Skip Navigation Links наука
освіта
техніка
прогрес
Газета заснована у квітні 1997 р.
Пропустити посилання переходів
Випуски газети
Окремі статті
Фотогалерея
Редакція
Пропустити посилання переходів
Окремі статті 2019 року
Окремі статті 2018 року
Окремі статі 2017 року
Окремі статті 2016 року
Окремі статті 2015 року
Окремі статті 2014 року
Окремі статті 2013 року
Окремі статті 2012 рокуExpand Окремі статті 2012 року
Окремі статті 2011 року
Окремі статті 2010 року
Окремі статті 2009 року
Без ре­алізації політи­ки інте­г­рації Ук­раїна існу­ва­ти не змо­же 
 
 

З доповіддю виступає академік
НАН України Елла ЛІБАНОВА

Події на Донбасі докорін­но змінили соціаль­но-пси­хологічну ситуацію в Ук­раїні. Не­залеж­но від їх подальшого роз­вит­ку повер­нутися в минуле уже не вдасться, запев­няють науковці. Сьогодні сус­пільство значною мірою поділено за ставлен­ням до цих подій, до ролі в них Росії, місце­вих меш­канців і регіо­нальних еліт. Цей поділ необхідно долати, адже нація з чітко виз­наченими пер­спективами, спільними для всіх цілями, спромож­на переборювати неаби­які труднощі. Відтак нагальною необхід­ністю є фор­муван­ня ефектив­ної політики інте­г­рації українсько­го суспільства.

Ця теза ста­ла ключовою в Національній доповіді «По­літика інте­г­рації українсько­го суспільства в кон­тексті вик­ликів та загроз подій на Донбасі», яку предста­вила дирек­тор Інституту демографії та соціаль­них дослід­жень ім. М. В. Птухи НАН Ук­раїни ака­демік Ел­ла Лібанова на засіданні Президії Націо­нальної ака­демії наук Ук­раїни, що відбу­лося за уча­с­тю представників Адмініс­трації Президен­та Ук­раїни та Ра­ди націо­нальної без­пеки і обо­рони Ук­раїни.

Зі слів Ел­ли Лібанової, фахів­ці семи ака­демічних інститутів, залучені до підго­тов­ки доповіді, виходили з ряду тверд­жень. По-пер­ше, за сучас­них умов істотних змін на сході Ук­раїни вар­то очікувати не ско­ро: над­то потуж­не соціаль­но-пси­хологіч­не напру­жен­ня сформовано і над­то значні військові кон­тин­ген­ти РФ задіяні. По-дру­ге, за будь-яких умов роз­вит­ку подій Ук­раїна не виз­наватиме закон­ності анексії тим­часово оку­пованих територій. По-третє, Ук­раїна вже ніколи не буде такою, якою була раніше, але й Донбас також – перебіг подій не має зво­рот­ного напрям­ку й не мож­на вик­рес­лити з колек­тив­ної пам’яті роки війни, кров та страж­дан­ня людей.

По-чет­вер­те, інте­г­рація українсько­го сус­пільства перед­бачає не тільки фор­муван­ня української самосвідомості у меш­канців До­нецької та Лу­гансь­кої облас­тей, але й готовність до об’єднання меш­канців інших регіонів. Ос­таннє – каталізатором зміцнення національ­ної самоіден­тифікації може ста­ти іс­тот­не підви­щен­ня рівня та якості жит­тя українців (хоча українське суспільство може залишитися роз­ламаним навіть за високого рівня жит­тя).

Квінте­сенція ска­заного – за будь-яких змін ситуації на Донбасі загальна ідео­логія інте­г­рації українсько­го суспільства не має змінюватися. Можливі тільки певні хро­нологічні корек­тиви в той чи інший бік. Без реалізації політики інте­г­рації Ук­раїна іс­нувати не змо­же.

Події на Донбасі, заува­жує доповідач, не були випад­ковими, як дех­то до цих пір вва­жає. Підґрун­тя було закла­дено. То­му сьо­годні найбільші сподіван­ня покла­даються на цен­т­ральну і північну Ук­раїну, на Га­личину і Во­линь. Ад­же тільки тут спо­с­терігається чітке розуміння того, що Ук­раїна має бути собор­ною.

За­гро­зи територіальній ціліс­ності та без­пеці Ук­раїни не є результатом виключ­но російсько-українських відно­син. Знач­ною мірою вони віддзер­калюють зне­важан­ня гло­бальних принципів без­пеки та світового поряд­ку, встанов­лених від середини минулого сторіччя. Від почат­ку 90-х років цими принципами почали нехту­вати. Усі спроби окрес­лен­ня сце­наріїв подальшого роз­вит­ку подій на Донбасі й оцінки ймовірності їх реалізації так чи інак­ше виходять з політич­них рішень, передусім керівництва РФ і наших західних партнерів – США та ЄС. За будь-яких умов Ук­раїна обсто­юватиме територіаль­ну цілісність і дер­жав­ну незалежність за виз­нан­ня пріори­тету націо­нальної єдності.

Соціоло­ги оприлюд­нили результати досліджень настроїв населен­ня щодо ста­тусу самопро­голошених «ДНР» і «ЛНР». За винят­ком півдня і Донбасу (територій, підконт­рольних Ук­раїні) населен­ня вва­жає, що Лу­гансь­ка й До­нецька області повинні мати ста­тус зви­чай­них облас­тей, без усіляких додат­кових повно­важень. На­томість більшість жителів півдня і самого Донбасу переконані, що вони повинні бути наділені автономією у складі Ук­раїни.

