Skip Navigation Links наука
освіта
техніка
прогрес
Газета заснована у квітні 1997 р.
Пропустити посилання переходів
Випуски газети
Окремі статті
Фотогалерея
Редакція
Пропустити посилання переходів
Окремі статті 2019 року
Окремі статті 2018 року
Окремі статі 2017 року
Окремі статті 2016 року
Окремі статті 2015 року
Окремі статті 2014 року
Окремі статті 2013 року
Окремі статті 2012 рокуExpand Окремі статті 2012 року
Окремі статті 2011 року
Окремі статті 2010 року
Окремі статті 2009 року
Бо­лонсь­кий про­цес і на­ука в Ук­раїні 
 
 

Борис ІЛЬЄНКО

Ре­алізація положень Бо­лонсь­кої дек­ларації торкнулася широкого кола питань, пов’язаних, зок­рема, з фор­муван­ням загальноєвро­пейсь­ких принципів підго­тов­ки здо­бувачів уче­них сту­пенів. Бо­лонсь­кий про­цес в Ук­раїні офіційно роз­почав­ся 19 травня 2005 року із підпи­сан­ня дек­ларації на Бергенській кон­ференції. Не вда­ючись у деталі при­чин, що вик­ликали май­же десятирічну відстрочку фак­тич­ної участі в ньо­му нашої країни, хотів би обговорити особливості його імплемен­тації в українську науко­ву сфе­ру, зок­рема при­кладних наук, з ура­хуван­ням сформованої в нашій країні сис­теми підго­тов­ки фахівців вищої кваліфікації.

За­тверд­жений поста­новою Ка­бінету Міністрів Ук­раїни від 23 берез­ня 2016 р. за №261 «По­рядок підго­тов­ки здо­бувачів вищої освіти сту­пеня док­тора філософії і док­тора наук у вищих навчаль­них закла­дах (науко­вих установах)» ґрун­тується на За­коні Ук­раїни про вищу освіту, прийнятому Верхов­ною Ра­дою Ук­раїни 1 лип­ня 2014 р., який виз­начає п’ять сту­пенів підго­тов­ки фахівців з вищою освітою: молод­ший бакалавр, бакалавр, магістр, док­тор філософії і док­тор наук.

Відповідно до цієї поста­нови необхідною умо­вою для підго­тов­ки здо­бувачів сту­пеня док­тора філософії (до ньо­го при­рів­нюється ступінь кан­дидата наук) є наявність у навчаль­них і науко­вих установах ліцензії на виконан­ня освітньо-науко­вої про­гра­ми. Відсутність такої ліцензії поз­бав­ляє установи пра­ва на аспіран­туру та підго­тов­ку здо­бувачів. Для виконан­ня ліцен­зій­них обов’язків необхідно створювати про­ектні гру­пи, які будуть здійснювати виконан­ня освітньої складової зазна­чених про­грам із дотри­ман­ням цілого ряду вимог, у тому числі адміністратив­ного харак­теру.

Чо­му виник­ла необхідність таких перетво­рень? Прихильники зазна­ченої рефор­ми основ­ними аргумен­тами вва­жають низький рівень ефектив­ності нашої аспіран­тури і невисокий рівень науко­вих досліджень, а виходом із ситуації — засто­суван­ня аспірантських про­грам євро­пейсь­кого зразка. Ос­танній перед­бачає 4-річне навчання в аспіран­турі зі збільшен­ням тер­міну навчання за рахунок річної освітньої про­гра­ми, що здійснюється про­ект­ною гру­пою. Тим самим реалізується тен­денція Євро­пейсь­кого про­сто­ру вищої освіти про перехід від одноосібно­го керівництва (науко­вого) в аспіран­турі до струк­турованих про­грам і роз­ширен­ня центрів підго­тов­ки.

Се­ред інших аргументів при­хильники рефор­ми називають такі фак­тори, як жор­стка при­в’яз­ка до шиф­ру спеціаль­ності, обмежен­ня аспіран­та єдиним науко­вим керівни­ком, перевага для публікацій жур­налів з переліку ВАК, що не сприяють ін­тег­рації молодих вче­них у світове науко­ве співто­вариство, а також той факт, що в Ук­раїні спо­чат­ку вступають до аспіран­тури, а потім вибирають тему своєї роботи.

