Skip Navigation Links наука
освіта
техніка
прогрес
Газета заснована у квітні 1997 р.
Пропустити посилання переходів
Випуски газети
Окремі статті
Фотогалерея
Редакція
Пропустити посилання переходів
Окремі статті 2019 року
Окремі статті 2018 року
Окремі статі 2017 року
Окремі статті 2016 року
Окремі статті 2015 року
Окремі статті 2014 року
Окремі статті 2013 року
Окремі статті 2012 рокуExpand Окремі статті 2012 року
Окремі статті 2011 року
Окремі статті 2010 року
Окремі статті 2009 року
Антарктида — очима дітей і кольором фарб 
 
 
 Родина тюленів. Малюнок Софії Лушнік (10 років)
 У Зо­лотій залі Ук­раїнсько­го фон­ду куль­ту­ри був особ­ли­вий день – день по­пу­ля­ри­зації на­уки. До то­го ж, на­уки не зви­чай­ної, а ко­­льо­ру снігу і льо­ду. Во­на гос­по­да­рює в особ­ли­во­му світі, де май­же не­має лю­дей, птахів, тва­рин і рос­лин. Там космічна хо­лод­не­ча, не ви­с­та­чає кис­ню і постійно дмуть сильні вітри, а жит­тя розділе­но на дві ча­с­ти­ни: півро­ку – день, півро­ку – ніч. І ли­ше з на­стан­ням по­ляр­но­го літа цей світ, як спля­ча кра­су­ня, про­ки­дається зі сну під зву­ки скрес­лої кри­ги, му­зи­ку оке­а­ну, гнізду­ван­ня найсміливіших по­ляр­них птахів…

— Ні, це не інша пла­не­та, це ча­с­ти­на на­шої пла­не­ти Зем­ля, яка на­зи­вається Ан­тарк­ти­да. Пе­ре­важ­но два ко­ль­о­ри – білий і го­лу­бий – співісну­ють там, — го­во­рить ди­рек­тор Національ­но­го ан­тарк­тич­но­го на­уко­во­го цен­т­ру Ва­лерій Лит­ви­нов, відкри­ва­ю­чи свя­то твор­чості, яке до­рос­лим, най­пер­ше на­уков­цям, по­да­ру­ва­ли діти. – Сьо­годні та­ла­но­виті й за­хоп­лені юні ху­дож­ни­ки на­ма­лю­ва­ли біло-го­лу­бий ма­те­рик так, як йо­го уяв­ля­ють, як про ньо­го чи­та­ли і як їм роз­повіда­ли бу­валі по­ляр­ни­ки. Ви­с­тав­ку-кон­курс ди­тя­чих ма­люнків ми так і на­зва­ли – «Ан­тарк­ти­ка очи­ма юних ки­ян».

Зі слів 12-річної Оле­ни Мар­це­нюк, уче­ниці Ліцею інфор­маційних тех­но­логій №79 м. Києва, уяв­лен­ня­ми про цей кон­ти­нент во­на хотіла поділи­ти­ся зі своїми од­нолітка­ми, то­му і втіли­ла їх у ма­лю­нок. Дівчин­ка зо­б­ра­зи­ла ве­се­ло­го пінгвіна з ви­пук­лим пух­на­с­тим жи­во­ти­ком, що­прав­да, пе­ре­жи­ває: пінгвін у рамці під склом тро­хи втра­тив свою при­ваб­ливість…

По­при те, що ве­ли­чез­ний кон­ти­нент із при­лег­ли­ми ос­т­ро­ва­ми і півден­ни­ми ча­с­ти­на­ми оке­анів має пло­щу 14 млн. км (це вдвічі більше Ав­ст­ралії), 90% те­ри­торії по­кри­то снігом і кри­гою цілий рік, кри­жа­ний по­крив у де­я­ких місцях 4 км тов­щи­ною, вітри наліта­ють зі швидкістю 320 км/год, се­ред­ня тем­пе­ра­ту­ра взим­ку —-60° С (як­що на та­ко­му мо­розі ки­ну­ти ме­талічний бру­сок, то він розіб’ється вщент), ди­тячі ма­люн­ки все од­но опо­виті ау­рою теп­ла й оп­тимізму. В уся­ко­му разі, мені так зда­ло­ся. Звісно, во­ни пе­ре­да­ють су­ворість там­теш­нь­о­го кліма­ту, але ця су­ворість пом’як­ше­на яс­к­ра­ви­ми фар­ба­ми: не­бо – буз­ко­ве, синє, аж фіоле­то­ве; захід сон­ця – зо­ло­тий, ро­же­вий, по­ма­ран­че­вий, ко­ра­ло­вий… Пінгвіни – усміхнені, ки­ти — об­рам­лені пе­т­риківським роз­пи­сом, пта­хи замріяні, ну, і, звісно, ку­мед­ний білий арк­тич­ний ведмідь, який ви­пад­ко­во забрів в Ан­тарк­ти­ку, ма­буть, із ціка­вості…

