Skip Navigation Links наука
освіта
техніка
прогрес
Газета заснована у квітні 1997 р.
Пропустити посилання переходів
Випуски газети
Окремі статті
Фотогалерея
Редакція
Пропустити посилання переходів
Окремі статті 2020 року
Окремі статті 2018 року
Окремі статі 2017 року
Окремі статті 2016 року
Окремі статті 2015 року
Окремі статті 2014 року
Окремі статті 2013 року
Окремі статті 2012 рокуExpand Окремі статті 2012 року
Окремі статті 2011 року
Окремі статті 2010 року
Окремі статті 2009 року
Ака­демік Во­ло­ди­мир Мор­гун: «Ук­раїна по­вин­на три­ма­ти ви­со­кий то­вар­ний знак якості» 
 
 

Академік Во­лодимир Моргун доповідає
прем’єр-міністру України Володимиру ГРОЙСМАНУ
про стан національної селекції

У минулому номері «Світу» було вміщено роз­повідь про міжна­род­ну науко­во-практич­ну кон­ференцію «День поля - 2017», яку провів Інститут фізіології рос­лин і генетики НАН Ук­раїни. Надзви­чай­но важ­ливі про­бле­ми було порушено у доповіді «Внесок генетики і фізіології рос­лин у забез­печен­ня про­довольчої без­пеки Ук­раїни», з якою вис­тупив дирек­тор інституту, ака­демік НАН Ук­раїни, Ге­рой Ук­раїни Во­лодимир Моргун. Нинішня стаття зроблена на основі цієї доповіді.

Хліб в усі часи був доб­рим зна­ком жит­тя, доб­робуту і творчої насна­ги.

За­без­печен­ня люд­ства про­дук­тами хар­чуван­ня — це світова про­бле­ма. Во­на має гло­бальний харак­тер, і її розв`язан­ня — це питан­ня не лише еко­номіки, а й великої політики.

Важливим чин­ником вро­жаїв дедалі більше ста­ють кліматичні зміни. Озимі посіви в останні роки зазна­ють жор­сткої посухи. Підви­щен­ня серед­ньорічної тем­ператури на 1° С при­зво­дить до зни­жен­ня вро­жай­ності на 21%. Ек­с­пер­ти ООН про­гно­зують: як­що до 2050 року не стримати гло­бальне потепління, вро­жаї зер­нових культур зни­зяться на 25%, а потім упа­дуть іще значніше. Ок­ремі зем­леробські регіони можуть ста­ти непри­дат­ними для агровироб­ництва.

Сьогодні лише 25 країн світу здатні повністю себе забез­печити про­дук­тами хар­чуван­ня. За про­гно­зами ООН до 2050 року світ опи­ниться перед загро­зою голоду.

У люд­ства для виживан­ня існує єдиний вихід — збільшен­ня уро­жай­ності сільськогос­подарсь­ких культур, головною серед яких є пше­ниця, основ­ний хліб пла­нети. Щоб про­годувати зро­с­таючу чисельність населен­ня, потрібно под­воїти вро­жайність зер­нових. На рівні сучас­них знань це немож­ливо.

Світовий рекорд уро­жай­ності пше­ниці зафіксо­вано у Новій Зе­ландії: це 167,91 центнери з гек­тара, він перевер­шив попередній рекорд в 165,2 центнери, що належав Ве­ликій Британії. Скла­дові рекор­ду — відповідний сорт, тех­нологія вирощуван­ня, пра­вильно підібра­на сис­тема доб­рив, зро­шуван­ня.

Програ­ми рекордних вро­жаїв дають змо­гу створити базу знань для збільшен­ня вро­жай­ності пше­ниці до 20 тонн з гек­тара впродовж най­б­лиж­чих 20 років.

До­сяг­нен­ня в Ук­раїні уро­жаїв євро­пейсь­кого рівня є питан­ням великої дер­жав­ної ваги.

В Ук­раїні рекордний уро­жай зер­на сор­ту ози­мої пше­ниці Фа­ворит­ка, а це 200—350 центнерів з гек­тара, отримує 15 років пос­піль старший науко­вий спів­робітник Іван Ба­дулін на невеликих ділян­ках родючих і доб­ре зво­ложених ґрунтів узбереж­жя Ка­ховсь­кого водосхо­вища За­порізької області.