У чому особливості нового підхо­ду до навчання в аспіран­турі? Процитуємо вис­туп однієї офіційної осо­би на семінарі «Впро­вад­жен­ня освітньо-науко­вих про­грам в аспіран­туру та ліцен­зуван­ня», який відбувся на почат­ку квітня 2016 р.: «У світі на сьо­годні метою аспіран­тури не є написан­ня дисер­тації, а є набут­тя ком­петентнос­тей, які відповідають національній рам­ці кваліфікації, і ці ком­петентності пізніше перевіряються шляхом ате­с­тації, а фор­ма ате­с­тації — це захист дисер­тації». Тут точніше було б ска­зати, що захист дисер­тації — одна з форм ате­с­тації.

Що стоїть за понят­тям «набут­тя ком­петентнос­тей»? Це цілий ком­плекс лекційно­го матеріалу, який надається робочою гру­пою і який необхідно засвоїти аспіран­там для відповід­ності вимогам ліцензії. Са­ма ж ате­с­тація про­водиться на основі аналізу успішності виконан­ня аспіран­том відповідної освіт­ньо-науко­вої про­гра­ми у формі здачі іспитів та публічно­го захис­ту дисер­тації.

Ко­мен­туючи вищевикла­дене, поч­немо з того, що реалізація принципів Євро­пейсь­кого про­сто­ру вищої освіти сто­сов­но підго­тов­ки аспірантів (док­торів філософії) допус­кає мож­ливість існу­ван­ня рин­ку фахівців зазна­ченого науко­вого рівня. Як­що в Європі й існує такий ринок, то тут (на це вка­зує багаторічна практика) головне — оригінальні наукові результати, опубліковані у провідних науко­вих видан­нях, а не володіння вка­заними ком­петентнос­тями.

Що­до самих ком­петентнос­тей. Як­що роз­глядати особливості діяльності аспірантів нашого інституту, то їх роботи спрямовані на здійснен­ня при­кладних досліджень, кінце­вим результатом яких є створен­ня інно­вацій у вигляді нових тех­нологій та облад­нан­ня. Ці роботи пов’язані з про­веден­ням натур­ного екс­перимен­ту, а їх науко­вою основою є базова підго­тов­ка, отримана в наших ВНЗ, яка тра­диційно харак­теризується високою якістю і, що важ­ливо, роз­виває здібності май­бутніх дослідників до самостійної науко­вої праці. В аспіран­та при вирішенні кон­кретних задач може виник­нути необхідність у роз­ширенні пев­ної сфе­ри спеціаль­них знань, із чим він справ­ляється самостійно або з допомогою науко­вого керівни­ка та колег. Ме­тою аспірантської роботи, як і будь-якого науко­вого дослідження, є набут­тя нових знань, які не можуть бути отримані з лекцій про­ект­ної гру­пи. То­му виникає питан­ня: чи є необхідним набуття ком­петентнос­тей, адже вони дають загальні знання?

За­ува­жен­ня щодо жор­сткої прив’яз­ки до шиф­ру спеціаль­ності має важ­ливий зво­рот­ний бік. Як­що говорити, напри­клад, про роз­роб­ки нашого інституту, то вони мають інно­ваційну спрямованість. Природ­но, що такі роз­роб­ки слід відно­сити до чітко сформульо­ваного шиф­ру спеціаль­ності. Публікація результатів таких досліджень у профільних науко­вих вітчизняних та зарубіжних видан­нях (або у вітчизняних жур­налах, що вхо­дять до науко­мет­рич­них баз даних) — при­род­на і обов’яз­кова.

Уяв­лен­ня про вибір аспіран­том теми своєї дисер­таційної роботи після вступу в аспіран­туру є спірним, при­наймні, сто­сов­но до нашого інституту. Звичай­на практика – це прийом в аспіран­туру під кон­кретну науко­ву тему, що зазда­легідь обговорюється з май­бутнім аспіран­том. У практиці Інституту газу май­бутні аспіран­ти – це сту­ден­ти НТУУ «Київський політехнічний інститут» та Націо­нального авіа­ційно­го універ­ситету, які про­ходять у нас тех­нологічну та перед­дип­лом­ну практику, виконують дип­ломні про­екти. До них при­див­ляються, оцінюють їх мож­ливості і, що головне, їхній інте­рес до науки. Ад­же, на жаль, не всіх при­ваб­люють досить скром­ні фінан­сові умо­ви роботи науко­вих спів­робітників.

