Skip Navigation Links наука
освіта
техніка
прогрес
Газета заснована у квітні 1997 р.
Пропустити посилання переходів
Випуски газети
Окремі статті
Фотогалерея
Редакція
Пропустити посилання переходів
Окремі статті 2018 року
Окремі статі 2017 року
Окремі статті 2016 року
Окремі статті 2015 року
Окремі статті 2014 року
Окремі статті 2013 року
Окремі статті 2012 рокуExpand Окремі статті 2012 року
Окремі статті 2011 року
Окремі статті 2010 року
Окремі статті 2009 року
Про­бле­ми он­ко­логії у вимірах су­час­них тех­но­логій та ме­дич­ної ре­фор­ми 
 
 

Академік НАН України
Василь ЧЕХУН

Уп­родовж остан­ньо­го сторіч­чя онкопатологія за рівнем захво­рюваності та смерт­ності у світі перемісти­лася з десятого місця на дру­ге, посту­паючись лише хво­робам сер­цево-судин­ної сис­теми. За даними ВООЗ, смертність від раку до 2030 року про­дов­жуватиме істотно зро­ста­ти. На євро­пейсь­кому кон­тиненті кількість смертельних випадків, вик­ликаних раком, буде посту­пово збільшуватися, тоді як Ук­раїна вже перебуває на дру­гому місці в Європі за тем­пами поширен­ня раку. Щодня в нашій країні захво­рюють на рак 450 людей, із них помирають 250.

По­при це, останнім часом на про­блемі онкології все мен­ше акцен­тують ува­гу. Аг­ресія Росії, політич­на й еко­номічна ситуація… Але ж про­бле­ма не перестає бути менш актуаль­ною. Про це ми говоримо з дирек­тором Інституту екс­перимен­тальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Ка­вецького НАН Ук­раїни, ака­деміком НАН Ук­раїни, про­фесором Ва­силем ЧЕХУНОМ.

— У най­б­лижчі десятиліття про­бле­ма онкопатології, на жаль, буде виз­начати рівень суспільного здо­ров’я. Он­кологія за всіма показ­никами стрімко набирає обертів і, за різни­ми про­гно­зами, може зай­няти лідируючу позицію за смертністю й захво­рюваністю. То­му робити вигляд, що такої про­бле­ми не існує — зовсім не по-дер­жав­ному.

Варто наголосити й на тому, що онкопатологія помолод­шала. Те­пер її фіксу­ють значно раніше, ніж це було в попередні десятиліття. Відтак ми повинні більше ува­ги звертати на профілак­тику, на скринінг, на поперед­жен­ня хронічних захво­рювань — одного з ключових фак­торів, які при­зво­дять до онкопатології, на зни­жен­ня впливу кан­цероген­них чин­ників тощо.

Ко­ли говоримо про таку склад­ну про­бле­му, як онкопатологія, маємо розуміти, що за своєю біологією пух­лин­на клітина дуже вивертка. Ко­ли є баланс сис­тем в організмі, то фізіологічна сис­тема гальмує вихід пух­лини. Але як тільки з’яв­ляються пріори­тети для транс­фор­мованої (зло­якісної) клітини, а це ті чин­ники, про які часто зга­дують, зок­рема про­бле­ми довкілля, кан­церогенні фак­тори і т.д., зло­якісна пух­лина перемагає фізіо­логічну сис­тему і зупинити її над­зви­чай­но склад­но.

— На­про­шується вис­новок: в Ук­раїні повин­на бути дер­жав­на про­гра­ма щодо подолан­ня онкопатології.

— Без сумніву. Не­обхідна така дер­жав­на про­гра­ма, яка б доз­воляла, з одного боку, вирішувати фун­дамен­тальні аспек­ти даної про­бле­ми, з іншо­го — надавати своєчас­ну кваліфіковану допомогу, починаючи з профілак­тики, діагнос­тики, терапії і, до речі, реабілітації. Про остан­ню, зазви­чай, зга­дують побіжно, але вона має величез­не зна­чен­ня, і в про­грамі повин­на зай­мати щонай­мен­ше відсотків 30.

— Ук­раїна обрала для себе євро­пейсь­кий шлях роз­вит­ку. Чи не означає це, що нам потрібно повністю підпо­ряд­кувати свої кро­ки в галузі медицини, онкології, зок­рема, вже відпрацьо­ваним у цивілізованих країнах стандар­там?

— Ми рухаємося в євро­пейсь­кому напрям­ку, але в нас немає фінан­сово-еко­номічно­го ресур­су для стрімко­го руху впе­ред. То­му виникає запитан­ня: що робити? Можливо, зупинитися чи, крий Бо­же, почати зво­рот­ний рух? Вважаю, необхідно зва­житися на інвентаризацію наших мож­ливос­тей і загальних поступів.