Ре­кордний для Ук­раїни уро­жай — 131,8 центнера з гек­тара — отримують, висіваючи сорт Фа­ворит­ка, у вироб­ничих посівах без зро­шен­ня у гос­подарстві «Ладіс» Черкаської області. А в кон­курсних випро­буван­нях Інституту фізіології рос­лин і генетики НАН Ук­раїни новий сорт Ас­тар­та сформував уро­жай 140 центнерів з гек­тара.

За­раз євро­пейсь­ка нор­ма вро­жай­ності пше­ниці ста­новить 6 тонн зер­на з гек­тара. Збираючи по 42 центнери, Ук­раїна стрімко набли­жається до цьо­го показ­ника. Кількість гос­по-дар­ств, які поста­вили собі за мету отримувати уро­жай євро­пейсь­кого рівня в Ук­раїні, невпинно зро­с­тає.

Ук­раїнські аграрії торік встановили істо­рич­ний рекорд, зібравши 66 млн. тонн зер­нових та зер­нобобових культур, що на 5,9 млн. тонн більше, ніж у 2015 році. Із них — 26 млн. тонн пше­ниці. Найвищий середній уро­жай зер­нових — 64 центнери з гек­тара — отримано на Вінниччині. Ок­ремі гос­подар­ства досяг­ли 65—70 центнерів. Це уже євро­пейсь­кий рівень уро­жай­ності.

Більш як 340 базових гос­подар­ств нашого інституту рік у рік вирощують високі вро­жаї сортів ози­мої пше­ниці. Ми пер­шими спільно із швейцарсь­кою ком­панією «Синген­та» очо­лили рух за отриман­ня в Ук­раїні євро­пейсь­ких уро­жаїв, засну­вали «Клуб 100 центнерів», який став своєрідною шко­лою для аграріїв.

Торік було закла­дено 13 науко­во-тех­нологічних полігонів, в яких висіяно від 20 до 40 сортів ози­мої пше­ниці селекції нашого інституту, час­тину з них було створено спільно із Ми­ронівським інститутом пше­ниці ім. В.М. Ре­мес­ла НААН Ук­раїни.

До при­кла­ду, у зоні Полісся та Західної Ук­раїни, на полігоні АФ «Ве­га Аг­ро» Жи­томирсь­кої області, 12 сортів селекції нашого Інституту забез­печили рівень вро­жай­ності 100—124 центнери з гек­тара при середній 85 центнерів. Найбільшу про­дук­тив­ність — 107—124 центнери — сформували посіви сортів Придніпровська, Ка­лан­ча, Но­восмуглян­ка, По­долян­ка, Злука, Ас­тар­та.

На полігоні Інституту сільського гос­подар­ства Пів­нічно­го Сходу НААН Ук­раїни, де вив­чалися понад 90 сортів десяти науко­вих установ Ук­раїни, наші сор­ти були кра­щими, забез­печив­ши при­бав­ку до серед­ньої вро­жай­ності по досліду 12—18 центнерів. Се­ред них — Злука, Ка­лан­ча, Ас­тар­та, Ма­линівка, Зо­лотоколоса, Райгород­ка.

На полігоні агропідприємства «Аг­ропродсервіс» Тернопільської області сор­ти Ка­лан­ча, Сотниця, Ас­тар­та, Злука, Придніпровська на демон­страційних посівах забез­печили уро­жай 105—115 центнерів, додав­ши до серед­ньо­го стандар­ту від 5 до 14 центнерів. У товар­них посівах наші сор­ти не посту­пилися інозем­ним і забез­печили при­бав­ку вро­жаю від 2 до 9 центнерів з гек­тара.

З агрофірми «Сяй­во-Стрий» Львівської області нам при­сла­ли лис­та: «Ми вирощуємо ози­му пше­ницю тільки вашої селекції. Врожайність сортів Да­рунок Поділля, Злука, Смуг­лян­ка, Но­восмуглян­ка, Борія цьо­го року ста­новить 62 центнери на площі у 720 гек­тарів. Для земель Прикар­пат­тя така вро­жайність -над­зви­чай­но велика, її основа — селекційно-генетичні особливості ваших сортів. З повагою, дирек­тор ФГ «Сяй­во-Стрий» Ігор Йо­сипович Ільницький».

Хо­чу навес­ти ще кілька при­кладів із полігонів Лісосте­пової зони. У ТОВ «Аг­робуд» Він­ницької області вив­чалося 39 сортів, зок­рема 5 сортів інозем­ної селекції. Кращими були сор­ти Ма­линівка, Но­восмуглян­ка, Сотниця та Фа­ворит­ка, які забез­печили при­бав­ку вро­жаю до серед­ньо­го рівня за дослідом від 7,0 до 9,7 центнерів з гек­тара.