Про керівництво аспіран­тами. В інститутах Національ­ної ака­демії наук Ук­раїни склалися авторитетні наукові шко­ли, широко відомі в нашій країні і за кор­доном. Пред­ставники, а нерідко й засновники цих науко­вих шкіл і є керівни­ками аспірантів. У нашому інституті робота аспірантів немис­лима без спілку­ван­ня зі старшими колегами, не кажучи вже про обов’яз­кове обговорен­ня підго­тов­лених публікацій і науко­вих доповідей на семінарах науко­вих підрозділів та періодичних звітах аспірантів про виконану роботу. Так що робота аспіран­та не обмежується спілку­ван­ням тільки з науко­вим керівни­ком.

Те­пер про низький рівень ефектив­ності аспіран­тури та невисокий рівень науко­вих дослід­жень. На­веду назви (з корот­кими ано­таціями) трьох останніх дисер­таційних робіт, захищених аспіран­тами нашого інституту.

Ми­кита Во­робйов «Енер­готех­нологічне удо­с­конален­ня про­цесів утилізації теп­ла у високотем­ператур­них палив­них печах» (науко­вий керівник — д. т. н., проф. Б. С. Со­рока). Вирішувалось завдання дослідження про­цесів і роз­роб­ки облад­нан­ня, що забез­печують еко­номію газового палива у високотем­ператур­них про­мис­лових печах. Дослідні зразки роз­роб­ки впровад­жено в Литві, в Ук­раїні, в Угор­щині – на металургійно­му комбінаті «ISD DUNAFFER».

Ко­с­тян­тин Сімей­ко «Енер­гофек­тив­на тех­нологія отриман­ня матеріалів еле­к­т­ротермічним піролізом вуг­левод­невих газів» (науко­вий керівник — ака­демік НАН Ук­раїни Б. І. Бондарен­ко). Це серйозна матеріалознав­ча робота, спрямована на створен­ня тех­нології для отриман­ня матеріалів, що викорис­товують в атомній- і еле­к­т­рое­нер­гетиці, спецметалургії.

Олексій Ма­расин «Розроб­ка і дослідження газопальникових при­строїв для спа­люван­ня біо­газу в про­мис­лових кот­лах» (науко­вий керівник — д. т. н., проф.
І. Я. Сігал). Ба­зуючись на дослідженнях по спа­люван­ню забалас­тованих газів, роз­роб­лено методику кон­струюван­ня і створено вих­рові пальники для спа­люван­ня біога­зу сто­сов­но до Борт­ницької станції аерації.

В основу всіх цих робіт покла­дено цілес­прямовані фун­дамен­тальні дослідження з тер­модинаміки склад­них сис­тем, теп­лофізики, аеродинаміки, теп­лообміну, фізико-хімії горіння. Ре­зультати виконаних досліджень доповідались на міжна­род­них кон­ференціях у нашій країні і за кор­доном, публікувались у віт­чиз­няних та зарубіжних науко­вих жур­налах.

Проте вся ця, на пер­ший погляд, оптимістична кар­тина має зво­рот­ний бік. Тут тре­ба говорити про інше, що, на жаль, не відоб­ражено у керівних докумен­тах, — про стан нашої науки. Яких зусиль кош­тувало створен­ня екс­перимен­тальних установок для про­веден­ня аспірантських досліджень, доводилося вит­рачати і свої мізерні кош­ти на їх спо­руд­жен­ня. Проведен­ня самих екс­периментів стримувалося лімітами інституту на вит­рачан­ня при­род­ного газу та еле­к­т­рое­нергію. І це далеко не все. Тут потрібно говорити не про невисокий рівень науко­вих дослід­жень, а про те, в яких умо­вах пра­цюють наші молоді вчені, які в них умо­ви для роз­вит­ку творчості, які побутові умо­ви.

Свого часу я відвідав лабораторії Універ­ситету Британсь­кої Ко­лумбії (Ванкувер, Ка­нада), Інституту горіння Національ­ного цен­т­ру науко­вих досліджень (Ор­леан, Франція), Харбінсь­кого тех­нологічно­го інституту (ХТІ). Порівнян­ня умов роботи вче­них у цих країнах не на нашу користь. Особ­ливо вра­зило від­відуван­ня в червні 2015 р. спо­руд­женого бук­вально про­тягом двох останніх років матеріалознав­чого кор­пусу ХТІ. Не­забутнє вра­жен­ня справили навіть ще не повністю укомп­лек­товані облад­нан­ням та вимірювальною тех­нікою лабораторії.

