Skip Navigation Links наука
освіта
техніка
прогрес
Газета заснована у квітні 1997 р.
Пропустити посилання переходів
Випуски газети
Окремі статті
Фотогалерея
Редакція
Пропустити посилання переходів
Окремі статті 2019 року
Окремі статті 2018 року
Окремі статі 2017 року
Окремі статті 2016 року
Окремі статті 2015 року
Окремі статті 2014 року
Окремі статті 2013 року
Окремі статті 2012 рокуExpand Окремі статті 2012 року
Окремі статті 2011 року
Окремі статті 2010 року
Окремі статті 2009 року
Перша книжкова виставка вченого-дисидента 
 
 

Ірина ПРОКОШИНА біля
виставкової експозиції

Так ста­лося, що в Національній бібліотеці Ук­раїни ім. В. І. Вернадсь­кого книжкову вис­тав­ку доб­ре відомого в нашій к­раїні та за її межами літературоз­нав­ця, літератур­ного кри­тика, гро­мадсь­кого й культур­ного діяча, дисиден­та радянсь­ких часів, Ге­роя Ук­раїни, рад­ника Президії НАН Ук­раїни, ака­деміка Івана Ми­хай­ловича Дзюби роз­гор­нуто вперше. Ма­буть, це тому, що він «літній», кажуть в бібліотеці.

Са­ме на роз­пал літніх відпу­с­ток при­пав 85-річний ювілей Івана Дзюби — нашого виз­нач­ного сучас­ника, пер­шого голови Комітету з Національ­ної премії Ук­раїни імені Та­раса Шевчен­ка, дру­гого міністра культури незалеж­ної Ук­раїни (який їздив на роботу в гро­мадсь­кому транс­порті, сором­лячись корис­туватися службовим авто), співзаснов­ника На­род­ного Ру­ху
Ук­раїни, одного з учасників ініціативної гру­пи «Першого
грудня»…

Уп­родовж сво­го жит­тя І. М. Дзюба досліджує сучас­ний стан і роз­виток української мови, вітчизняний літератур­ний про­цес. Знач­не місце в його науко­вих розвідках посідає творчість Та­раса Шевчен­ка, Ольги Ко­билянсь­кої, Лесі Ук­раїнки, Олек­сан­д­ра До­вженка й інших видат­них митців. За вагомий осо­бис­тий вне­сок у роз­будову Ук­раїни як демокра­тич­ної, соціаль­ної та пра­вової дер­жави, відро­д­жен­ня національ­ної духов­ності й кон­солідацію українсько­го суспільства його удо­с­тоєно звання Ге­роя Ук­раїни (2001), Ор­дена Свободи (2009), Національ­ної премії Ук­раїни імені Та­раса Шевчен­ка в галузі літератури, жур­налісти­ки і мис­тецтва (1996).

Близько 100 видань представлено у НБУВ на книжковій вис­тавці «Іван Ми­хай­лович Дзюба. 85 років з дня народ­жен­ня», починаючи з дороб­ку 60-х років минулого століття і до сьо­годні — від «Звичай­на людина» чи міщанин?» (1959) до «До­нецька рана Ук­раїни: істо­рико-культурологічні есеї» (2015). Су­часні події в українсько­му Донбасі Івана Дзюбу особливо ранять, адже він народив­ся на До­неч­чині, до 17 років роз­мов­ляв російською мовою та й у До­нецькому педагогічно­му інституті закінчив російську філологію…

— Ви­с­тав­ку ми побудували в хро­нологічно­му поряд­ку: його осо­бисті тво­ри, видан­ня, в яких він є автором перед­мови та вступ­них ста­тей, і редагуван­ня, — роз­повідає завідувач вис­тав­кового сек­тору НБУВ Ірина Прокошина. – Звісно ж, це не вся література, яку видавав і редагував Іван Ми­хай­лович. Це лише невеликий зріз – яс­к­раві і цікаві роботи.

Во­на три­має в руках вдруге над­рукований пам­ф­лет Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» (вперше він вий­шов дру­ком у Лондоні в 1968 році), дум­ки, за які його «били». Цей твір про загрозливі про­бле­ми національ­них відно­син у соціа­лістичному суспільстві автор надіслав до най­вищих керівних органів УРСР, бо сподівав­ся на те, що вла­да вра­хує перегини в національній політиці й «випра­виться». До речі, робота була написана в 1965 році, в той рік, коли в Києві, на прем’єрі фільму «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Ук­раїна», Іван Дзюба разом із Ва­силем Стусом і В’ячесла­вом Чорноволом вий­шов на сце­ну з пер­шим у СРСР публіч­ним про­тес­том про­ти політики вла­ди, оприлюд­нив­ши інформацію про таємні аре­ш­ти української творчої ін­телігенції. Чим це закінчи­лося? Спеціаль­но створена комісія «прийш­ла до вис­нов­ку, що підго­тов­лений Дзюбою матеріал «Ін­тер­націо­налізм чи русифікація?» є від почат­ку й до кінця пасквілем на радянсь­ку дійсність, на націо­нальну політику КПРС і практику комуністичного будів­ниц­тва в СРСР». Влада «випра­вилася», засудив­ши правдошукача Дзюбу до 5 років ув’яз­нен­ня і 5 років заслання за «антирадянсь­ку» пра­цю «Інтернаціо­налізм чи русифікація?».