Діти до­б­ре зна­ють, що в Ан­тарк­тиді не­має постійно­го на­се­лен­ня, на­томість роз­та­шо­вані на­укові станції, які цілорічно ве­дуть ме­те­о­ро­логічні, ге­о­логічні і гляціологічні досліджен­ня. Всьо­го ли­шень кілька со­тень лю­дей тим­ча­со­во жи­вуть там, і се­ред них –
12 ук­раїнських по­ляр­ників не­суть на­уко­ву вах­ту на «Ака­деміку Вер­надсь­ко­му». До речі, на кар­ти­нах юних ху­дож­ників во­ни мужні і щас­ливі. А ще – жов­то-бла­кит­ний пра­пор. Він скрізь: йо­го три­ма­ють зимівни­ки, пінгвіни, пта­хи… Од­ним сло­вом – у ди­тя­чо­му ро­зуміння Ан­тарк­ти­да — ук­раїнська!Тим ча­сом ук­раїнські зимів­ни­ки, які ча­с­то зустріча­ли­ся із шко­ля­ра­ми і за­раз пра­цю­ють на нашій станції, надісла­ли учас­ни­кам ви­с­тав­ки-кон­кур­су най­тепліші сло­ва вітан­ня з хо­лод­ної Ан­тарк­ти­ди. Во­ни впев­нені, що цей кон­ти­нент – най­ди­во­вижніший на пла­неті, бо йо­го ней­мовірна кра­са по­стійно при­тя­гує. Та­кож роз­повіли, що на шо­с­то­му кон­ти­ненті за­раз по­чи­нається вес­на. Дво­ме­т­рові ку­чу­гу­ри снігу та­нуть, пе­ре­тво­рю­ю­чись у гра­ну­ли льо­ду. Во­ни на­га­ду­ють хиткі піски – не­сподіва­но мож­на про­ва­ли­ти­ся на два ме­т­ри. То­му в Ан­тарк­тиді за­бо­ро­не­но хо­ди­ти по­одинці, там особ­ли­во цінуються друж­ба і взаємо­ви­руч­ка. По­за­ду в по­ляр­ників – півро­ку зимівлі, по­пе­ре­ду – очіку­ван­ня на по­вер­нен­ня до­до­му. Зимівни­ки су­му­ють за своїми сім’ями, діть­ми, зе­лен­ню, відтак ви­с­тав­ка кар­тин для них – свя­то, яке зігріває душі, ма­люн­ки вик­ли­ка­ють емоції при­чет­ності до ми­с­тецтва, до­б­ра, світла, а самі діти, ав­то­ри ек­с­по­натів, як добрі чарівни­ки, до­по­ма­га­ють по-но­во­му по­гля­ну­ти на пре­крас­ний світ кри­жа­но­го кон­ти­нен­ту.

За­ступ­ник міністра освіти і на­уки Ук­раїни, док­тор фізи­ко-ма­те­ма­тич­них на­ук Мак­сим Стріха, звер­та­ю­чись до юних ки­ян, за­зна­чив:

— Мож­ли­во, ця ви­с­тав­ка відкриє для вас по-но­во­му ціка­ву сфе­ру на­уки. Ад­же Ан­тарк­ти­да, зо­б­ра­же­на на ва­ших ак­ва­ре­лях, ма­люн­ках і кар­ти­нах, — це ве­ли­ка на­уко­ва ро­бо­та. На­ша станція – це місце, де на­уковці пра­цю­ють, аби кра­ще зро­зуміти, що діється з пла­не­тою Зем­ля, як змі­ню­ва­ти­меть­ся по­го­да, як відчу­ва­ти­муть ці зміни ор­ганізми, що жи­вуть у морі, які на­справді над­ра пла­не­ти. Це над­зви­чай­но ціка­во – відкри­ва­ти но­ве, збаг­ну­ти щось та­ке, що до те­бе ніхто не збаг­нув, зре­ш­тою – зро­би­ти те, чо­го раніше не бу­ло. І ви це зро­зумієте, як­що ко­мусь із вас по­ща­с­тить зай­ма­ти­ся на­укою.

