Skip Navigation Links наука
освіта
техніка
прогрес
Газета заснована у квітні 1997 р.
Пропустити посилання переходів
Випуски газети
Окремі статті
Фотогалерея
Редакція
Пропустити посилання переходів
Окремі статті 2019 року
Окремі статті 2018 року
Окремі статі 2017 року
Окремі статті 2016 року
Окремі статті 2015 року
Окремі статті 2014 року
Окремі статті 2013 року
Окремі статті 2012 рокуExpand Окремі статті 2012 року
Окремі статті 2011 року
Окремі статті 2010 року
Окремі статті 2009 року
Багатства Ук­раїни при­ро­ста­ти­муть Ан­тарк­ти­дою 
 
 

Полярники згадують пам’ятні дні:
Рудольф ГРЕКУ та Валерій ЛИТВИНОВ

Семінар, при­свячений Всесвіт­ньо­му дню науки, зібрав не тільки членів екс­педицій, науковців, які пра­цюють на Ан­тарктиду, а й чис­лен­них сту­дентів київських вишів, які, мож­ливо, вже зовсім незабаром ста­нуть про­дов­жувачами славної двадцятирічної історії досліджень українських уче­них на станції «Академік Вернадсь­кий». Вів зустріч дирек­тор Національ­ного антарктич­ного науко­вого цен­т­ру, учасник кількох антарктич­них екс­педицій, лау­реат Держав­ної премії Ук­раїни в галузі нау­ки і техніки Ва­лерій Литвинов.

З вітальним сло­вом з нагоди Всесвітнього дня науки звернув­ся до колег та пер­спектив­ної молоді заступник міністра освіти і науки Ук­раїни Максим Стріха. Фантас­тичні успіхи дослідників Ан­тарктики, зазна­чив він, ще раз переконують, що наука – це інве­с­тиції в май­бутнє. Од­нак, щоб домагатися успіхів, тре­ба інве­с­тувати і в саму науку. Максим Стріха вис­ловив сподіван­ня, що з наступного року, коли поч­не реаль­но діяти За­кон Ук­раїни «Про науко­ву і науко­во-технічну діяльність», запра­цює На­уко­ва рада з питань науко­во-технічно­го роз­вит­ку, яку очо­лює прем’єр-міністр, «дер­жава побачить в
науці динамічну сис­тему, яка справді зараз дуже потрібна».

«Фа­радей», який став «Академіком Вернадсь­ким»

Про двадцять років Ук­раїни на шос­тому кон­тиненті роз­повідали ті, хто тво­рив історію і сла­ву української Ан­тарктики. Після роз­паду Ра­дянсь­кого Со­юзу Ро­сія не поділилася жод­ною із станцій, які були загальносоюз­ними. Станцію «Фа­радей» довірили Ук­раїні дер­жава Ве­ликобри­танія та наукові дослідни­ки, які на ній пра­цювали. Вітчизняні вчені доб­рим сло­вом зга­дують Надзви­чай­ного і По­вно­важ­ного посла нашої країни у Ве­ликобри­танії ака­деміка НАНУ Сергія Комісарен­ка, який доклав багато зусиль, аби станція перей­ш­ла до українських дослідників.

Ди­рек­тор Інституту гео­логіч­них наук НАН Ук­раїни, ака­демік, двічі лау­реат Держав­ної премії Ук­раїни, людина, яка сто­яла біля витоків «української Ан­тарктики», Пе­т­ро Го­жик, при­гадав, як запитав його в ті далекі вже 90-ті Бо­рис Євге­нович Па­тон: «А ви впевнені, що Ук­раїна зай­ме достойне місце серед інших країн в освоєнні Ан­тарктики?» Звичай­но, тоді відповідати було непро­сто. Але за двадцять років поляр­ники вже багато разів відповіли на це запитан­ня. Ук­раїна справді зай­няла гідне місце в освоєнні Ан­тарктики.