Академік Лібанова акцен­тувала ува­гу при­сутніх на тому, що кожен 5-й меш­канець цен­т­ральної і північної Ук­раїни вва­жає: До­нецька й Лу­гансь­ка області повинні вий­ти зі складу Ук­раїни. З її слів, це дуже три­вож­на тен­денція. Дослідни­ки пов’язують такі настрої з великою кількістю загиб­лих у зоні АТО саме з цих регіонів.

— Втра­ти Ук­раїни на Донбасі складаються з демографічних втрат. Як­що бути відвертими, то ми навіть точ­но не знаємо, скільки людей виїхало за межі нашої дер­жави, думаємо, що це при­близно 1 мільйон осіб, — говорить дирек­тор Інституту демографії та соціаль­них дослід­жень Ел­ла Лібанова. — Підви­щилася смертність населен­ня через те, що час­тина людей не отримувала вчасно медич­ну допомогу. Ми втратили май­бутнє покоління через те, що зни­зилася народ­жуваність, втратили поселенсь­ку мережу, і я не впевнена, що її мож­на буде відно­вити.

Академік каже, що кож­на кри­за не тільки несе в собі результат про­гра­шу, а й пев­ний потенціал нових мож­ливос­тей. Уп­родовж 20 років усі розуміли: еко­номіка Донбасу застаріла, час­тину вироб­ництв тре­ба закри­вати, натомість будувати нові, сучасні, модерні під­при­ємства з новою тех­нологією. Але ніхто цьо­го не робив. Усі боялися організованих вис­тупів шах­тарів, які можуть прийти в Київ і сту­кати кас­ками на Хрещатику. Сьогодні в нас немає іншо­го виходу. Ми маємо роз­будовувати модер­ну еко­номіку. Відновлювати те, що зруйновано, тим більше на залиш­ках території, — не вар­то. Але тра­диційні галузі доведеться відро­д­жувати на нових тех­нологічних засадах. Тут йдеть­ся про при­ско­рений роз­виток інфрас­т­рук­тури (порівняно з реш­тою території). Розбудова тех­нопарків, кла­с­терів – це єдино мож­ливий на сьо­годні крок, який забез­печить інте­г­рацію різних галузей.

Ми чверть століття говорили про те, що тре­ба фор­мувати сучас­ну гро­мадянсь­ку націю в Ук­раїні, але май­же нічого для того не робили. Фактич­но історія роз­порядилася так, що це ста­ло мож­ливим. Ук­раїнська гро­мадянсь­ка нація фор­мується і досить успішно.

Ав­тори доповіді роз­робили кон­кретні про­позиції щодо складових політики інте­г­рації українсько­го суспільства і вва­жають, що вони будуть корисни­ми для наших мож­новладців. На­уковці наголошують, що події на Донбасі не мож­на роз­глядати виключ­но в локальному кон­тексті: вони ста­ли наслідком і ознакою гло­бальних зру­шень, зна­чен­ня яких далеко виходить за межі не тільки регіону, а й усієї країни. Протисто­ян­ня від­бувається не за територіаль­ною, еко­номічною, етнічною або мов­ною ознакою – воно здійснюється за цивілізаційним вибором між євро­пейсь­ким та азійським век­торами роз­вит­ку, демокра­тич­ними і тоталітар­ними цін­нос­тями. Від того, який вибір переможе, залежить май­бутнє не тільки Донбасу та Ук­раїни, а й великою мірою ста­більність євро­пейсь­кої спільноти.

У роз­мові з жур­наліста­ми дирек­тор Інституту демографії та соціаль­них досліджень заува­жила: як­що вла­да не змо­же подолати надмірно­го, необґрун­тованого роз­шаруван­ня населен­ня, ми не змо­жемо забез­печити інте­г­рацію суспільства. Не­обхідно пра­цювати в інформаційній сфері, і це має бути цілес­прямована, копітка робота, результати якої, мож­ливо, з’яв­ляться через десят­ки років. Але її все одно тре­ба вес­ти — не мож­на очікувати результату сьо­годні на сьо­годні. До речі, в доповіді дослідни­ки акцен­тують ува­гу на тому, що бажан­ня отримати дуже швидкі результати внаслідок про­стих рішень може як­раз ста­ти на заваді інте­г­рації сус­пільства, бо при­несе не те, чого прагнуть автори таких підходів.

— Не мож­на ділити людей на Донбасі за принципом, по який бік роз­межуван­ня вони зна­ходяться, — застерігає ака­демік НАН Ук­раїни Ел­ла Лібанова. — Можна бути патріотом і по той бік. Є антиукраїнськи орієнто­вані поряд з нами. Люди їхали з оку­пованого Донбасу не стільки з ідео­логічних мірку­вань, скільки через побоюван­ня за своє жит­тя. Їхали ті, хто міг і мав куди поїхати. Ба­гато повер­нулося назад. Але це не означає, що вони сепаратис­ти. Люди повер­талися з різних при­чин. Я абсолют­но переконана, що небагато країн світу переживали таку ситуацію, яка випала на долю Ук­раїни. Як­що порівнювати з Придністров’ям і Молдовою – там була інша ситуація. З Грузією, Аб­хазією, Осетією — там все доволі швидко закінчи­лося. А тут — два роки три­вають військові дії...

Як заува­жила авторитет­ний науко­вець, що довше про­тисто­ян­ня про­дов­жується, то глибше што­пор (непорозуміння. – Авт.) закру­чується. А витягати його все одно доведеться…

   
Президія НАН України © Макетний зразок
  This Website is best available with Microsoft Internet Explorer 6.0+