Skip Navigation Links наука
освіта
техніка
прогрес
Газета заснована у квітні 1997 р.
Пропустити посилання переходів
Випуски газети
Окремі статті
Фотогалерея
Редакція
Пропустити посилання переходів
Окремі статті 2019 року
Окремі статті 2018 року
Окремі статі 2017 року
Окремі статті 2016 року
Окремі статті 2015 року
Окремі статті 2014 року
Окремі статті 2013 року
Окремі статті 2012 рокуExpand Окремі статті 2012 року
Окремі статті 2011 року
Окремі статті 2010 року
Окремі статті 2009 року
Зовнішній ау­дит ук­раїнської на­уки: як це відбу­ва­ти­меть­ся і до чо­го при­зве­де? 
 
 

Максим СТРІХА

На зустрічі десяти провідних євро­пейсь­ких екс­пертів у Брюс­селі (5 із них представляють урядові установи країн ЄС, 5 – незалежні дослідницькі струк­тури) з уча­с­тю делегації Міністерства освіти і науки Ук­раїни 11 травня дано початок про­цедурі зовніш­ньо­го незалеж­ного аудиту нашої науко­во-інно­ваційної сис­теми. Проведен­ня цьо­го аудиту ста­ло мож­ливим після набут­тя Ук­раїною торік асоційованого ста­тусу в про­грамі ЄС «Го­ризонт-2020», спеціаль­ний інстру­мент якої перед­бачає й такі мас­штабні дослідження, що їх про­вели в себе вже півто­ра десят­ка євро­пейсь­ких дер­жав. Найновіші завер­шені аудити відбу­лися в Ісландії, Іспанії та Болгарії. На стадії підго­тов­ки заключ­них звітів — Угор­щина і Молдова, яка набула асоційованого ста­тусу ще в попередній 7-й Рамковій про­грамі ЄС. Майже вод­ночас з Ук­раїною запус­кає свій аудит Латвія.

З огляду на активні дис­кусії, які точаться навко­ло оптимізації нашого науко­вого «гос­подар­ства», важ­ливо розуміти, як саме відбу­ватиметься про­цедура цьо­го аудиту, чого нам очікувати (і чого не очікувати) від його результатів.

От­же, ініціює аудит дер­жава, яка має щонай­мен­ше асоційований ста­тус із ЄС. При цьо­му сама дер­жава має виявити не лише чітку політич­ну волю до здій­с­нен­ня про­цедури зовнішнього оцінюван­ня, а й (бажано) перебувати на тій стадії політич­ного цик­лу, коли рекомен­дації аудиту можуть бути втілені в жит­тя тими, хто цей аудит ініціював. То­му в Брюс­селі із задоволен­ням сприй­няли новину про те, що аудит науко­вої сис­теми роз­глядав­ся серед пріори­тетів нового Уряду на поточ­ний рік.

Держава-ініціатор аудиту сама фор­мулює запитан­ня, відпо­віді на які вона хоче почути. Ще торік у МОН було створено робочу гру­пу з уча­с­тю представників НАН Ук­раїни, провідних універ­ситетів, екс­пертів Ре­анімаційно­го пакету реформ, яка й сформувала перелік, що його було надісла­но в Брюс­сель. На­вод­жу тут його повністю:

«1. Оп­тимізація наяв­них політич­них інстру­ментів для під­тримки національ­ної науко­вої сис­теми.

Які основні напрям­ки науко­вих досліджень в Ук­раїні є най­більш пер­спектив­ними з погляду наяв­ного потенціалу і тен­денцій роз­вит­ку світової науки? На­скільки ефектив­ними є сформована практика підтрим­ки національ­ної науко­вої сис­теми і нові інстру­мен­ти, запро­вад­жені законом «Про науко­ву і науко­во-технічну діяльність»? Які рекомен­дації щодо вдо­с­конален­ня цих інстру­ментів (зок­рема, сис­теми оцінюван­ня науко­вих результатів та науко­вих установ, сис­теми інституційно­го і про­ект­ного фінан­суван­ня, сис­теми координації науко­вих дослід­жень на національ­ному рівні тощо)?