Те­пер до питан­ня про місце роз­робок Національ­ної ака­демії наук Ук­раїни у створенні інно­ваційних про­ектів і, як наслідок, про необхідність такого опе­ратив­ного вхо­д­жен­ня науко­вих установ у Бо­лонсь­ку сис­тему, якого вимагає прийнята поста­нова.

Що відбу­вається у світі в плані створен­ня інно­вацій, які існу­ють тен­денції? Розг­лянемо це питан­ня на при­кладі США і Німеч­чини. На дум­ку М. Грибановича (Дипломатич­на ака­демія МЗС РФ), тут особливе місце зай­має коо­перація про­мис­лових кор­порацій і універ­ситетів, що вик­ликано при­род­ною необхід­ністю доведен­ня науко­вих ідей до стадії їхньої комерційної реалізації. У США про­мис­ловість бере на себе здійснен­ня 85% без­посередніх роз­робок інно­ваційних про­ектів і 67% при­кладних досліджень, ВНЗ – 60% фун­дамен­тальних досліджень. В останні роки в роз­винених країнах спо­с­терігається стійка тен­денція фор­муван­ня єдиного загальнонаціональ­ного науко­вого та інно­ваційно-тех­нологіч­ного про­сто­ру, що об’єднує на засадах партнер­ства і співпраці дер­жав­ний і при­ват­ний сек­тори національ­ної еко­номіки.

У Німеч­чині (матеріали Р. Бе­реж­ної, Балтійський федеральний універ­ситет ім. В. Канта) понад дві тре­тини щорічно­го фінан­суван­ня на про­веден­ня досліджень і кон­струк­торсь­ких роз­робок виходить із при­ват­ного сек­тору. Причому більша час­тина досліджень (90%) при­падає на великі ком­панії. Ці кош­ти спрямовуються на власні дослід­жен­ня, а також викорис­товуються в рам­ках спільних про­ектів з науко­вими організаціями. Державою на науко­во-дослідні і дослідно-кон­струк­торські роз­роб­ки в 2010 р. було виділено при­ват­ним ком­паніям 67,3%, ВНЗ — 18% і дер­жав­ним дослідниць­ким організаціям — 14,7% коштів від загального фінан­суван­ня.

Ук­раїна, на жаль, не володіє такими мож­ливос­тями для створен­ня інно­ваційних роз­робок. І однією з при­чин цьо­го є втрата сис­теми передачі результатів наших досліджень за схе­мою: галузеві інститути – спеціалізовані кон­струк­торські бюро – про­мис­лові підприємства, що склалася в попередні роки. Вітчизняні бізнес-струк­тури, що утворилися в роки незалеж­ності, поки не вияв­ляють актив­ності в інно­ваційній діяльності, втім уже є окремі обнадійливі при­кла­ди. Та­ким чином, напро­шується вис­новок про те, що натепер у нашій країні наукові установи і універ­ситетсь­ка наука є практич­но основ­ним дже­релом створен­ня інно­ваційних роз­робок, здійснюючи при цьо­му їх про­ход­жен­ня до впровад­жен­ня в про­мис­лове вироб­ництво.

Аспіран­тура є най­важ­ливішим ета­пом цьо­го про­цесу, оскільки сприяє залучен­ню до інно­ваційних роз­робок здібної молоді при значному кад­ровому дефіциті з ура­хуван­ням, на жаль, вікових показ­ників. Чи потрібно вво­дити такі обмежен­ня на пра­во організації аспіран­тури, як ліцен­зуван­ня? Тим більше, що пре­тензії до існу­ючої сис­теми підго­тов­ки в аспіран­турі неперекон­ливі, а часом і надумані. Чи не кра­ще було б под­бати про повноцінну дер­жав­ну підтрим­ку науки? Зрозуміле прагнен­ня Ук­раїни досяг­ти єв­ропейсь­ких стандартів, але при цьо­му слід зна­ти, що нам насам­перед необхідно. Потріб­но, перш за все, виходити з нагальних інте­ресів нашої країни.

   
Президія НАН України © Макетний зразок
  This Website is best available with Microsoft Internet Explorer 6.0+