Skip Navigation Links наука
освіта
техніка
прогрес
Газета заснована у квітні 1997 р.
Пропустити посилання переходів
Випуски газети
Окремі статті
Фотогалерея
Редакція
Пропустити посилання переходів
Окремі статті 2019 року
Окремі статті 2018 року
Окремі статі 2017 року
Окремі статті 2016 року
Окремі статті 2015 року
Окремі статті 2014 року
Окремі статті 2013 року
Окремі статті 2012 рокуExpand Окремі статті 2012 року
Окремі статті 2011 року
Окремі статті 2010 року
Окремі статті 2009 року
Чо­ти­ри кро­ки до інно­вації 
 
 

Де­нис ДОВГОПОЛИЙ

Міністерство освіти і науки та гру­па ком­паній GrowthUp роз­почали реалізацію спільної навчаль­но-практич­ної про­гра­ми «Чо­тири кро­ки до інно­вації». Ви­конан­ня програми перед­бачено Угодою про партнер­ство з питань комерціалізації результатів науко­во-технічної діяльності, що її підпи­сали МОН і ТОВ «Бейвью Інно­вейшнз» — представник про­екту GrowthUp+ в Ук­раїні.

Ме­тою про­гра­ми є сприян­ня підви­щен­ню рівня знань науковців із пла­нуван­ня та побудови про­ектів у сфері тех­нологічно­го бізне­су, пошуку потенційних інве­с­торів для здійснен­ня науко­во-тех­нологічних роз­робок вищих навчаль­них закладів та подальшої їх комерціалізації і транс­феру тех­нологій. Учас­никами про­гра­ми можуть бути наукові та науко­во-педагогічні працівни­ки, аспіран­ти та сту­ден­ти вишів зі сфе­ри управління МОН. Са­ма ж про­гра­ма складається із чотирьох етапів: лекційні занят­тя, відбір команд за про­ектами, методич­на підтрим­ка R&D в рам­ках про­екту, підтрим­ка комерціа­лізації про­екту.

Під час пер­шого ета­пу про­гра­ми фахівці GrowthUp про­вели дво­ден­не навчання з питань тех­нологічно­го бізне­су та комерціалізації результатів науко­во-технічної діяльності. Відкриваючи захід, заступник міністра освіти і науки Ук­раїни, док­тор фізико-математич­них наук Максим Стріха заува­жив, що успішно­го досвіду в царині комерціалізації роз­робок у нас вкрай мало. Се­ред двох десятків науко­вих парків яс­к­равою істо­рією успіху може пишатися хіба що один із них – На­уко­вий парк «Київський політехнічний інститут», до того ж лише в одній сфері – інформаційних тех­нологій. Діяльність інших тех­нологічних парків дер­жава тільки намагається реанімувати, «закони про інно­ваційну діяльність ідуть склад­но», владні еліти не розуміють, навіщо це потрібно підтримувати, а люди з монетаристською пси­хологією вба­чають у цій діяльності дже­рело корупційних ризиків. «По­ки що маємо не дуже сприят­ливі передумови для успішної інно­ваційної діяльності, але в нас є люди, які навіть за цих умов навчи­лися досягати хороших результатів, — підсу­мовує Максим Стріха і про­дов­жує: — Ду­же час­то ми щось робимо і потім намагаємося знайти під це «щось» замов­ника. Знач­но ефективніше починати пра­цювати, вже розуміючи, на що існує потен­ційний попит».

Ке­руючий партнер GrowthUP Де­нис Довгополий, роз­починаючи пер­ший день навчання, наголосив на тому, що талант українських уче­них дуже недооцінений на вітчизняному і світовому рин­ках. Він це знає на при­кладі сво­го батька, науковця, в дороб­ку якого 120 авторсь­ких свідоцтв ще з радянсь­ких часів. Де­нис має чималий досвід співпраці з тех­нологічни­ми про­ектами, які разом з потуж­ною коман­дою однодумців виводить на гло­бальні рин­ки з 2009 року. Ця коман­да сво­го часу роз­робила про­гра­му комерціалізації для СRDF і УНТЦ.

— Ми пра­цюємо з при­кладною наукою, з про­ектами, які мають горизонт комерціалізації 2—3—5 років, — говорить Де­нис Довгополий. – Ще 10 років тому я зі своїми колегами про­аналізував велику кількість курсів із комерціалізації євро­пейсь­ких і аме­рикансь­ких універ­ситетів. Ми збу­дували дуже про­стий курс, орієнто­ваний на те, щоб дати нашим уче­ним понят­тя, як це пра­цює – не тео­ретичні під­ходи. Орієнту­ючись на власний досвід, вва­жаємо, що головним посту­латом у цьо­му є: вчені повинні бути ближче до рин­ку, до тієї точ­ки, де будемо впровад­жувати цю тех­нологію.

