Skip Navigation Links наука
освіта
техніка
прогрес
Газета заснована у квітні 1997 р.
Пропустити посилання переходів
Випуски газети
Окремі статті
Фотогалерея
Редакція
Пропустити посилання переходів
Окремі статті 2019 року
Окремі статті 2018 року
Окремі статі 2017 року
Окремі статті 2016 року
Окремі статті 2015 року
Окремі статті 2014 року
Окремі статті 2013 року
Окремі статті 2012 рокуExpand Окремі статті 2012 року
Окремі статті 2011 року
Окремі статті 2010 року
Окремі статті 2009 року
Досліджен­ня ви­токів вітчиз­ня­но­го кни­гоз­нав­ст­ва – в унікальній мо­но­графії 
 
 

У Національній бібліотеці Ук­раїни імені В. І. Вернадсь­кого відбу­лася пре­зен­тація видан­ня «Ук­раїнський науко­вий інститут кни­гоз­нав­ства (1922–1936)» док­тора істо­рич­них наук Га­лини Ко­вальчук — дирек­тора новос­тво­реного Інституту кни­гоз­нав­ства НБУВ.

Дослідженню історії Ук­раїн­ського науко­вого інституту кни­гоз­нав­ства (УНІК) — науко­во-дослідної установи, яка пра­цювала в Києві у 1922—1936 роках і була підпо­ряд­кована На­род­ному комісаріату освіти Ук­раїн­ської радянсь­кої соціалістичної рес­публіки, — про­фесор Га­лина Ко­вальчук при­святила все своє науко­ве жит­тя. По­при чис­ленні наукові праці з інших питань, фахового заглиблен­ня у світ ста­родруків і науко­во-організацій­ну діяльність, історію УНІК і пов’язаних із ним пер­соналій вона досліджує відтоді, відко­ли вперше почула про цей інститут, — із 1977 року. На­уко­вим здо­бут­кам і ролі УНІК у роз­вит­ку кни­гоз­нав­чої науки була при­свячена кан­дидатсь­ка дисер­тація, багато ста­тей у періодичних та енцик­лопедич­них видан­нях. І от нарешті наприкінці 2015 року побачило світ ґрун­тов­не уза­гальнен­ня накопиченого матеріалу — науко­ва монографія загальним обсягом бли­зько семиста сторінок.

Де­тально роз­глядаючи всі аспек­ти діяльності науко­вої установи, ана­лога якій Ук­раїна не має й досі, Г. І. Ко­вальчук виділяє три періоди в її історії: від засну­ван­ня в 1922-му до 1931 року, коли відбу­вав­ся справжній розквіт кни­гоз­нав­чих дослід­жень; час роз­г­рому установи — 1931 рік; 1931—1936 роки — період «інте­лек­туаль­ного занепаду, коли вся енергія нових співробітників реорганізованого УНІК була спрямована на нищівну кри­тику роботи поперед­ників».

Протягом неповних десяти років (1922—1931) українська кни­гоз­нав­ча наука роз­вивалася над­зви­чай­но інтенсив­но, перебувала в центрі світового про­цесу ста­нов­лен­ня науки про кни­гу. Працівни­ки УНІК актив­но впровад­жували світовий досвід (напри­клад, кла­сифікаційну децимальну сис­тему По­ля От­ле, співпрацюючи з Міжна­род­ним бібліографічним інститутом). Во­ни жва­во лис­тувалися із закор­дон­ними колегами, укладали репер­тури вітчизняних видань і спи­с­ки бібліотечних фон­дів, публікували чис­ленні статті в зарубіжних видан­нях, видавали свій періодичний орган «Біб­ліологічні вісті», вив­чали істо­рію кни­ги і кни­говидан­ня, зок­рема ХІХ ст., вис­тупали з лек­ціями, організовували вис­тав­ки, намагалися створити Му­зей кни­ги. Тоді ж вони обґрун­тували новий напрям досліджень — соціологію кни­ги, відкрили «Кабінет вив­чан­ня читача», роз­почав­ши роботу із все­охопного анкетуван­ня працівників і корис­тувачів бібліотек. А вже на почат­ку 1930-х років усе перетво­рилося на «боротьбу з бур­жуазною наукою» — кни­гоз­нав­ством та УНІК, де було вик­рито «кла­сово-вороже засил­ля».

Підго­тов­лено і видано кни­гу Ви­дав­ничим домом «Академ­періоди­ка» НАН Ук­раїни у межах виконан­ня замов­лен­ня на підго­тов­ку та випуск видав­ничої про­дукції Національ­ної ака­демії наук Ук­раїни. «Академ­періоди­ка» цьо­го ж 2015 року відсвят­кувала 20-річчя своєї діяльності. Ство­рена у важ­кий для науко­вої спільноти та й усієї Ук­раїни час як спеціалізована дру­кар­ня науко­вих жур­налів Національ­ної ака­демії наук Ук­раїни, наша установа спрямовувала зусил­ля на забез­печен­ня вчасного випус­ку науко­вих жур­налів. Розпочали роботу з основ­них ака­демічних видань: «До­повідей НАН Ук­раїни» та «Вісни­ка НАН Ук­раїни». Згодом вда­лося нарос­тити вироб­ництво, збільшити кількість назв науко­вих жур­налів, які ми видаємо (у 2016 році їх уже 48), опа­нувати підго­тов­ку і випуск книжкових видань, роз­почати наукові дослід­жен­ня історії та сучас­ного ста­ну науко­во-видав­ничої справи в НАН Ук­раїни.

