Skip Navigation Links наука
освіта
техніка
прогрес
Газета заснована у квітні 1997 р.
Пропустити посилання переходів
Випуски газети
Окремі статті
Фотогалерея
Редакція
Пропустити посилання переходів
Окремі статті 2019 року
Окремі статті 2018 року
Окремі статі 2017 року
Окремі статті 2016 року
Окремі статті 2015 року
Окремі статті 2014 року
Окремі статті 2013 року
Окремі статті 2012 рокуExpand Окремі статті 2012 року
Окремі статті 2011 року
Окремі статті 2010 року
Окремі статті 2009 року
Во­да для Північно­го При­азов’я 
 
 

Щодня зі східно­го фронту ще при­ходять тра­гічні звістки. Різ­няться тільки циф­ри загиб­лих і поранених, які вже тра­диційно озвучують на бри­фінгу в РНБО опівдні. І все ж зовсім поруч із «лінією роз­межуван­ня» живе і заліковує рани війни вільна українська До­неч­чина.

У лютому цьо­го року в Краматорсь­ку на базі Донбаської дер­жав­ної машинобудівної ака­демії було відновлено роботу регіональ­ного На­уко­вого цен­т­ру НАН і МОН, роз­г­ром­леного бой­о­виками в До­нецьку ще в липні 2014-го. Од­ним із най­пер­ших мас­штабних заходів цен­т­ру ста­ло про­веден­ня круглого сто­лу «Пробле­ми забез­печен­ня міста Маріупо­ля якісною водою і мож­ливі шляхи їх роз­в’язан­ня». Він відбувся в Приазовському дер­жав­ному технічно­му універ­ситеті (ПДТУ) за уча­с­тю науковців, представників цен­т­ральної, регіональ­ної та місце­вої вла­ди, бізне­сових струк­тур, гро­мадсь­кості.

Маріуполь сьо­годні є най­більшим фор­пос­том Ук­раїни на південному сході. Пів­мільйон­не місто з око­лицями, де пра­цюють такі металургійні гіган­ти, як «Азов­сталь» і Комбінат імені Ілліча, поста­чається водою з двох дже­рел: Старо-Кримсь­кого водосхо­вища на невеличкій ріці Каль­чик, яка впа­дає в Кальміус у межах міста і де вміст солей (3000—3500 мг/л) утричі перевищує нор­мативи, і з Південно-Донбаського водоводу від річки Сіверсь­кий До­нець (цей водовід сьо­годні про­ходить через тим­часово оку­повані території).

До війни воду з цих дже­рел змішували у про­порціях 30:70, досягаючи прийнят­ної якості. Од­нак у січні 2015-го поста­чан­ня якісної води з Донця при­пинилося через обстріли й про­вокації бой­о­виків і поновилося воно тільки в серпні. І зараз його важ­ко назва­ти стабільним. Усі розуміють: кран у руках попліч­ників За­хар­чен­ка — будь-якої миті воду може бути знов перекри­то. Відтак особливого зна­чен­ня набувають пошуки аль­тер­натив­них шляхів пит­ного водопос­тачан­ня Маріупо­ля.

Як відзначив у своїй доповіді доцент Ва­дим Бурко, ситуація загрозлива. Ад­же як­би хтось навіть дав кри­ш­талево чис­ту воду на міські водозабори, її однак не вда­лося б доста­вити з належ­ними парамет­рами якості до спо­живачів через 1700 км труб зно­шеного на понад 50% міського водогону. Але вод­ночас потре­ба міста саме в питній воді не така вже й велика – близь­ко півмільйона кубів на рік. Ре­ш­та — 30 мільйонів кубів, що про­ходить через міський водогін, викорис­товується на гос­подарські потре­би. Відтак потрібно розділити водопос­тачан­ня міста на якісну пит­ну воду і умовно пит­ну, чи гос­подар­чу.

Сьогодні роз­глядають два шляхи отриман­ня цієї якісної пит­ної води: доочи­щен­ня вже наяв­ної води міського водогону і побудова заводу з опріснюван­ня води Азовсь­кого моря. Перший шлях уже актив­но викорис­товується, і вартість одного літра роз­литої в пляш­ки чис­тої води — від 40 до 80 копійок. Що ж до дру­гого, то існу­ють побоюван­ня: адже вартість такої води може виявитися для пересічно­го спо­живача занад­то високою.