2. Інтернаціоналізація дослід­жень та інте­г­рація Ук­раїни у Єв­ропейсь­кий дослідниць­кий простір.

Як підви­щити рівень мобільності серед науковців та дослід­ників (міжга­лузева, внутрішня та зовнішня мобільність)? Які нор­мативні та інституційні чин­ники та практики перешко­д­жають мобільності дослідників?

Розроб­ка дорож­ньої кар­ти інте­г­рації Ук­раїни до ЄДП та її подальша імплемен­тація: які чин­ники перешко­д­жають повноцінній інте­г­рації Ук­раїни в ЄДП і які рекомен­дації щодо ней­т­ралізації цих чин­ників? З огляду на наяв­ну струк­туру науко­вої сис­теми, якою є пріори­тетність/пер­шочер­говість кро­ків у про­цесі інте­г­рації до ЄДП?

Які напрям­ки науко­вих дослід­жень в Ук­раїні (з погляду наяв­ного потенціалу і струк­тури самої про­гра­ми) є пріори­тет­ними з погляду участі в кон­сор­ціумах про­гра­ми «Го­ризонт-2020», і які інстру­мен­ти має бути засто­совано для підви­щен­ня ефектив­ності української участі в про­грамі? Які механізми може бути засто­совано для посилен­ня зацікав­леності українсько­го малого й серед­ньо­го бізне­су про­ектами про­гра­ми?

3. Роль науки у роз­вит­ку українських інно­вацій.

Які галузі української еко­номіки є найпріори­тетнішими з погляду впровад­жен­ня таких інно­вацій, які можуть най­більшою мірою вплинути на подальший роз­виток цієї еко­номіки і суспільства в цілому? Які чин­ники перешко­д­жають сьо­годні ефектив­ному зв’яз­ку між націо­нальною науко­вою сис­темою і бізне­сом? Які рекомен­дації щодо подолан­ня цих чин­ників, які інстру­мен­ти підтрим­ки має бути запро­вад­жено для забез­печен­ня ефектив­ної стратегії зро­с­тан­ня?»

Список екс­пертів, які на ці запитан­ня відповідатимуть, фор­мують уже струк­тури Євро­комісії. В українсько­му випад­ку до ньо­го ввійшли високопосадовці з Латвії, Німеч­чини, Ве­ликої Британії та Угор­щини, а також незалежні екс­пер­ти з Нідер­ландів, Австрії, Литви, Бельгії. Очолив гру­пу екс­пертів колишній рефор­матор Ко­ролів­ської ака­демії Нідер­ландів, у минулому – фахівець із фізики сильних магнітних полів Ганс Чанг.

На стартовому засіданні делегація МОН предста­вила свій огляд національ­ної науко­вої та інно­ваційної сис­теми Ук­раїни з її головни­ми про­бле­мами (особливо багато запитань було про новації, перед­бачені новим законом «Про науко­ву і науко­во-технічну діяльність»), а екс­пер­ти – свій вихідний документ, підго­тов­лений на базі вив­чен­ня різних інформаційних дже­рел. І май­же в усь­о­му ці докумен­ти виявилися близь­кими в своїх оцінках.

До­кумент, пре­зен­тований відомим австрійським екс­пер­том Клау­сом Шу­хом, роз­починається тверд­жен­ням, з яким важ­ко не погодитися: випадок Ук­раїни — особливий. То­му вона потре­бує не стандартних рецептів, а спеціаль­но вироб­лених рішень і рекомен­дацій. Пе­ревагою нашої дер­жави є багата «науко­ва спадщина» ще часів СРСР, а також високі стандар­ти освіти. Водночас не оче­вид­но, чи в Ук­раїні політичні й бізне­сові еліти справді мають намір будувати еко­номіку, базовану на знаннях.