А от щодо євро­пейсь­ких стандартів… Во­ни необхідні, перш за все, для фар­мацев­тич­них ком­паній, для про­курора і для лікаря, але… не кра­щого. Лікаря не вар­то ста­вити в рам­ки стандартів. Щоб лікар залишав­ся справжнім фахівцем, йому необхідний пев­ний люфт: як­що стандар­ти не пра­цюють, ми повинні дати людині шанс ско­рис­татися сучасни­ми аль­тер­натив­ними науко­вими роз­роб­ками.

При онкопатології, перш за все, потрібна індивідуалізація як діагнос­тики, так і лікуван­ня. Ми десят­ки років акцен­тували на цьо­му ува­гу (наші роботи — свідчення цьо­му), в той час як клініцис­ти переваж­но керувалися стандар­тами. А тепер сучас­на науко­ва література наголошує на ін­дивідуалізації. Як швидко змінили пріори­тети ті, хто ще вчо­ра закли­кав до стандартів терапії! Але ми говоримо не тільки про те, що пер­соніфікована терапія потріб­на, щоб той чи інший тар­гет­ний пре­парат (пре­парат вибір­кової дії на пух­лин­ну клітину) при­зна­чити — ще дорож­чий. Персоніфікована терапія потріб­на, щоб виз­начити: чут­лива чи нечут­лива пух­лин­на клітина в організмі кон­кретного хво­рого до терапії — це пер­ше. Друге — коли йдеть­ся про ін­дивідуалізацію, то ми не забуваємо про допомогу організму, в тому числі і засто­суван­ня про­типух­лин­ної вак­цини.

— Який пріори­тет у євро­пейсь­кому русі виб­рав для себе очо­люваний вами Інститут екс­перимен­тальної патології, онкології і радіобіології?

— Пріори­тет інституту зво­диться до того, щоб допомог­ти організму самому поз­бутися пух­лини. Більшість наших роз­робок саме на це й спрямована. Так, зок­рема, обґрун­товано основи імунотерапії раку та роз­роб­лено тех­нологію модифікації пух­линоа­соційованих антигенів, які можуть бути дже­релом активації імун­ної від­повіді на появу зло­якісної клітини та її подальше зни­щен­ня. Фактич­но ми на порозі актив­ної біоте­рапії хво­рих на рак і сьо­годні актив­но пра­цюємо над популяризацією цьо­го напрям­ку.

Ще одним важ­ливим пріо­ритетом є сорбційна деток­сикація, яка дає змо­гу зни­зити екзоген­не й ендоген­не ток­сич­не наван­тажен­ня, що сприяє виходу з-під кон­тро­лю пух­лин­ної клітини. Знизив­ши інтоксикацію, ми підтримуємо наш організм.

Низка цікавих роз­робок пов’язана з пошуком при­род­них лікарсь­ких засобів, які ми зареєстрували. На­при­клад, церулоплазмін — пре­парат крові, який є антиоксидан­том. До речі, ця робота відзначена дер­жав­ною премією.

— По­при всі склад­нощі роботи в сучас­них реаліях, Інститут ім. Ка­вецького не опу­с­кає руки?

— Я аж ніяк не хочу ска­зати, що ми вичер­пали себе або не бачимо пер­спективи. Ми готуємося до роботи в нових умо­вах. В Євро­пу не мож­на прийти всією країною. Євро­пу мож­на побудувати лише в себе. Ко­ли говоримо, що ми вхо­димо в сис­тему рин­кових відно­син і страхової медицини, то, без сумніву, тут без­платної медицини бути не може. Ко­ли йдеть­ся про сучасні тех­нології діагнос­тики і лікуван­ня, — це, звісно, високовартісне облад­нан­ня. Як­що ми хочемо корис­туватися цими тех­нологіями, то за них, на жаль, тре­ба пла­тити. Хто це має робити? Держава, страхові ком­панії чи ще хтось? Це не моя функція визна­чати, хто повинен пла­тити. Ми роз­робили цілий пакет про­позицій для платних послуг і шукаємо таку модель, яка б виправдала себе, попри те, що зай­маємося науко­вими дослідженнями.

— Яким чином мож­на впровад­жувати такі роз­роб­ки? Чи є пер­спектива їх імплемен­тації в клінічну практику вже сьо­годні?

— Так, зви­чай­но, ми дуже актив­но пра­цюємо й наразі фор­муємо базу, що буде «від­повідати» за транс­ляційну онкологію. Ба­зу, яка викорис­товуватиме наш багаторічний досвід у галузі фун­дамен­тальної онкології для впровад­жен­ня наших досяг­нень у клінічну практику на користь хво­рих. На такій базі ми пла­нуємо засто­совувати новітні діагнос­тичні під­ходи, спи­раючись на власний досвід та кращі світові тен­денції, для наступних рішучих і таких необхідних кроків з ура­хуван­ням потреб сучас­ного суспільства. За ініціати­ви молодих уче­них-практиків створена така впровад­жувальна струк­тура, яка вже сьо­годні функціонує і про­понує про­гра­му «онкоскринінгу» для ран­ньої діагнос­тики раку, моніторин­гу перебігу захво­рюван­ня та виз­начен­ня чут­ливості до про­типух­лин­них пре­паратів.