У АФ «Арчі» сор­ти Ли­марівна та Да­рунок Поділля забез­печили при­бав­ку вро­жай­ності від 9 до 10 центнерів.

В АФ «Ольгопіль» Вінниць­кої області, яка має май­же сте­повий клімат, сор­ти Злука, Да­рунок Поділля, Смуг­лян­ка. До­ста­ток та інші забез­печили при­бав­ку вро­жаю від 16,8 до 26,8 центнерів з гек­тара.

Ми дав­но ведемо селекцію на посухостійкість, маємо селек­ційні точ­ки інституту в зоні Степу, де наш інститут представлений 31 сор­том, що ста­новить 25 % від загальної їх кількості.

На­при­клад, агрофірма «Славутич» Дніпро­пет­ровсь­кої області дав­но вирощує наші сор­ти. Сорти Смуг­лян­ка, Но­восмуглян­ка, Богдана у вироб­ничих посівах тут забез­печили уро­жайність зер­на 77—84 центнерів. Наші сор­ти у двох рай­о­нах області зай­мають від 33 до 100 % площ. Як повідомляє генеральний дирек­тор «Славутича» Ро­ман Браціло, сорт Смуг­лян­ка три роки поспіль дає по 84,4 ц/га, це най­вищий уро­жай в гос­подарстві. Стабільно високі вро­жаї за різних погод­них умов та по різних поперед­никах, зокре­ма соняш­нику, багато років дають Зо­лотоколоса, По­долян­ка. Ко­рис­тується попитом серед гос­подарств рай­о­ну і корот­костебловий сорт Но­восмуглян­ка, вро­жайність якого склала 79,9 центнера з гек­тара.

У Держав­ному сор­товив­ченні цен­т­ру екс­пер­тизи сортів Кіровоградської області нові сор­ти Ла­дижин­ка, Серпанок Київсь­кий, Бондарівна, Вінок Поділля перевищили за вро­жайністю національ­ний стандарт від 10 до 31 центнера.

Харківський Центр екс­пер­тизи сортів також підтвер­д­жує, що Сорти Смуг­лян­ка, Слав­на, Богдана, По­долян­ка забез­печили при­бав­ку вро­жай­ності від 8 до 28,8 центнерів порівняно із серед­ньою для мак­симальних показ­ників 21 сор­ту. Сорт Смуг­лян­ка підтвер­див свою унікальність, зай­няв пер­ше місце і забез­печив уро­жай — 108,2 центнерів з гек­тара. Прак­тика засвідчує, що переваж­на більшість сортів дер­жав­ного сор­товипро­буван­ня про­сто генетич­но не спромож­на фор­мувати високий вро­жай.

За результатами офіційних дер­жав­них випро­бувань сортів інституту в Молдові, у вкрай посуш­ливій зоні, сор­ти Сотниця і Чорнява забез­печили при­бав­ку уро­жаю 10—12% до національ­ного стандар­ту.

У результаті офіційних дер­жав­них випро­бувань за кор­доном сор­ти селекції нашого інституту виз­нані новим селекційним досяг­нен­ням і вне­сені в Державні реєстри сортів рос­лин: Молдови — Зо­лотоколоса, Смуг­лян­ка, Богдана, На­тал­ка, Во­лодар­ка, Фа­ворит­ка, Сотниця, Слав­на, Спасівка, Чорнява, Хортиця, Ка­лан­ча; Російської Фе­дерації — Снігур­ка, По­долян­ка, Чорнява, Ас­тар­та.

Прикла­ди засвідчу­ють, що наші сор­ти мають високий генетич­ний потенціал про­дук­тив­ності, високі холодо- та посухостійкість і в цілому є еко­логічно пла­с­тич­ними.

Сорти Смуг­лян­ка, Зо­лотоколоса, Чорнява, Слав­на, Фа­ворит­ка, Ас­тар­та, Ка­лан­ча, Да­рунок Поділля та інші висіваються у всіх кліматич­них зонах Ук­раїни і за її межами. Це високоінтенсивні сор­ти. На оптимальному фоні мінерального жив­лен­ня генетика цих сортів забез­печує отриман­ня мак­симальних уро­жаїв.