Конста­товано великі втрати нашої дер­жави внаслідок росій­ської агресії (анексія Криму, оку­пація До­нецька і Лу­гансь­ка, ско­рочен­ня ВВП на понад 15%, наявність значного чис­ла біжен­ців, у т.ч. «науко­вих»). Водночас наголошено на тому, що занепад української науко­вої сис­теми відбу­вав­ся впродовж усь­о­го періоду незалеж­ності.

До­кумент звертає ува­гу на зовні технічну, але насправді дуже важ­ливу про­бле­му: багато даних щодо української науки є важ­кодос­туп­ними як через брак анг­ломов­них аналітич­них текстів, так і через засто­суван­ня в Ук­раїні застарілих, час­то неспо­луч­них з євро­пейсь­кими стандар­тами термінів. І це має ста­ти докором і для наших науко­знавців, і для органів вла­ди.

Бу­ло кон­ста­товано вкрай незадовільний рівень національ­ної інно­ваційної сис­теми. Інте­рес при­ват­ного бізне­су до підтрим­ки досліджень зро­с­тає, але дуже повільно (зараз цей бізнес забез­печує мен­ше 20% загальних вит­рат у дер­жаві на науку). Промис­ловість базується переваж­но на тра­диційно­му машинобудуванні, питома вага сучас­них високотех­нологічних сег­ментів у ній дуже низька. Ре­альні механізми підтрим­ки інно­вацій практич­но відсутні, а веден­ня бізне­су все ще дуже ускладнене наяв­ною корум­пованою бюрокра­тич­ною сис­темою.

Бу­ло відзначено й те, що після перемоги Майдану уряди нарешті виявили зацікав­лен­ня рефор­мою науко­вої сфе­ри, і це підви­щує потенційне зна­чен­ня аудиту. Од­нак наголошено на тому, що ско­ординованої політики в науковій сфері досі немає, що головні гравці (МОН, Мінфін, Міеко­номіки, НАН тощо) зазви­чай діють тут неузгод­жено, а часом і в зовсім про­тилеж­них напрям­ках. Як недоліки відзначено низьку взаємодію між ака­демічни­ми інститутами й універ­ситетами, низьку частку коштів, які роз­поділяються на кон­курсній основі, загальне ско­рочен­ня фінан­суван­ня досліджень (у т.ч. і з боку інозем­них замов­ників, які побоюються вкладати в дер­жаву, що є об’єк­том агресії з боку могут­ньо­го сусіда), брак ефектив­них зв’яз­ків між наукою і бізне­сом.

Що­до якості української науки, то її, на дум­ку екс­пертів, при­род­ним шляхом зни­жує застаріла дослідниць­ка інфрас­т­рук­тура. То­му впа­дає в око низька частка українських ста­тей серед найбільш цитованих у світі робіт. Ма­лою, як на сучасні стандар­ти, є й частка ста­тей, над­рукованих українцями разом із закор­дон­ними співав­торами (33,46%, при­чому ця циф­ра сто­сується лише публікацій, зафік­сованих у міжна­род­них науко­вомет­рич­них базах!). Водночас українські вчені далі посідають сильні позиції в фізиці, астро­номії, матеріалознавстві, хімії, математиці, інже­нерії, науках про Землю, є позитив­ний тренд і в наших еко­номістів.

Ок­ремо звернено ува­гу на те, що в більшості українських універ­ситетів рівень науко­вих дослід­жень низький, лишень кілька з них справді відповідають стандар­там дослідниць­ких. А відтак значна час­тина високоосвічених викла­дачів, які мог­ли б успішно зай­матися дослідженнями, реаль­но зосеред­жені тільки на викла­данні.

