Skip Navigation Links наука
освіта
техніка
прогрес
Газета заснована у квітні 1997 р.
Пропустити посилання переходів
Випуски газети
Окремі статті
Фотогалерея
Редакція
Пропустити посилання переходів
Окремі статті 2020 року
Окремі статті 2018 року
Окремі статі 2017 року
Окремі статті 2016 року
Окремі статті 2015 року
Окремі статті 2014 року
Окремі статті 2013 року
Окремі статті 2012 рокуExpand Окремі статті 2012 року
Окремі статті 2011 року
Окремі статті 2010 року
Окремі статті 2009 року
Нові підхо­ди до ста­рої про­бле­ми. З надією… 
 
 
Відзнака – колективу. Академік Сергій
КОМІСАРЕНКО вручає Почесну грамоту
Президії НАН України і ЦК профспілки працівників
НАН України директору ІЕПОР Василю ЧЕХУНУ
У день улюбленого для багатьох українців свята Івана Купала в Інституті експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького НАН України відбулося розширене засідання вченої ради, присвячене 55-річчю від дня заснування цієї установи. Перед співробітниками інституту та гостями із незвичною для академічного товариства доповіддю, в якій сухі факти й промовисті події перемежовувалися з поетичними рядками, виступив директор інститутуювіляра, академік НАН України Василь Чехун. Як він сам сказав, хотів «перегорнути сторінки історії країни, а також згадати мить становлення інституту в контексті світових подій, будні й свята, які установа переживала впродовж 55 років»…

…60-ті роки минулого століття ознаменувалися для всього пострадянського простору кінцем багатолітньої епохи сталінського тоталітаризму й настанням радикальних, нових, захоплюючих відкриттів та змін — так званою «хрущовською відлигою». А вона, у свою чергу, дала поштовх новим ідеям та інтенсивним дослідженням.

Саме в цей період нашої історії, 7 липня 1960 року, було засновано Український (Київський) науково-дослідний інститут експериментальної і клінічної онкології МОЗ України — «з метою посилення наукових досліджень в галузі онкології, надання практичної допомоги охороні здоров’я і підготовки висококваліфікованих лікарів-онкологів...» (йдеться у відповідній урядовій постанові). Його першим директором був академік Ростислав Кавецький.

Під час ювілейного засідання згадали тих учених, які стояли у витоків історії створення установи. Це, зокрема, Є. П. Сидорик, А. Л. Воронцова, В. С. Мосієнко, І. К. Хаєцький, І. М. Кралич-Лосєва, К. А. Гудим-Левкович, М. Д. Сиволобова-Мосієнко… Згодом почала формуватися наукова школа онкологів-експериментаторів, вийшла монографія Кавецького «Пухлина і організм», інститут почав розбудовуватися.

У 1966 році інститут з нагоди відкриття його клінічних підрозділів вперше відвідав президент Академії Борис Патон, а через три роки в ньому створено перший у Радянському Союзі відділ біологічної та протипухлинної дії лазерів.

З початком 70-х в історії життя Інституту проблем онкології АН України розпочався новий етап розвитку. Всі зусилля колективу було спрямовано на дослідження механізмів канцеро- та антиканцерогенезу. За розробку і впровадження в практику лазерної апаратури для діагностичного та лікувального застосування, а також за дослідження механізмів перетворення нормальних клітин у злоякісні та формування протипухлинної резистентності організму науковці інституту були удостоєні державних премій. У цей же час на базі установи проведено перші всесоюзні симпозіуми: «Механізми канцерогенезу» (1972) та «Фактори антиканцерогенезу» (1974). Учені вивчають структуру та функції стовбурової клітини в нормі та при лейкозі і проводять у Києві Перший міжнародний симпозіум з вивчення стовбурової клітини (1977).

12 жовтня 1978 року пішов з життя засновник і перший директор ІЕПОР Р. Є. Кавецький, чиє ім’я за рік носитиме інститут, установу очолив академік Вадим Пінчук. Із 1979-го у світ вийшов всесоюзний науково-теоретичний журнал «Експериментальна онкологія». До речі, за останні роки спостерігається стійка динаміка зростання всіх показників його рейтингу. Цей же рік ознаменувався присудженням авторському колективу інституту державної премії за розробку та впровадження в клінічну практику нових методів сорбційної терапії.

У період 80-х наукові традиції, закладені у 60-ті роки, дали поштовх для формування в інституті наукових шкіл: цитологія пухлинного росту (ак. В. Г. Пінчук), вивчення механізмів лейкозогенезу (ак. З. А. Бутенко), імунологія злоякісного росту (проф. Ю. О. Уманський), генетика раку людини (проф. К. П. Ганіна), біотерапія, природні протипухлинні речовини (чл.-к. Д. Г. Затула).