Яка вона, українська станція «Академік Вернадсь­кий», що роз­ташована на ост­рові Галіндез Ар­ген­тинсь­кого архіпелагу, неподалік величез­ної кри­жаної гори? Про це роз­повів Ігор Мо­роз, головний інже­нер Ан­тарктич­ного цен­т­ру, керівник сезон­них загонів 17-ї, 19-ї та 20-ї антарктич­них екс­педицій. Проведен­ня науко­вих досліджень — головне при­зна­чен­ня станції, тож для цьо­го створено всі умо­ви, запев­нив він. Присутні побачили на екрані дизель-генератори – сер­це станції, паливні резер­вуа­ри, опріснювач води, при­чал, май­стерню, невеликий підйомний кран. А ще – наукові офіси та лабораторії, май­стерні, зону відпо­чин­ку, кам­буз, мед­пункт, спорт­зал, радіову­зол і навіть бар, де мож­на випити чаш­ку кави. Є й аварійна база – на всякий «форс-мажор»: тут все необхідне, щоб, за сло­вами Ігоря Мо­роза, «перебути місяць, а то й два, поки підіспіє допомога». Вразили чис­тота і «пер­вин­на недотор­каність» навко­лиш­ньо­го світу. За міжна­род­ною кон­вен­цією навіть смітин­ки не мож­на залишити після себе – все сміття, скільки б його не назбиралося, вивозиться з кон­тинен­ту. Але найбільше вра­жає чис­тота людсь­ких взаємин, чис­тота науки, товариськість, під­тримка, взаємовируч­ка, все те, до чого «при­кипаєш душею, і куди тяг­не зно­ву й зно­ву».

Чи вид­но з Ан­тарктики покла­ди наф­ти і газу?

Во­лодимир Бахмутов, нині завідувач відділу Інституту гео­фізики ім. С. І. Субботіна НАН Ук­раїни, док­тор гео­логічних
наук, учасник 1-ї та начальник станції 8-ї антарктич­них екс­педицій, лау­реат Держав­ної премії при­гадав своє знайомство з «міс­тером-озо­ном», бри­тан­цем Джоном Шанкліним, коли у складі екс­педиції, яку очо­лював Геннадій Міліневсь­кий, при­був на станцію «Фа­радей», яка від­тоді й ста­ла станцією «Академік Вернадсь­кий».

За ці роки українські вчені досяг­ли результатів світового рівня, про­водячи без­перервний моніторинг навко­лозем­ного про­сто­ру, аналізуючи вміст озо­ну в атмосфері, парамет­ри іоно­сфе­ри, маг­нітосфе­ри, радону, роз­пов­сюд­жен­ня еле­к­т­ромаг­нітних хвиль, — увесь «лан­цюг досліджень», починаючи із зем­ного яд­ра і закінчу­ючи верх-ньою атмосфе­рою, перебував у полі зору дослідників. Здавалось би, це фан­тас­тика, але сьо­годнішні методи дають змо­гу від­тво­рити історію фор­муван­ня материків, гли­бин­ну будову нашої пла­нети, зем­ної кори, ман­тії, від­так — робити тек­тонічні рекон­струкції, які мають без­посередній зв’язок з гео­логією, а отже – з фор­муван­ням корис­них копалин, родовищ наф­ти й газу, кольо­рових металів тощо. Процеси, які відбу­валися в Ан­тарктиці всього (!) 80—100 млн років тому, дають мож­ливість заглянути і в більш далеке гео­логічне минуле, напри­клад, історію фор­муван­ня Ук­раїнсь­кого щита. Безпосеред­ньо із сьо­годнішнім днем пов’язані сейсмоа­кус­тичні спо­с­тережен­ня: чут­лива апа­ратура ловить сейсмічні хвилі з усієї пла­нети, так само як і хвилі цунамі. Моніторинг гро­зової актив­ності, космічних про­менів, змін клімату. Ан­тарктида – величез­на світова лабораторія, і пра­цювати в ній – це перебувати на перед­ньо­му краї науки.