Ав­тори докумен­та про­аналізували й людсь­кий потенціал для нашої науко­во-інно­ваційної сфе­ри. За­зна­чено, що ми зберігаємо роз­винуту, хоча й заста­рілу з погляду підходів та устат­куван­ня, освітню сис­тему, окремою про­бле­мою якої далі залишається корупція. В Ук­раїні 80% молоді 19—25 років навчається у ВНЗ (що дуже багато!), але від­соток тих, хто іде в аспіран­туру, за євро­пейсь­кими мірка­ми дуже низький і демон­струє брак зацікав­лен­ня молоді науко­вою кар’єрою. На­голошено й на тому, що українська еко­номіка сьо­годні не здатна сприй­няти таку кількість випущених ВНЗ фахівців високої кваліфікації (і вод­ночас їй бра­кує кваліфікованих робітників і техніків). Відтак Ук­раїна належить до країн з най­вищим рівнем «над­лиш­кової освіченості». Впадає в око і зміщен­ня інте­ресів абітурієнтів від при­род­ничих і технічних наук до менеджмен­ту й пра­ва.

За­гальне чис­ло дослідників в Ук­раїні ско­рочується (сьо­годні воно таке ж, як в Австрії, де населен­ня мен­ше май­же в п’ять разів). Кількість нових позицій для молодих дослідників дуже обмежена, а вікова струк­тура української науки включає дедалі вище чис­ло дослідників старшого віку.

Відзначено, що українські учені достатньо активні в міжна­родній співпраці. Рівень їхньої успішності в РП-7 склав близь­ко 20% (що слід вва­жати достатньо високим показ­ником). У «Го­ризонті-2020» він поки зни­зив­ся до 13%, але це так само є відоб­ражен­ням загальноєвро­пейсь­кої тен­денції. Водночас вкрай низькою є кількість міжна­род­них патентів, отриманих українцями.

Я спеціаль­но докладніше зупинив­ся на викладі цьо­го докумен­та, аби показати, з якими вихідни­ми наста­новами й очікуван­нями екс­пер­ти роз­поч­нуть свою пра­цю. А вона буде інтенсив­на. Вже в першій декаді чер­в­ня екс­пер­ти про­ведуть в Ук­раїні зустрічі з представниками різ­них науко­вих середовищ (НАН, галузевих ака­демій, універ­ситетів, молодих уче­них, інно­ваційних струк­тур і зацікав­леного в інно­ваціях бізне­су, учасниками про­ектів «Го­ризон­ту-2020). За­зна­чу: всі ці зустрічі відбу­ватимуться в анг­ломов­ному режимі, без втрат часу на переклад, бо знання англійської сьо­годні роз­глядають як неодмін­ний атрибут про­фесій­ності науковця в будь-якій галузі. Ок­ремо англійською буде вперше перекла­дено базові нор­мативні докумен­ти нашої науко­вої та інно­ваційної сфе­ри.

Для уза­гальнен­ня й сис­тематизації результатів буде про­ведено ще одну екс­пертну зустріч у Брюс­селі влітку. Другий приїзд екс­пертів в Ук­раїну очікується у вересні. А остаточ­ний документ аудиту пла­нується оприлюд­нити до 4 лис­топада. Він місти­тиме більш-менш докладні відповіді на перелічені вище запитан­ня (про міру деталізації мож­на судити з того, що обсяг фінального звіту для бол­гарсь­кого аудиту склав 112 сторінок досить дріб­ного шрифту).