Са­ме в межах науко­вих досліджень видав­ничий дім запро­сив до співпраці Г. І. Ко­вальчук. По­при те, що УНІК не належав до сис­теми Академії наук, спів­пра­ця між науковцями тих часів була над­зви­чай­но тісною, плід­ною і спо­движницькою. Одні й ті ж непересічні фахівці читали лекції сту­ден­там, створювали бібліоте­ки й музеї, вирушали в екс­педиції по необхідний фак­тич­ний матеріал, пра­цювали у новос­тво­рених установах Академії, були співробітни­ками УНІК або дописувачами його видань.

Ми готували це видан­ня з повагою й захоп­лен­ням, докла­ли значних зусиль, щоб його оформ­лен­ня відповідало зміс­тові, відоб­ражало дух того періоду, але й лишало місце для рефлексії та паралелей із сучасністю. В оформ­ленні викорис­тані ілюс­т­рації, орнамен­ти та шрифти видат­ного подвижника української культури Ге­оргія Нарбута.

Ос­нов­ним шрифтом набору тек­с­ту ми обрали гарнітуру Bandera, роз­роб­лену молодим українським дизай­нером із Мелітополя Андрієм Шевчен­ком наприкінці 2013 року. Численні ілюс­т­рації — фотопор­т­рети та відбитки з видань УНІК, цитуван­ня науко­вих праць, документів, лис­туван­ня між фахівцями дають мож­ливість відчу­ти високий рівень кни­гоз­нав­чої науки в Ук­раїні у 1920—1930 роках. До­пов­нене бібліографічни­ми та імен­ним покаж­чиками видан­ня вий­ш­ло ошатним та ін­фор­матив­ним.

Презен­тація монографії «Ук­раїнський науко­вий інститут кни­гоз­нав­ства (1922–1936)» від­булася на високому рівні, була змісто­вною та над­зви­чай­но цікавою – адже зібра­лися однодумці, фахівці з історії кни­ги, кни­гоз­нав­ства, музеєзнавства, бібліо­теч­ної й видав­ничої справи. Піс­ля цікавої доповіді Га­лини Ко­вальчук вис­тупили віце-пре­зидент На­ціональ­ної ака­демії наук Ук­раїни, голова Секції суспільних і гуманітар­них наук ака­демік Сергій Пи­рож­ков, голова На­уко­во-видав­ничої ради НАН Ук­раїни ака­демік Ярослав Яцків, голова Ін­фор­маційно-бібліотечної ради НАН Ук­раїни ака­демік Олексій Онищен­ко, дирек­тор Ви­дав­ничого дому «Академ­періоди­ка» НАН Ук­раїни Олена Ва­карен­ко, генеральний дирек­тор НБУВ член-корес­пон­дент НАН Ук­раїни Володимир По­пик, дирек­тор Інституту рукопису НБУВ член-корес­пон­дент Любов Ду­б­ровіна, один із творців і пер­ший дирек­тор Літератур­но-меморіаль­ного музею Ми­хай­ла Булгакова Анатолій Кончаковсь­кий, праців­ники Інституту історії Ук­раїни НАН Ук­раїни, Книж­кової палати Ук­раїни імені Івана Фе­дорова, Му­зею кни­ги і дру­кар­ства Ук­раїни, Київсько­го націо­нального універ­ситету культури і мис­тецтв. Усі вони сприй­няли вихід ґрун­тов­ної монографії про роз­квіт і зни­щен­ня українсько­го кни­гоз­нав­ства як культурологічну подію, вве­ден­ня у науко­вий обіг нових відомостей і результатів важ­ливого дослід­жен­ня.

По­за обговорен­ням лишилось моторошне виз­нан­ня того, що зни­щен­ня УНІК було лише епізодом у пла­номірно­му викоріненні тоталітар­ною радян­ською вла­дою будь-якого вільнодум­ства. На дев’янос­та сто­рінках підрозділу «Мартиролог вітчизняного кни­гоз­нав­ства: репре­совані співробітни­ки та чле­ни комісій УНІК» вміщено лише короткі біографічні довід­ки... Скільки українських інте­лігентів, далеких від політики науковців, митців, дослідників були зви­нувачені у діяльності вигаданої Спілки виз­волителів Ук­раїни? Скільки обірва­них жит­тів, скалічених доль, перерва­них досліджень, нездійснених задумів, забороненої творчості, зрад і втеч, злиднів і тор­тур ще при­ховують архівні докумен­ти про тих, хто намагав­ся про­сто чес­но пра­цювати у своїй дер­жаві? Скільки Ук­раїна втратила відкриттів, науко­вих здо­бутків, зре­ш­тою, й нобелівських лау­реатів через багаторічне дер­жав­но-санкціоно­ване гноблен­ня? На­пев­но, саме тому ми можемо цілодобово мерзнути й палити шини, носити їжу та воду, роз­бивати бру­ківку, ста­вати про­ти зброї, але не можемо чітко усвідомити, сформулювати й спрямувати дер­жав­ницькі ідеї та прагнен­ня. За­раз ми є пострадянсь­кими покру­чами. А як не будемо створювати, видавати, читати та про­пагувати такі кни­ги, як щой­но пре­зен­тована, покру­чами будуть і наші діти.

   
Президія НАН України © Макетний зразок
  This Website is best available with Microsoft Internet Explorer 6.0+