Ці сор­ти створені методом хро­мосом­ної інже­нерії, мають ком­плекс­ний імунітет до основ­них хво­роб ози­мої пше­ниці і при­датні для викорис­тан­ня в органічно­му зем­леробстві та на зро­шенні.

На­при­клад, сор­ти По­долян­ка, Богдана, Снігур­ка, Чи­гирин­ка, Но­вокиївська, Злука та інші — універ­сального типу викорис­тан­ня. Во­ни забез­печують ста­більні високі уро­жаї в усіх зонах Ук­раїни, мають відмінну посухо— і зимостійкість, невибаг­ливі до умов вирощуван­ня і є, по суті, страховими сор­тами. Зо­кре­ма, особливу ува­гу вар­то звернути на сор­ти По­долян­ка та Богдана, що неперевер­шені за вироб­ничою надійністю. Во­ни створені для різних рівнів гос­подарюван­ня, в тому числі — для сучас­них кри­зових умов.

Ви­соким вимогам щодо якості зер­на відповідають сор­ти На­тал­ка, Ли­марівна. Со­ломія, Здоба Київська, Со­неч­ко та інші. На­тал­ка, Со­ломія та Здоба Київська поєдну­ють високу якість з високою білковістю зер­на, а також є доб­рими та відмінни­ми поліпшу­вачами якості.

В цілому по Ук­раїні сор­ти ози­мої пше­ниці селекції нашого інституту висіваються на площі 2,0 млн. гек­тарів, що ста­новить 30,7% посівів цієї культури. Найбільші посівні площі зай­мають сор­ти По­долян­ка, Богдана, Смуг­лян­ка, Зо­лотоколоса та Фа­ворит­ка, вони вхо­дять за цим показ­ником до пер­шої вісімки в Ук­раїні. Сорти селекції нашого інституту мають най­вищий фак­тич­ний генетич­ний потенціал про­дук­тив­ності серед сортів усіх селекційних установ Ук­раїни. Тобто, є найбільш про­дук­тив­ними. В останні роки у 52 гос­подар­ствах Ук­раїни в реаль­них вироб­ничих умо­вах вони забез­печують отриман­ня 100—120—131 центнерів з гек­тара.

Од­нак важ­ливо виз­начити головні кри­терії для надійно­го добору сортів. Де­мон­страційні посіви без повто­рень, які масово здійснюють в Ук­раїні, не дають об’єктивної харак­терис­тики вироб­ничої цінності сор­ту. На нашу дум­ку, надійним показ­ником є розмір посівних площ, на яких, за даними ЦСУ, висівав­ся сорт про­тягом останніх років. Цей кри­терій засвідчує його вироб­ничу надійність.

Ос­танніми роками в окремих облас­тях висівається над­то багато сортів (понад 140). Од­нак реаль­но високопро­дук­тив­них сор­тів дуже мало. Із 383 сортів вітчизняної та інозем­ної селекції, за якими ведеться ста­тис­тич­ний обрахунок, тільки 8 сортів (або 2,1 %) висіваються на площі 100 і більше тисяч гек­тарів. Се­ред них наші сор­ти — Богдана, По­долян­ка, Смуг­лян­ка, Зо­лотоколоса, Фа­ворит­ка. При цьо­му Богдана і По­долян­ка посідають перші два місця і зай­мають найбільші посівні площі в Ук­раїні.

Що­до інших трьох сортів із восьми, то один належить при­ватній українській фірмі (3 місце), ще два (4 і 7 місця) — це сор­ти Се­лекційно-генетич­ного інституту з Одеси.

Пробле­ма в тому, що переваж­на більшість сортів висівається на мізер­них посівних пло­щах. До посівних площ у 100 тисяч гек­тарів не підняв­ся жоден сорт зарубіжної селекції. Я поважаю наших зарубіжних колег. Од­нак, їхнім сор­там не виста­чає належ­ної еко­логічної пла­с­тич­ності, вони мають низьку якість зер­на, морозо- та посухостійкість і здатні забез­печувати отриман­ня хороших уро­жаїв лише у вузьких еко­логічних межах при високоінтенсивній, затратній тех­нології. Це підтвер­д­жують і щорічні повідомлення пре­си про те, що євро­пейські країни через посуху та холоди не добирають від 7 до 30% про­гно­зованого вро­жаю, при цьо­му втрати зер­на ста­нов­лять понад 1 млн. тонн.