— Ду­же цікава кни­га «Обрії осо­бис­тості», видана до 80-річчя ака­деміка НАН Ук­раїни Івана Дзюби, де про ньо­го роз­повідають відомі письмен­ники і вчені, — про­дов­жує Ірина Прокошина, — а також — «З кри­ниці літ» — виб­рані тво­ри в трьох томах… Ось унікальне видан­ня «Фе­номен Івана Дзюби», поряд — бібліо­графічний покаж­чик «Іван Дзюба. Та­лант і доля», над­зви­чай­но цікаве автобіографічне видан­ня «Не окремо взяте жит­тя» з післямовою Ми­коли Жу­линсь­кого, яку видало «Либідь» у 2012 році.

За­галом пер­ший розділ вис­тав­ки репре­зен­тує окремі тво­ри та збірки ста­тей ака­деміка І. М. Дзюби, при­свячені національ­ним істо­рич­ним і культур­ним цінно­с­тям, питан­ням ста­ну української мови, естетики й культурології, історії українсько­го кіно, а також ком­паративістським дослідженням творчості Та­раса Шевчен­ка, Івана Ба­г­ряного, Павла Мовчана, Ліни Ко­с­тен­ко та багатьох інших українських письмен­ників ХІХ і ХХ ст. («На пульсі доби», «З кри­ниці літ», «Грані кри­с­тала», «Між культурою і політикою», «Ук­раїна перед сфінксом май­бут­ньо­го», «Є поети для епох», «Той, хто відро­див Мо­гилян­ку»).

Ок­ремий розділ книжкової екс­позиції висвітлює діяльність Івана Дзюби як головно­го редак­тора жур­налу «Су­часність», співре­дак­тора «Ен­цик­лопедії сучас­ної Ук­раїни», чле­на ред­колегій науко­вих часописів «Ки­ївська ста­ровина», «Слово і час», «Євро­атлан­тика», керівни­ка Ко­мітету з На­ціональ­ної премії Ук­раїни імені Та­раса Шевчен­ка та завідувача відділу Інституту енцик­лопедич­них досліджень НАН Ук­раїни. У цій час­тині вис­тав­ки представлено, зок­рема, такі видан­ня, як «Та­рас Шевчен­ко. Життя і творчість», «Шевченківська енцик­лопедія», «Ук­раїна: антологія пам’яток дер­жавотво­рен­ня Х—ХХ ст.», «Національ­на премія. Перші лау­реа­ти» та інші. До сло­ва: Івана Дзюбу після так зва­ного «помилуван­ня» радянсь­ка вла­да не ого­лосила «тунеяд­цем» завдяки авіа­кон­струк­тору Олегу Ан­тонову, який запро­понував йому роботу корек­тора у багатотиражці Київ­ського авіаза­воду…

Працівни­ки НБУВ, які організовують подібні книжкові заходи, при­свячені видат­ним людям, можуть багато роз­повідати про те, як «іде сам про­цес підго­тов­ки вис­тавок». Де­які з них – дуже важ­ко і склад­но, інші – «як по мас­лу»… На моє запитан­ня, як було у випад­ку вис­тав­ки Івана Дзюби (пер­шої!), завідувач вис­тав­кового сек­тору Ірина Прокошина каже: «Легко і цікаво. Її ми готували на одному диханні. Можливо тому, що Іван Ми­хай­лович любить нашу бібліоте­ку і час­то при­ходить сюди на різно­манітні заходи. Він — людина різнобічна і неаби­який життєлюб».

Влас­не, це сте­рео­тип радянсь­ких часів, коли ми вша­новуємо пам’ять тих, кого зазви­чай уже немає з нами, і мен­ше тих – хто живе і пра­цює поруч, приєднується до роз­мови керівник прес-служби НБУВ Лідія По­переч­на. На­справді ж такі вис­тав­ки — зна­кові й необхідні нам, українцям.

І насамкінець. Національ­на бібліоте­ка Ук­раїни ім. В. І. Вернадсь­кого запро­шує всіх своїх читачів і тих, хто ще не став ними, відвідати вис­тав­ку «Іван Ми­хай­лович Дзюба. 85 років з дня народ­жен­ня». Приходьте і від­кри­вай­те для себе непересічну постать справжньо­го патріота і нашого сучас­ника. Це мож­на зро­бити і по закінченні літньої відпу­стки, адже вис­тав­ка пра­цюватиме близь­ко трьох місяців.

   
Президія НАН України © Макетний зразок
  This Website is best available with Microsoft Internet Explorer 6.0+