Він роз­повів, як раніше вони запро­шували в Ук­раїну інве­с­торів вищої лан­ки із Силіконової долини, намагаючись організувати зустрічі українських вче­них, які мають тех­нології, і аме­рикансь­ких інве­с­торів. На жаль, це ні до чого не при­вело. Вчені не розуміли, як будувати бізнес, а інве­с­торам було бай­дуже, наскільки важ­лива ця тех­нологія. У них на пер­шому місці – комерціалізація. То­му вит­ратили понад 6 років і виробили сис­тему, де вче­ний повинен розуміти свою роль у тех­нологіч­ному бізнесі і знайти собі партнера, з яким буде відтворювати бізнес. І цей партнер – під­приємець, який буде спілку­ватися з інве­с­тором.

Успішні при­кла­ди такого підхо­ду є. Зокрема, роз­роб­ка Кібер­нетич­ного цен­т­ру – тех­нологія розпізна­ван­ня облич у відео­потоці, започат­кована ще в 70-ті роки минулого століття, ста­ла пер­шою подією такого пла­ну на рин­ку колиш­ньо­го Ра­дянсь­кого Со­юзу. Друга – тех­нологія вироб­ництва супер­кон­ден­саторів, які викорис­товують в автомобільній про­мис­ловості (еле­к­т­ромобілі). Третя – браслет для знят­тя кардіограми на ходу. Ця роз­роб­ка гру­пи українських уче­них виз­нана про­рив­ною за світовими оцінка­ми.

Не­розуміння вітчизняними вче­ними сво­го потенціалу при­зве­ло до того, що чимала кількість тех­нологій і винаходів була продана за копійки, ще більша — через нерозуміння, як захищати інте­лек­туаль­ну власність — вза­галі передана безоплатно. Де­нис Довгополий зі своїми колегами про­аналізував кілька таких випадків і з’ясував, що серед­ня ціна про­дажу однієї тех­нології коливалася в межах 10—20 тис. дол. Для порівнян­ня: на ана­логічні тех­нології в Європі серед­ня ціна про­дажу без комерціалізації була від півмільйона до мільйона доларів, у США – від 2 до 5 млн. дол.

Після про­веден­ня дво­ден­ного навчання керуючий партнер GrowthUP Де­нис ДОВГОПОЛИЙ відповів на запитан­ня «Світу».

— Де­нисе, який інте­рес переслідує GrowthUp в цьо­му заході?

— З боку нашої ком­панії — це вне­сок у май­бутнє науко­вої спільноти в Ук­раїні. Ми вва­жаємо, що вітчизняні інже­нери, талановиті науковці можуть бути основою для швидшої відбу­дови країни. Ми відверто заяв­ляємо, що не маємо комер­ційно­го інте­ресу в цьо­му. За­зви­чай вив­чаємо 100—200 про­ектів, а починаємо пра­цювати лише з одним чи дво­ма. І це не ті про­екти, які нам найбільш цікаві, а ті, які будуть най­б­лиж­че до комерціалізації. На­ше завдання – за півро­ку довес­ти хоча б один про­ект до впровад­жен­ня в жит­тя.

— Скільки про­ектів загалом має бути?

— Ми готові пра­цювати з 10 про­ектами, але як­що буде 5, то це нор­мально.

— До вас підхо­дило чимало молодих людей. Що їх найбільше цікавило?

— Люди цікавилися кон­кретними напрямами, пев­ними практич­ними речами. Я роз­повідаю, що робити, а їх цікавить, як це робити.

— Мо­лоді науковці — це хороший знак?

— Ду­же хороший. Те, що молодь при­ходить у цей бізнес, те, що вона актив­но цікавиться, як виводити роз­роб­ки на ринок, – великий плюс.

— Що б побажали тим, хто хоче, але не знає, з чого почати?

— Чи­тати. Чи­тати, як це робиться у світі. Причому не науко­ву літературу, а те, як живі роз­роб­ки долали дорогу до рин­ку. Ми організовували декілька заходів з тими, в кого це вий­ш­ло. Є багато публікацій на цю тему. Є люди, до яких мож­на прийти і порадитися, – не лише ми одні. Хто рухається – той чогось досяг­не.

   
Президія НАН України © Макетний зразок
  This Website is best available with Microsoft Internet Explorer 6.0+