Skip Navigation Links наука
освіта
техніка
прогрес
Газета заснована у квітні 1997 р.
Пропустити посилання переходів
Випуски газети
Окремі статті
Фотогалерея
Редакція
Пропустити посилання переходів
Окремі статті 2019 року
Окремі статті 2018 року
Окремі статі 2017 року
Окремі статті 2016 року
Окремі статті 2015 року
Окремі статті 2014 року
Окремі статті 2013 року
Окремі статті 2012 рокуExpand Окремі статті 2012 року
Окремі статті 2011 року
Окремі статті 2010 року
Окремі статті 2009 року
Патріарх і храм науки 
 
 

Академік Борис ПАТОН у робочому кабінеті

Є в тому чудовий і невипад­ковий збіг, що Національ­на ака­демія наук Ук­раїни та її незмінний більш як піввіку пре­зидент Бо­рис Євге­нович Па­тон народилися в один і той же день і рік: 27 лис­топада 1918 року.

За­сновник Академії та її пер­ший пре­зидент Во­лодимир Вернадсь­кий, обмірко­вуючи, якою буде УАН, писав Ми­хай­лу Грушевсь­кому: «Важливо створити сильний центр науко­вих досліджень українсько­го народу, його історії, його мови, при­роди Ук­раїни. Звичай­но, тре­ба вес­ти ці дослідження в най­шир­шому загальнолюдсь­кому мас­штабі».

Са­ме в такому – най­шир­шому, загальнолюдсь­кому мас­штабі — пра­цював, досліджу­вав, спрямовував діяльність спо­чат­ку Інституту еле­к­т­роз­варюван­ня, а з 1962 року й Академії наук Бо­рис Па­тон.

Про загальнолюдсь­кий мас­штаб може свідчи­ти навіть той далекий уже факт, коли молодий випускник Київсько­го політехнічно­го в роки війни у Нижньо­му Тагілі запро­понував автоматич­не зва­рюван­ня тан­кової броні, що значно при­швидшувало її випуск для Т-34, а отже – для швидшого закінчення війни і людсь­ких страж­дань.

Не всім відомий інший факт, коли Бо­рис Євге­нович, уже як пре­зидент Академії наук, звернув­ся із засте­режен­ням українських уче­них щодо непри­пус­тимості розміщен­ня АЕС у рай­оні Чорнобиля. Моск­ва не ста­ла слу­хати. А через п’ять років гірке перед­бачен­ня збу­лося.

Патріарх науки все жит­тя пра­цював як цілий інститут, не зна­ючи ні дня, ні ночі, тяг­нучи на собі купу науко­вих тем, роз­робок. Усе, що робив інститут Па­тона, було пер­шим і кра­щим: зва­рюван­ня в кос­мосі, зва­рюван­ня під водою, хірургічне зва­рюван­ня живих тка­нин... Людина-леген­да. Людина – епо­ха.

Важливо, що впродовж його пре­зидентства народ­жувалися, зро­с­тали ака­демічні шко­ли, сла­ветні інститути, які гриміли далеко за межами Ук­раїни, імена кра­щих науковців були на вус­тах у суспільства.

Па­тон став справді патріархом – у тому пер­вин­ному розумінні, перекладі з грець­кої – «вер­хов­ний батько», старійши­на. В Ук­раїні здавна так називали муд­реців, родоначальників, наставників на Січі. А де патріарх, там і храм! Ве­лич­ний храм служіння науковій істині!

Так, були зоряні часи в Академії наук, хоча вони ніколи не були лег­кими. Скільки нових відкриттів та нових тех­нологій, які мог­ли модернізувати країну, задих­нулися в пилюці на полицях!

Тим більше нелегкі вони були і залишаються в часи незалеж­ної Ук­раїни. За­гальна і спо­конвічна про­бле­ма – недофінан­суван­ня. Курку, яка несе «золоті яй­ця» дав­но посадили на дієту.

По­груддя двічі Ге­роя Соціалістичної Праці Бо­риса Па­тона на вулиці Богдана Хмельницького – то радянсь­кий канон. За подвиг праці. Але найбільший — подвиг муж­ності — Бо­рис Па­тон здійснив у 90-ті, коли під уламками тек­тонічних зру­шень міг бути похований і найбільший храм науки – Академія. Знач­ною мірою саме зусил­лями Па­тона Академія залишилася жити, її не роз­дерибанили, не роз­нес­ли «по купинах», по квартирах та банківських ячей­ках. Мо­жемо повірити ще одному видат­ному співвітчизнику — ака­деміку Ми­колі Амосову, який ска­зав однозначно: «Академія збе­регла­ся завдяки йому!» То­му звання Ге­роя Ук­раїни у 1993-му — не про­сто заслу­жене. Це данина розуміння дер­жави того, що вона не втратила.

Але наука – це більше ніж робота, про­фесія, тим паче заробіток. Це внутрішній азарт, який веде впе­ред, не дає заспо­коїтись. На такому «пер­петуум мобілі» сьо­годні пра­цюють сотні науко­вих установ та організацій дослідно-вироб­ничої бази, десятки тисяч співробітників та науко­вих працівників. Славетні академіки та члени-кореспонденти, доктори наук, кандидати, молода надія храму науки творять її сьогоднішні й завтрашні успіхи.

Перший пре­зидент УАН Во­лодимир Вернадсь­кий, передаючи свої спо­гади Академії наук Ук­раїни, зазна­чив: «Я вірю у велике май­бут­тя і Ук­раїни, й Ук­раїнської ака­демії наук».

З цією вірою живуть і попри все — перемагають представники Національ­ної ака­демії наук Ук­раїни.

Тож за дав­ньою-пре­дав­ньою звичкою ска­жемо сьо­годні: Vivat, Академіє! Vivat, її пре­зиден­те! Довгих і плідних років жит­тя!

   
Президія НАН України © Макетний зразок
  This Website is best available with Microsoft Internet Explorer 6.0+