І це саме той випадок, коли ми можемо справді з гордістю ска­зати: «Вітчизняне – най­кра­ще!» Особ­ливо хотів би звернути ува­гу на нові сор­ти ози­мої пше­ниці селекції Інституту фізіології рос­лин і генетики НАН Ук­раїни.

Но­восмуглян­ка і Придніп­ровсь­ка — це корот­костеблові високоінтенсивні сор­ти для оптимальних тех­нологій. Фактич­ний генетич­ний потенціал про­дук­тив­ності відпо­відає 119,8—121,5 центнерам з гек­тара. До екс­т­расильних сортів за якістю зер­на відно­ситься сорт Со­ломія. Сорти Софія Київська та Да­рин­ка Київська серед­ньо­рослі, універ­сального викорис­тан­ня, рекомен­довані для всіх зон Ук­раїни. Во­ни мають високу еко­логічну пла­с­тичність, при­датні для посіву по гірших поперед­никах. Фактич­ний генетич­-
ний потенціал про­дук­тив­ності 119,3—116,3 центнера з гек­тара.

Ці сор­ти представляють нове покоління селекції нашого інституту.

Інститут має також цілий ряд вагомих інно­ваційних роз­робок, серед яких нові високоактивні бак­теріальні пре­парати Ри­зос­тим, Азолек, сти­мулятори рос­ту Аватар та інші, тех­нології засто­суван­ня доб­рив та засобів захис­ту рос­лин. У цьо­му напрям­ку ми маємо тісну співпрацю з нашими французькими колегами, пра­цюючи зок­рема над селекцією сортів спеціаль­ного при­зна­чен­ня для лікувально-профілак­тич­ного хар­чуван­ня та потреб перероб­ної про­мис­ловості.

Важливою складовою високих уро­жаїв є також доб­рива, захист рос­лин та інші еле­мен­ти інтенсив­них тех­нологій. На жаль, сьо­годні ми вно­симо лише близь­ко 90 кг діючої речовини доб­рив, при оптимальній потребі 270—320 кг. Нідер­лан­ди за уро­жай­ності 85,0 ц/га вно­сять 320 кг пожив­них речовин. Мрії Ук­раїни про 80—100 млн. тонн валових зборів цілком реальні за умо­ви оптимального забез­печен­ня рос­лин органічни­ми і мінеральними доб­ривами.

Серй­озною перешко­дою зро­с­тан­ню валових зборів зер­на пше­ниці є її пізні поперед­ники — соняш­ник та кукуруд­за. Пізні поперед­ники та суха осінь переносять строки посіву ози­мих поза межі оптимальних. Ду­же час­то ми зму­шені сіяти пше­ницю у лис­топаді.

При запізнілих посівах озимі або не встигають зійти, або вхо­дять у зиму в стадії шилець, які ще не роз­кущилися. За повідомленнями пре­си щороку таких посівів ози­мої пше­ниці близь­ко 1,2 млн. гек­тарів або понад 20%. За­гальний недобір вро­жаю з цих при­чин ста­новить 10—20 центнерів з гек­тара, а при посіві по гірших поперед­никах порівняно з горохом чи чор­ним паром 20—30 центнерів.

За англійської тех­нології потенційний вро­жай перед вхо­д­жен­ням у зиму виз­начається так: як­що дивитеся на зем­лю і бачите зелений килим — це вро­жай­ний початок; а як­що дивитесь на посіви і бачите зем­лю — це перші втрачені мож­ливості.

То­му при виз­наченні рен­табельності соняш­ника непогано б вра­хувати збитки, які будуть одержані від недобору збіжжя пше­ниці.

Особ­ливої ува­ги заслу­говує поліпшення якості вирощеного зер­на і отриманого із ньо­го борош­на. В Ук­раїні роз­почалося будівництво великих борош­номельних ком­плексів. Ви­роб­ництво борош­на, як і його реалізація, зросли вдвічі. Торік наша дер­жава ста­ла світовим лідером з екс­пор­ту борош­на. Але через його низьку якість ціна була дуже низькою. На­при­клад, США, поста­вив­ши на світовий ринок дещо мен­шу кількість борош­на, ніж Ук­раїна, виручили від його екс­пор­ту вдвічі більшу суму.

Не сек­рет, що в останні роки частка фураж­ного зер­на в загальному валовому зборі переважає. Од­нак Ук­раїні не тільки еко­номічно невигідно, а й сором­но вирощувати кор­мове зер­но! Ук­раїна повин­на три­мати високий товар­ний знак якості.