Хоч на­разі в нашій шкалі цін­но­с­тей учені посіда­ють не ду­же ви­со­ку схо­дин­ку, за­ува­жив за­ступ­ник міністра, од­нак він пе­ре­ко­на­ний, що це му­сить зміни­ти­ся. У кож­но­му нор­маль­но­му суспільстві вчені ма­ють на­ле­жа­ти до цен­т­раль­них по­ста­тей. Мож­ли­во, участь шко­лярів у ви­с­тавці як­раз і ста­не для них по­чат­ком на­уко­во­го шля­ху. Мо­же, ко­лись во­ни поїдуть в Ан­тарк­ти­ку як мандрівни­ки або її дослідни­ки і на станції «Ака­демік Вер­надсь­кий» про­ве­дуть се­зон або ж всю зимівлю. А мо­же, уже відо­ми­ми ху­дож­ни­ка­ми приїдуть до кри­жа­них бе­регів, щоб ви­вез­ти звідти вже до­рослі вра­жен­ня і потім втіли­ти їх у фар­бах. Цілком ймовірно, ка­же Мак­сим Стріха, ці речі навіть поєдна­ють­ся: на­ука і ху­дожнє ба­чен­ня світу. Історія знає такі при­кла­ди.

Го­ло­ва журі кон­кур­су, ака­демік Ака­демії ми­с­тецтв Ук­раїни, на­род­ний ху­дож­ник Ана­толій Кущ поділяє за­не­по­коєння за­ступ­ни­ка міністра з при­во­ду не пріори­тет­ності на­уки для дер­жа­ви, особ­ли­во фун­да­мен­таль­ної на­уки, як він ска­зав, суті всьо­го су­що­го. «Ми по­винні ви­хо­ву­ва­ти не ли­ше патріотів, але й гра­мот­них лю­дей, які змо­жуть ру­ха­ти на­шу куль­ту­ру впе­ред», — пе­ре­ко­на­ний ми­тець.

Як го­ло­ва журі, він за­ува­жив, що під час оціню­ван­ня робіт до ува­ги бра­ти­муть не стільки фа­хо­ву підго­тов­ку юних ху­дож­ників, скільки осо­бисті по­чут­тя дітей, індивіду­аль­ний по­гляд на висвітлен­ня ан­тарк­тич­ної те­ми. На­го­ло­сив, що всі учас­ни­ки кон­кур­су от­ри­ма­ють на­го­ро­ди, ад­же та­кої віддачі від спон­сорів, як на цьо­му кон­курсі, він вже дав­но не зустрічав.

— Звісно, не всі ви бу­де­те ху­дож­ни­ка­ми і не та­ку ме­ту ми ста­ви­мо пе­ред со­бою. Ми хо­че­мо на­ла­ш­ту­ва­ти вас на творчість, щоб ви не бо­я­ли­ся вис­лов­лю­ва­ти свої кре­а­тивні дум­ки і про­бу­ва­ли се­бе в різних жа­н­рах, зо­к­ре­ма, і в на­уко­вих ек­с­пе­ри­мен­тах, — звер­нув­ся до учас­ників кон­кур­су про­фе­сор Ана­толій Кущ.

На­самкінець, вар­то ска­за­ти, що ор­ганіза­то­ра­ми ви­с­тав­ки-кон­кур­су ди­тя­чих ма­люнків «Ан­тарк­ти­ка очи­ма юних ки­ян», окрім Національ­но­го ан­тарк­тич­но­го на­уко­во­го цен­т­ру та Міністер­ст­ва освіти і на­уки Ук­раїни, ста­ли київські відділен­ня Спілки ху­дож­ників Ук­раїни та Фон­ду куль­ту­ри Ук­раїни, Ук­раїнський комітет ра­ди му­зеїв ІКОМ. А підтри­ма­ли цей захід Національ­ний за­повідник «Софія Київська», Національ­ний істо­ри­ко-куль­тур­ний за­повідник «Киє­во-Пе­черсь­ка Ла­в­ра», Київський національ­ний ху­дожній му­зей, Київський національ­ний му­зей російсько­го ми­с­тецтва, Націо­наль­­ний му­зей ук­раїнсько­го на­род­но­го де­ко­ра­тив­но­го ми­с­тецтва, Національ­ний цирк Ук­раїни, Ук­раїнське то­ва­ри­ст­во охо­ро­ни пам’яток історії та куль­ту­ри, ви­дав­ництво «Либідь», Націо­наль­ний бо­танічний сад ім. М. М. Гриш­ка НАН Ук­раїни, НТУУ «КПІ» та інші. А «со­лодкі» спон­со­ри: «Маріам-С», «Дівіал-2000» та «Ро­син­ка», — обіця­ють зро­би­ти свя­то відзна­чен­ня пе­ре­можців по-справжнь­о­му со­лод­ким.

 

   
Президія НАН України © Макетний зразок
  This Website is best available with Microsoft Internet Explorer 6.0+