не зна­ють. При цьо­му 38% рес­пон­дентів сприй­мають зближен­ня Ук­раїни з ЄС в еко­номічній пло­щині як таке, що хоч і створює пер­спективи, однак несе й нові загро­зи.

Ук­раїна—НАТО

Впро­довж останніх двох десятиліть зро­с­тає частка тих, хто підтримує вступ Ук­раїни до НАТО. Цей показ­ник зріс з 25% на почат­ку цьо­го періоду до 46% у 2019 році. Не є відкрит­тям, що найбільше бажаючих бути в аль­янсі – на заході Ук­раїни, а най­мен­ше – на Донбасі. У нинішніх умо­вах, коли три­ває зброй­на агресія Росії про­ти нашої дер­жави, більшість населен­ня хотіла б актив­но співпрацювати з НАТО у військовій сфері, однак 26% опи­таних вва­жають, що цьо­го не слід робити.

Суспільна дум­ка в Ук­раїні, так би мовити, роз­ривається між бажан­ням ней­т­рального позабло­кового ста­тусу для Ук­раїни та її членством у НАТО. Розкол існує не тільки між окремими соціаль­ними гру­пами, зазна­чається у доповіді, а навіть у головах одних і тих же людей. «У 32% опи­таних існує амбівалентна дум­ка: бути одночас­но ней­т­ральною позабло­ковою дер­жавою та чле­ном НАТО», — каже Сергій Пи­рож­ков.

То­му євро­атлан­тич­на інте­г­рація Ук­раїни має спи­ратися на детально роз­роб­лену пра­вову базу, чітке розуміння етапності про­цесу набут­тя членства, стратегічне пла­нуван­ня та науко­ве осмис­лен­ня цих про­цесів.

Співробітництво Ук­раїни з НАТО у військовій сфері вимагає зосередити ува­гу на принципових питан­нях, які потре­бують усу­нен­ня внутрішніх і зовнішніх перешкод, які гальмують про­дук­тив­ний діалог сторін. Во­ни сто­суються, приміром, ком­плексу питань, щодо про­веден­ня військо­вих навчань, переходу ЗСУ до стандартів НАТО, і головне – узгод­жен­ня дов­гострокової кон­цепції участі НАТО у роз­будові українсько­го обо­рон­ного ком­плексу.

Для Ук­раїни над­зви­чай­но важ­ливим є досвід НАТО й ЄС щодо демокра­тич­ного рефор­муван­ня вла­ди і суспільства.

Ко­ли це ста­неться?

Перспектива членства в НАТО та ЄС лежить виключ­но в політичній пло­щині, залежить від того, наскільки швидко та ефектив­но країна рефор­муватиметься, впровад­жуватиме стандар­ти цих організацій, посилюватиме демокра­тичні інститути, змо­же ста­ти про­гно­зованою та стабільною країною євро­атлан­тич­ного про­сто­ру.

«Євро­атлан­тич­на інте­г­рація для Ук­раїни – не самоціль, — зазна­чив доповідач, — вона потрібна для внутрішніх еко­номічних та соціаль­них перетво­рень, тому слід відмо­витися від гар­ної риторики та непрактич­них дій, і перей­ти до реаль­ної дорож­ньої кар­ти, підго­тов­ки передумов для одержан­ня зго­ди ЄС та НАТО на виз­нан­ня за Ук­раїною пер­спектив членства, спрямувати дер­жав­ний роз­виток на виконан­ня кри­теріїв членства в цих струк­турах».

Водночас пер­спективи Ук­раїни щодо членства залежать не лише від успіхів чи невдач у роз­вит­ку демократії, а й від того, як розв’язуватимуться про­бле­ми все­редині самого ЄС. Угода про асоціацію не може вирішити наші складні еко­номічні про­бле­ми, не всі її положен­ня відповідають сучасним про­бле­мам і труднощам, з якими сти­кається еко­номіка Ук­раїни, а також еко­номіки країн ЄС, які нині періодично засто­совують щодо нас про­текціоністські заходи, тим самим порушуючи умо­ви уго­ди. То­му слід орієнту­ватися на мож­ливість перегляду чи допов­нен­ня до тих чи інших ста­тей уго­ди.

«Євро­атлан­тич­не спрямуван­ня Ук­раїни не зво­диться тільки до членства в ЄС чи НАТО, — підсу­мував Сергій Пи­рож­ков. – Це значно складніший про­цес, питан­ня цивілізаційних перетво­рень, що означає здо­бут­тя міжна­род­ної суб’єктності на основі реалізації інно­ваційної моделі роз­вит­ку. А євро­атлан­тич­ний век­тор – це не тільки рух у напрямі Євро­пи чи Євро­атлан­тики, а насам­перед цивілізаційна взаємодія між Євро­пою і Євро­атлан­тич­ними спільнотами на основі партнер­ства і забез­печен­ня національ­них інте­ресів нашої дер­жави.

Потрібна синергія зусиль

Об­говорен­ня доповіді вик­ликало жва­вий інте­рес у членів пре­зидії та запро­шених. Те­зу про те, що «євро­атлан­тич­ний век­тор Ук­раїни не самоціль, а парадиг­ма, в якій нам жити» підтримав пре­зидент Ук­раїнської асоціації зовнішньої політики, досвідче­ний дип­ломат, Надзви­чай­ний і По­вно­важ­ний посол Ук­раїни Во­лодимир Хандогій. Він підкрес­лив, що вперше євро­пейсь­кий та євро­атлан­тич­ний курс дер­жави роз­глядається «не як паралельні тре­ки», а як «синергія зусиль, яких має докла­с­ти Ук­раїна для досяг­нен­ня цілей». Це дослідження ста­вить кон­кретні стратегічні цілі. Ук­раїна повин­на порушити питан­ня про перегляд уго­ди про асоціацію з ЄС. І хоч деякі переговори уже йдуть (про зону вільної торгівлі, кво­ти), необхідно здійснити перегляд у політичній час­тині: поста­вити питан­ня про надан­ня Ук­раїні пер­спективи членства – згідно зі статтею 49 До­говору про ЄС.