Ще одна про­бле­ма: нам необхідно відійти від сировин­ного напряму екс­пор­ту аграр­ної про­дукції. Торік Ук­раїна екс­пор­тувала на світові рин­ки рекордні 39,4 млн. тонн зер­на, зок­рема пше­ниці — 17,35 млн. тонн. Але, торгівля сировиною — це шлях в нікуди. Ось при­клад, який наводив­ся у пресі: 2012 року Ук­раїна одержала від екс­пор­ту збіжжя 18,2 млрд. доларів, вирос­тив­ши його на 32 млн. гек­тарів орних земель. А в Нідер­лан­дах, де пло­ща орних земель ста­новить 2,3 млн. гек­тарів, щорічна серед­ня вар­тість аграр­ного екс­пор­ту ста­новить 100 млрд. доларів. Є різни­ця? Во­на насам­перед у тому, що в цій країні реалізується не про­сто те, що вирощується, а те, що перероб­ляється.

Чи можемо ми кон­курувати на рин­ках, як­що всі складові нашого уро­жаю чужі та екс­портно-залежні? Насіння чуже, засоби захис­ту, доб­рива — чужі, техніка — чужа. Це негатив­но впливає на собівартість кінце­вої про­дукції. Причому всі ці складові вро­жаю, так необхідні аграріям, дорож­чають не по днях, а по годинах. Ли­ше вартість імпорт­ного насіння орієнтовно ста­новить 9—10 млрд. грн, або 1% від бюд­жету дер­жави. Враховуючи самодостатність національ­них сор­тових ресурсів та викорис­товуючи досвід країн Євро­пейсь­кого Со­юзу, ми про­симо уряд перед­бачити вве­ден­ня квот на реєстрацію сортів та вве­зен­ня в Ук­раїну насіння інозем­ної селекції. Ад­же відкриваючи свої рин­ки, ми зни­щуємо власне насінництво. А далі — націо­нальну генетику і селекцію, які лежать в основі інно­ваційно­го роз­вит­ку аграр­ного вироб­ництва.

На­став час змінювати еко­номічну політику. Ми повинні мінімум купувати, мак­симум про­давати, роз­будовувати власну науку і еко­номіку.

Приклад того, як захищати свої рин­ки, нам надають високо роз­винуті країни. Ве­ликі склад­нощі має з про­ход­жен­ням тор­говельна уго­да ЄС — Ка­нада: євро­пейці не хочуть, аби до них транзитом над­ходили товари низької якості з інших країн. А пре­зидент США До­нальд Трамп підпи­сав указ, який закли­кає купувати аме­рикансь­ке і най­мати на роботу аме­риканців. За його підра­хун­ками завдяки цьо­му ука­зу до інфрас­т­рук­тури США надійде 1 трильйон доларів інве­с­тицій. Нам теж не завадив би такий указ.

Глобалізм призвів до того, що в торгівлі між дер­жавами сти­раються кор­дони. Але в нас є своя Батьківщи­на!

Ми­нулої осені я доповідав осо­бис­то прем’єр-міністру Ук­раїни Во­лодимиру Гройсману про захист інте­ресів національ­ної селекції та фор­муван­ня повноцінно­го рівня вироб­ництва насіння. Пе­реконаний, що низ­ка заходів на дер­жав­ному рівні може забез­печити виживан­ня і кон­курен­тос­про­можність віт­чиз­няної селекції, яка тра­диційно мала і поки що має сильні наукові шко­ли та успіх світового рівня. Причому, ці питан­ня аграр­ної науки і вироб­ництва потре­бують негай­ного вирішен­ня.

Ук­раїна має зби­рати ста­більно не менш як 80 млн. тонн зер­нових, оскільки потенціал її чор­ноземів оцінюється в 100 мільйонів тонн зер­на щорічно. Ли­ше такі вро­жаї забез­печать її еко­номічне май­бутнє та про­цвітан­ня народу.

Уже цілком оче­вид­но, що про­бле­ма про­довольчої без­пеки в най­б­лижчі роки ста­не про­бле­мою номер один усієї пла­нети. На відміну від багатьох регіонів — Ук­раїна ще зберігає мож­ливість под­воїти уро­жайність зер­нових. Во­на має ско­рис­татися світовим дефіцитом про­дуктів хар­чуван­ня на користь власної еко­номіки. Хліб — це наша наф­та і навіть більше, ніж наф­та!

   
Президія НАН України © Макетний зразок
  This Website is best available with Microsoft Internet Explorer 6.0+