Про унікальний атлас гео­логічної струк­тури Ан­тарктиди, струк­туру й динаміку геофізич­них полів роз­повів член поляр­ної династії (батько брав участь ще в першій радянській антарктичній екс­педиції) Ру­дольф Греку — провідний науко­вий спів­робітник відділу гео­логії і гео­еко­логії Ан­тарктики Інституту гео­логічних наук, лау­реат Держав­ної премії Ук­раїни.

По­года та при­рода

Ду­же цікавою була доповідь завідувача відділу кліматич­них досліджень і дов­гострокових про­г­нозів погоди, док­тора фізико-математич­них наук, про­фесора Ук­раїнсько­го гідро­метео­рологічно­го інституту ДСНС України і НАНУ Вазіри Мартазінової. Во­на роз­повіла, що гло­бальні зміни тем­ператури на пла­неті відстежуються з 1880 року. З 1911-го і до 1944-го уже відзначалося потеп­ління, наступні тридцять років тем­пература падає або стабілізується, а з 1975—78 років почалося швидке зро­с­тан­ня її, яке про­дов­жувалося до 2000 року.

Сміливим тверд­жен­ням про­лунав вис­туп Вазіри Мартазінової на міжна­родній кон­ференції 2006 року про те, що тем­пература після 2000 року має при­зупинити зро­с­тан­ня. Більшість колег вва­жали, що вона зро­ста­тиме й далі, оскільки через гос­подарсь­ку діяльність людей зро­с­тає кількість вуг­лекис­лого газу в атмосфері.

Час підтвер­див вис­нов­ки українських вче­них, які ґрун­туються на великомас­штабній атмосферній цир­куляції, що має свої напрям­ки і свої періоди. Нині тем­пературні про­цеси застабілізувалися. Як буде далі? Пе­ред­бачити це допоможе й Ан­тарктика, адже вона справді інди­катор зміни клімату Землі.

На льо­довому кон­тиненті, як це не див­но на пер­ший погляд, мож­на побачити унікальний і різно­манітний біологічний світ, який так яс­к­раво про­демон­стровано у відео­матеріалах учасника багатьох сезон­них антарктич­них екс­педицій, доцен­та кафед­ри зоо­логії та еко­логії тва­рин Харківсько­го націо­нального універ­ситету ім. В. Н. Ка­разіна Андрія Утєвсь­кого. Бу­ти дай­вером – кру­то, а бути дай­вером в Ан­тарктиді – це про­сто ней­мовірно. Андрій Утєвсь­кий здійснив понад сот­ню занурень і відзняв безліч фото унікальних меш­канців шос­того кон­тинен­ту.

Можливо, не настільки видовищ­ною, але дуже пер­спектив­ною є тема антарктич­них мікро­організмів на службі сучас­ної медицини, сільського гос­подар­ства, енергоз­берігаючих та при­родоохо­рон­них тех­нологій, з якою познайо­мила учасників Те­тяна Кондра­тюк, старший науко­вий співробітник На­вчаль­но-науко­вого цен­т­ру «Інститут біології та медицини» КНУ
ім. Та­раса Шевчен­ка.

Ек­с­позиція «Двад­цять років Ук­раїна в Ан­тарктиці», в якій представлено матеріали та екс­понати екс­педицій, при­вабила багатьох молодих учасників семінару. Очевид­но, вони доб­ре запам’ятали сло­ва дирек­тора Ан­тарктич­ного цен­т­ру Ва­лерія Литвинова: «Багатства Ук­раїни при­роста­тимуть Ан­тарктидою». А отже, роботи вис­тачить – для молодих і завзятих науковців, яких манить незвідане!

   
Президія НАН України © Макетний зразок
  This Website is best available with Microsoft Internet Explorer 6.0+