Альтер­нативою може ста­ти розвідка підземних гли­боких горизонтів (є дані, що під Азовом містяться лінзи з унікальною за складом мінеральною водою). Поліпши­ти склад води можуть і роботи на наяв­них водосхо­вищах, які впродовж експлуа­тації сильно замулилися. Але цьо­му мають передувати ком­плексні дослідження усіх мож­ливих аль­тер­натив­них дже­рел – і виз­начен­ня пріори­тет­ності дій.

До­цент Во­лодимир Монін наголосив, що є декілька спо­собів забез­печен­ня населен­ня якісною пит­ною водою. Це – побудова чис­лен­них станцій доочи­щен­ня води, яка реалізовуватиметься меш­кан­цям най­б­лиж­чого мікро­рай­о­ну, будів­ництво спеціаль­них цехів із роз­ливу цієї доочи­щеної води в пляш­ки, про­ектуван­ня спеціаль­ної мережі, яка поста­чала б таку воду в кож­ну кух­ню, встанов­лен­ня колек­тив­них установок з доочи­щен­ня води, насам­перед у дитячих і медич­них установах. Причому кра­ще, як­що така ін­фра­с­т­рук­тура складатиметься з великого чис­ла еле­ментів, кожен – відносно невеликої потуж­ності. Не­обхідна також дієва лаборатор­на служба кон­тро­лю за якістю одержуваної води.

Завідувач кафед­ри хімічної тех­нології про­фесор Олек­сій Ка­пустін зро­бив огляд про­бле­ми забруднен­ня вод пів­нічно­го Приазов’я. За гідро­хіміч­ними показ­никами воду ділять на сім класів – від пер­шого (дуже чис­та) до сьо­мого (над­зви­чай­но брудна). У зв’яз­ку зі згортан­ням багатьох вироб­ництв на оку­пованих територіях вода Кальміуса в 2015 році дещо поліпши­лася за якістю і зараз належить до п’ятого кла­су (брудна). Во­ду Азовсь­кого моря харак­теризують як помірно забру­дену.

Для поліпшення якості води мож­на паралельно розв’язувати два завдання: очи­щувати її або ж ліквідувати дже­рела забруднен­ня. На сьо­годні після здійснених при­родоохо­рон­них заходів стіч­ні води Комбінату імені Ілліча й «Азов­сталі» вже порівняно мало впливають на забруднен­ня Каль­міуса. А ось полігон твердих побутових відходів, роз­ташований за 6 км від Азовсь­кого моря і всього за 60 метрів від Кальміуса, харак­теризується перевищен­ням гра­нич­но допус­тимих кон­цен­т­рацій лише за фенолами в 50000 разів! Подібно­го немає ніде у світі. До того ж, як показали науковці, саме сто­ки цьо­го полігону ста­ли при­чиною спа­лаху холери в 2011 році.

Виснов­ки вче­ного: насам­перед потрібно про­вес­ти ком­плекс­не дослідження всіх забруднень у Маріуполі та в його око­лицях і на підставі цьо­го роз­робити необхідні тех­нології очи­щен­ня. Па­ралельно на базі універ­ситету потрібно створити лабораторію якості води за принципом «вільної тру­би»: з дослід­жен­ням води від кож­ного охо­чого замов­ника.

Ди­рек­тор з інжинірин­гу «Азов­сталі» Сергій Андрійченко пре­зен­тував кон­цепцію переведен­ня комбінату на обо­рот­не водопос­тачан­ня. Сьогодні частка води Азовсь­кого моря у водопос­тачанні комбінату складає 97% і викорис­товується вона переваж­но для охо­лод­жен­ня облад­нан­ня. Відмо­витися від неї в пер­спективі не вдасться. Але в ідеалі в море після охо­лод­жен­ня ски­датимуться умовно чисті води, які вже не потре­буватимуть додат­кового очи­щуван­ня.

Перший заступник генерального дирек­тора Комбінату імені Ілліча Владислав Климан­чук роз­повів про рекон­струкцію очисних спо­руд на водовипус­ках у річку Каль­чик. По­вна реалізація про­екту доз­волить ско­ротити викиди лишень по хло­ридах на 1466 тонн на рік і досяг­нути стабільного дотри­ман­ня нор­мативу за хло­ридами.