Це тре­ба для того, щоб, з одного боку, люди мог­ли корис­туватися сучасни­ми тех­нологіями. З іншо­го — платні послу­ги необхідні, щоб збе­рег­ти кад­ри. Це величез­на про­бле­ма. Мо­лодь сьо­годні досить раціо­нальна. За нинішніх умов від­кри­тості світу вона зна­ходить гідні умо­ви для роботи і жит­тя. На­ше завдання — впровадити модель, яка доз­волить науковій молоді не тільки залишатися у своїй країні, а й реалізовувати новітні ідеї. А у нас їх величез­на кількість.

Звичай­но, у нас є цікаві інно­ваційні роз­роб­ки, які потре­бують інве­с­тора. Ми роз­робили унікальну магнітокеровану лікарсь­ку фор­му про­типух­лин­ного пре­парату. Її унікальність не зво­диться до того, щоб з допомогою магнітно­го поля кон­цен­т­рувати і досягати вибірко­вості дії про­типух­лин­ного засобу. Оскільки про­типух­линній клітині вкрай необхідні ком­понен­ти, які є складовою цьо­го лікарсь­кого засобу, вона переваж­но захоп­лює ці час­тин­ки і накопичує їх. У нас все зроблено для впровад­жен­ня цієї роз­роб­ки, але з інве­с­тором складніше. Тут теж чимало про­блем. Ми час­то апе­люємо до дер­жави і не зга­дуємо наших бізне­с­менів, які (як­що вони справді з дер­жав­ним мис­лен­ням) мали б бачити, розуміти і відби­рати унікальні про­екти, які при­нес­ли б сла­ву і власному бізне­су, і країні. На жаль, у нас цьо­го ще немає.

— Ви вва­жаєте, що медицина — це та галузь, в якій дер­жава може швидко про­демон­струвати рівень сво­го рефор­муван­ня, а відтак — рівень євро­пейсь­кого век­тора?

— Я вва­жаю, що в медицині мож­на дуже швидко зро­бити результативні кро­ки і довес­ти суспільству, що пріори­тетом дер­жави є здо­ров’я нації. У нас багато напра­цювань і місця для їх реалізації. Інша справа, що немає сис­теми, яка б доз­воляла не сми­катися із сто­рони в сто­рону, а рухатися в одному напрям­ку.

— Над чим зараз пра­цює науко­вий колек­тив інституту і що запла­нували в най­б­лижчій пер­спективі?

— Ми удо­с­коналюємо методи ран­ньої і диференціаль­ної діагнос­тики онкопатології. Не­щодав­но про­вели міжна­род­ну кон­ференцію, при­свячену стовбуровим клітинам. Між іншим, пер­ший міжна­род­ний кон­грес із про­блем стовбурової пух­лин­ної клітини відбувся наприкінці 70-х років, коли ще ніхто про це не говорив, на базі саме нашого інституту. Це означає, що роз­роб­ки інституту і його ідео­логія йдуть набагато попереду. Сьогодні стовбурові клітини — це мод­но. Я ж вва­жаю, що вони — над­зви­чай­но цікавий об’єкт для дослідження, тому що дають мож­ливість вияв­ляти саме ранні фор­ми раку. Для досяг­нен­ня мак­симального ефекту в подоланні онкох­вороби завдяки ран­ньо­му і диференційно­му вияв­лен­ню стовбурових онкоклітин мож­на напра­цювати сис­тему тар­гет­них пре­паратів, яка буде гальмувати і зни­щувати ракові стовбурові клітини, що є нескінченним родоначальником все нових і нових пух­лин. Для науковців ідеаль­на сис­тема — досяг­ти мак­симального і тар­гет­ного зни­щен­ня стовбурової пух­лин­ної клітини.

Сьогодні ми не сидимо склав­ши руки, а шукаємо й отримуємо міжна­родні гранти. Інститут має замов­лен­ня від партнерів зі США, має один із небагатьох у країні про­ектів Рамкової про­гра­ми ЄС з досліджень та інно­вацій «Го­ризонт-2020» з інте­г­рації інституту в євро­пейсь­ке співто­вариство (загальний про­ект дослід­жен­ня про­типух­лин­них вак­цин). У рам­ках цьо­го гранту пра­цюємо з Ка­ролінським інститутом у Швеції та Ризь­ким універ­ситетом у Латвії. Не­щодав­но кілька співробітників повер­нулися зі ста­жуван­ня в Польщі, яке було перед­бачено в рам­ках про­екту. Од­нак в мене сер­це болить, коли доводиться підпи­сувати заяви на звільнен­ня від молодих уче­них, які захищаються і йдуть від нас у пошуках достойної оплати праці…

   
Президія НАН України © Макетний зразок
  This Website is best available with Microsoft Internet Explorer 6.0+