Звісно, в прикінце­вому документі, попри його високу деталізацію, нам не радитимуть напряму, напри­клад, закри­ти інститут А і зосередити наявні кош­ти на підтримці ключової лабораторії В. Євро­пейці вза­галі дуже обе­режні в таких питан­нях, і екс­пер­ти лишень щиро посміялися, коли дізна­лися, що під час підго­тов­ки нового закону про науку певні гру­пи українських «рефор­маторів» хотіли перекла­с­ти обов’язок фор­муван­ня наших національ­них координаційних органів у сфері науки на Євро­комісію…

Але ми отримаємо загальну більш-менш роз­гор­нуту й об’єк­тив­ну кар­тину того, що діється в нашій науковій сис­темі (і в ній, напев­но, буде багато очікуваного для нас, але так само може виявитися й чимало несподіваного). І ми маємо шанс отримати рекомен­дації не загалом щодо «запозичен­ня євро­пейсь­кого досвіду рефор­муван­ня науки» (цей досвід дуже різний для різних країн!), а поради щодо нашого дуже особливого українсько­го випад­ку. І далі вже від нас самих залежатиме, як ми ско­рис­таємося з цих порад.

Хоч і тут інстру­мен­ти «Го­ризон­ту-2020» можуть допомог­ти. Сьогодні, пройшов­ши поперед­ньо ана­логічний аудит, Словенія з їхньою допомогою здійснює кон­кретні кро­ки для підви­щен­ня рівня інтернаціоналізації сво­єї науки, Словач­чина – створює ефективні стартапи, Ру­мунія – покра­щує рівень інно­ваційно­го менеджмен­ту. А для нас пріори­тетом може ста­ти роз­роб­ка До­рож­ньої кар­ти інте­г­рації Ук­раїни до Євро­пейсь­кого дослідниць­кого про­сто­ру та її подальша імплемен­тація.

Принагідно хочу зазна­чити: немає жод­ної біди в тому, що ми (поперед­ньо погодив­ши це з керівництвом ERAC – своєрідно­го «пар­ламен­ту» ЄДП, саме на сесії якого в Ризі рік тому вперше порушили питан­ня про український аудит) не подали нашого докумен­та до 22 квітня цьо­го року. Ад­же так само, попри чис­ленні нагадуван­ня ERAC, не подали його ще й чимало повно­правних членів ЄС. Знач­но гірше було б, як­би ми подали нашвидкуруч зліпле­ний недоско­налий документ із низьким рівнем легітим­ності (адже відте­пер за законом такий документ має готувати не МОН, а Національ­на рада з питань роз­вит­ку науки і тех­нологій, а вона ще – в про­цесі створен­ня). За­те тепер у нас з’явиться шанс створити справді якісний документ, який ста­не дорогов­казом для дальших сис­тем­них рішень у сфері науки та інно­вацій.

І насамкінець. Євро­па, як і Ук­раїна, переживає дуже непрості часи. Просто під вікна­ми готелю, де я жив у Брюс­селі, досі лежать квіти і горять свічки в пам’ять про жертв терактів 22 берез­ня. Ву­лиці бельгійської сто­лиці пат­рулюють озб­роєні вояки. Скалічений вибухом аеропорт уже почав пра­цювати й на відправ­лен­ня, але в тим­часових ангарах-терміналах — плу­танина з місцями для реєстрації, і кра­ще з’яв­лятися сюди щонай­мен­ше години за три до відльоту. Та й сама про­цедура аудиту затри­малася через терак­ти на понад місяць…

То­му Європі – не до Ук­раїни. Більше того, Ук­раїна вже стає (і надалі ста­ватиме) об’єктом не над­то чис­тих внутрішніх і зов­нішніх політич­них ігор – як це й показав сум­нопам’ят­ний референ­дум у Нідер­лан­дах. Від­так не слід очікувати, що ця Євро­па розв’яже якісь наші про­бле­ми за нас. Але Євро­па змо­же ефектив­но допомог­ти нам роз­в’язати наші про­бле­ми – як­що ми, звісно, візьмемося роз­в’язувати їх самі. Че­рез цю призму й слід роз­глядати пер­спективи зовніш­ньо­го аудиту нашої науко­вої та інно­ваційної сис­теми, якому було дано старт 11 травня.

   
Президія НАН України © Макетний зразок
  This Website is best available with Microsoft Internet Explorer 6.0+