Ректор ПДТУ, відомий уче­ний-еко­лог про­фесор В’ячеслав Во­лошин підсу­мував круглий стіл доповіддю «Конфлікти води» і стратегія водопос­тачан­ня Маріу­поля в 2016-2020 роках». Він нагадав: лише за останні 50 років у світі відбу­лося 507 конфліктів за пра­во роз­поряд­жатися вод­ними ресур­сами, які в 21 випад­ку при­зве­ли до військо­вих дій. На жаль, ситуація в басейні Сіверсь­кого Донця упродовж двох останніх років набуває, зок­рема, і рис кла­сич­ного «конфлікту води». Це демон­струють події з три­валим виведен­ням із ладу Південно-Донбаського водоводу, який до війни поста­чав у Маріуполь 35 мільйонів кубів води. Причому в російських інформаційних ресур­сах (зок­рема, в Та­ган­розі) уже сьо­годні нагнітається істерія щодо май­бут­ньо­го викорис­тан­ня сто­ку Донця, який донедав­на задовольняв усіх.

Але ситуація не без­надійна. Па­ралельне поста­чан­ня пит­ною водою з відносно недорогих дже­рел – завдання, яке під силу малому й серед­ньо­му бізне­су Маріупо­ля. А відповідна про­гра­ма дасть іще й потуж­ний поштовх роз­вит­кові відповідно­го середовища, створить нові робочі місця, при­несе над­ход­жен­ня до міського бюд­жету.

На круглому столі вис­тупили народні депутати від Маріупо­ля, керівни­ки мерії й міськво­доканалу, представники гро­мадсь­кості. Бу­ло ухвалено рекомен­дації з метою неперервного забез­печен­ня міста пит­ною водою, науко­вий супровід виконан­ня яких забез­печуватиме Приазовський дер­жав­ний тех­ніч­ний універ­ситет – який ще за радянсь­ких часів мав репутацію одного з провідних металургійних ВНЗ країни.

…Засідан­ня круглого сто­лу роз­почалося хви­линою мов­чан­ня в пам’ять про загиб­лих українських воїнів, які поляг­ли, захищаючи Приазов’я від жахіть «рус­кого міра». А наприкінці голова До­нецького науко­вого цен­т­ру НАН і МОН, рек­тор Донбаської машинобудівної ака­демії про­фесор Віктор Ко­вальов вру­чив відзнаки провідним уче­ним Приазов’я з нагоди Дня науки. Ад­же жит­тя три­ває.

По­при близькість фронту, сам Маріуполь справ­ляє вра­жен­ня мир­ного, чис­того й зеленого міста з істо­рич­ним цен­т­ром, чимось схо­жим на Одесу, зі своїми Італійською й Грецькою вулицями. Бойо­вики «ДНР» поряд­кували тут недов­го, але встиг­ли накоїти багато біди. Досі сто­ять зни­щені пожежею будинок міськра­ди і міського управління МВС. Досі вид­но сліди влу­чан­ня «градів» на Східно­му жит­ловому масиві. А ПДТУ втратив тоді найцінніше лаборатор­не облад­нан­ня – один із його кор­пусів кремлівські най­манці перетво­рили були на щось середнє між шта­бом, катівнею, вби­ральнею і складом награ­бованого.

То­му багато хто з тих, які ходили два роки тому на «референ­дум», встиг­ли про­тве­резіти. А багато хто й не потрапляв у пастку облуд­них чар «рус­кого міра» і у най­с­кладніший час допомагав українським військо­вим. І на вулицях міста, і на території про­мис­лових гігантів сьо­годні багато української сим­воліки. А 40 тисяч маріупольців, які за тиж­день до мого приїзду прийш­ли на кон­церт «Океа­ну Ельзи», розвіяли сумніви щодо масовості про­українських настроїв.

І сьо­годні вулицями ходять озб­роєні пат­рулі. А на міському пляжі облад­нано вогневі точ­ки – загро­за російсько­го десан­ту не зникла. Але віриться, що най­гірші дні в історії міста, яке несподівано ста­ло сим­волом української неско­реності, вже позаду. По­переду – вирішен­ня мир­них про­блем, серед яких однією з най­головніших є про­бле­ма води.

   
Президія НАН України © Макетний зразок
  This Website is best available with Microsoft Internet Explorer 6.0+