Стра­тегічна мета щодо НАТО — отримати про­гра­му дій щодо членства (ПДЧ). «Всі інші паліативні механізми не набли­жають нас до мети», — зазна­чив Во­лодимир Хандогій.

Цю позицію підтримав і заступник міністра закор­дон­них справ Ук­раїни, Надзви­чай­ний і По­вно­важ­ний По­сол Ук­раїни Єгор Бо­жок. Він вва­жає доповідь «дуже важ­ливою для реалізації законодав­чо закріпле­ного кур­су на євро­пейсь­ку та євро­атлан­тич­ну інте­г­рацію». У доповіді науко­во під­тверд­жено, що «українська іден­тичність – невід’ємна час­тина євро­атлан­тич­ної цивілізаційної іден­тич­ності. Ук­раїна не тільки запозичила євро­пейські цінності, а й актив­но долучилася до їх фор­муван­ня. До­повідь дає додат­кові наукові аргумен­ти щодо фор­муван­ня кон­сен­сусу все­редині українсько­го суспільства.

Ко­рисним, на його дум­ку, є розділ 3.5., що сто­сується інте­г­рації постконфліктних дер­жав. Він переконаний, що в саме цьо­му кон­тексті відбу­ватиметься інте­г­рація Ук­раїни до НАТО та ЄС. Єгор Бо­жок запро­понував додати до таб­лиці, що уза­гальнює ета­пи шляху до НАТО, ще один еле­мент, а саме – подан­ня заяв­ки на членство, адже важ­ливо розуміти, на якому етапі та на якому рівні рефор­муван­ня відбу­вається переведен­ня країни зі ста­тусу аспіран­та до країни, що готується до членства.

Важливість екс­пертної дис­кусії

«Од­на із величез­них про­блем української зовнішньої політики і політики без­пеки – слабкість екс­пертної дис­кусії, — ска­зав дирек­тор Національ­ного інституту стратегічних досліджень Олек­сандр Литвинен­ко. Цей документ вирізняє позитив­но те, що зібра­но й про­аналізовано величез­ний обсяг інформації, пов’язаний зі ста­ном і пер­спективами нашого партнер­ства й набли­ження до членства. До­повідь підтвер­д­жує, що справа полягає не в про­голошенні кра­сивих цілей і завдань, а в копіткій праці з їхньої реалізації, досяг­нен­ню зміни параметрів сек­тору нашої без­пеки й обо­рони, сис­теми управління тощо. До­повідь виг­рала б, аби в ній були чіткіше про­писані кон­цеп­туальні момен­ти роз­вит­ку сис­теми управління в сек­торі без­пеки, цивільного кон­тро­лю за ним, практичні питан­ня взаємосумісності ЗСУ та НАТОвсь­ких струк­тур. Цікавить також аналіз політич­ної ситуації в дер­жавах-чле­нах аль­ян­су, ставлен­ня їх до Ук­раїни та пер­спектив її вступу до НАТО.

На закид ака­деміка Пе­т­ра То­лоч­ка, що ми втрачаємо свою іден­тичність, намагаючись роз­чинитися в Європі, яка сама потре­бує єдності, Олек­сандр Литвинен­ко відповів: «Ко­ли ми говоримо про вступ Ук­раїни в
НАТО, йдеть­ся не про докорінну зміну нашого вибору, а про реалізацію тих передумов, які існу­вали й існу­ють в Ук­раїні. Це логічний наслідок нашого роз­вит­ку, наших основ, які було закла­дено тисячу років тому в Київській Русі, Ли­товсь­ко-Русь­кій дер­жаві і далі»

Консолідація і насту­пальний харак­тер

«Я поділяю дум­ку, вис­лов­лену у Національній доповіді про те, що євро­атлан­тич­ний курс – не самоціль, а, скоріше, інстру­мент забез­печен­ня обо­роноз­дат­ності, територіаль­ної цілісності та суверенітету Ук­раїни», — заявив у своєму вис­тупі пер­ший віцепре­зидент НАН Ук­раїни ака­демік Во­лодимир Горбулін. Слуш­ною, на його дум­ку, є аргумен­тація про те, що євро­пейські демокра­тичні цін­ності, як в минулому, так і на сучас­ному етапі, є іманентними чин­никами нашого суспільства, мають істо­рич­ну тяглість.

Во­лодимир Горбулін, який осо­бис­то був при­чет­ний до того, як починалися і роз­вивалися відно­сини Ук­раїни з НАТО, підтвер­д­жує, що в 90-х йшлося головним чином про співробітництво і партнер­ство з аль­ян­сом. І нині не існує однозначно позитив­ного кон­солідованого ставлен­ня до вступу Ук­раїни в ЄС та НАТО – як в країнах-чле­нах, так і самій країні.

Тож важ­ливим є розділ доповіді про стратегію забез­печен­ня євро­атлан­тич­ного век­тору. Особ­ливо актуаль­ною є інформаційна складова, яка має органічно поєдну­вати зовнішні та внутрішні завдання дер­жав­них, дип­ломатич­них та суспільно-політич­них струк­тур, пра­цювати на кон­солідацію соціуму, про­яв­ляти насту­пальний харак­тер, роз­ширювати інформаційну при­сутність Ук­раїни за кор­доном.

   
Президія НАН України © Макетний зразок
  This Website is best available with Microsoft Internet Explorer 6.0+