Говорячи про 80-ті роки минулого століття, не можемо оминути найстрашнішу трагедію, пов’язану з «мирним атомом» — аварію на Чорнобильській АЕС. Інститут проблем онкології і радіобіології АН України активно взявся допомагати постраждалим. Незамінними виявилися накопичені раніше знання щодо розвитку променевої патології для розробки експериментальних підходів до подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. Результати лікування хворих сорбційними методами професора Володимира Ніколаєва в Києві виявилися набагато ефективнішими, ніж медична допомога від іноземних лікарів тим ліквідаторам, яких перевезли до Москви.

У 90-х роках на базі Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького НАН України функціонувала Українська секція Європейського інституту екології раку, яка видала цикл науковопросвітницьких брошур «Екологія і рак». Загалом це був період активної науково-організаційної та міжнародної діяльності. У 1994 році інститут прийнято до лав Європейського співтовариства протиракових інститутів (OECI-EEIG), а його провідні фахівці стали асоційованими членами міжнародних організацій: ASCO, ВACR, EACR, ESMO, ESHO, INCTR, МАНЕБ.

Зі слів академіка НАН України Василя Чехуна, креативного керівника, який ось уже 19 років поспіль очолює установу, найбільш складним завданням того етапу був аналіз, усвідомлення та застосування в практичних цілях наукових досягнень у галузі генетики раку, молекулярної онкології, біотехнології, радіобіології та екології. Вижити і зберегти наукові школи – така проблема постала перед інститутом у цей складний для всієї країни час.

У 1999 році вийшов друком журнал «Онкологія», а в 2000-му було засновано Премію імені Р. Є. Кавецького НАН України. Вагомим форумом стало проведення в Києві ІІ Міжнародного з’їзду онкологів країн СНД за участю понад 1000 делегатів із 39 держав світу, вчених Європи, Азії та США, — «ОНКОЛОГІЯ-2000».

Нового поштовху для вчених-онкологів надала подія світового значення — 14 квітня 2003 року міжнародний консорціум завершив проект «Геном людини». В Інституті експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького розробляють методи ранньої та диференційної діагностики різних органів і систем, закладають основу сучасних технологій фармакокорекції при злоякісному процесі, визначають основні принципи вільнорадикальної терапії раку (Премія ім. Р. Є. Кавецького, 2011), розкривають механізми резистентності пухлинних клітин до протипухлинних препаратів (Премія ім. Р. Є Кавецького, 2015). Звісно, що ці результати неможливо було б отримати, якби не відповідна база інституту, зокрема Клітинний банк з тканин людини і тварин, що становить національне надбання України.

Природне бажання кожного вченого – бачити свої задуми, втілені у виробництво. Церулоплазмін, Бластен, Мебіфон, Лаферон – ось лише кілька із тих медичних препаратів, які науковці інституту розробили у співпраці зі своїми колегами з інших установ і які тепер поліпшують якість життя українців.

П’ять років тому свій піввіковий ювілей Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького НАН України ознаменував міжнародною конференцією – «Пухлина і організм: нові аспекти старої проблеми». Сьогодні проблеми взаємодії пухлини і людського організму не втратили своєї актуальності, вони – в центрі уваги науковців і медиків всього світу. Вчені поглибили фундаментальні та прикладні дослідження, спрямовані на вивчення біології пухлинної клітини та її мікрооточення з метою корекції взаємин «пухлина–організм»; дослідили молекулярні та клітинні механізми, що визначають реакцію організму на дію канцерогенонебезпечних факторів навколишнього середовища; визначили і систематизували ключові ланки молекулярно-генетичних та епігенетичних змін, асоційованих із прогресією злоякісного процесу; відкрили новий пласт знань щодо ролі металовмісних білків у виникненні та прогресії пухлинної хвороби та їх участі в процесах канцеро- та антиканцерогенезу.

Інститут, в якому народжується надія, – так кажуть про Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького, адже кількома роками раніше саме цей інститут дав старт Всеукраїнському проекту «Наука — суспільству». На урочистостях з цієї нагоди директору однієї з київських шкіл було передано для користування диски із записами науково-просвітницьких лекцій фахівців-онкологів на захист здоров’я молоді України. В інституті переконанні: діти повинні знати про рак все, аби вберегти себе і своїх рідних від можливої патології. Щороку під час традиційних фестивалів науки в інститут приходять школярі й студенти. Молоді вчені відкривають для них дивовижний світ науки, знайомлячи з найновішими методами наукових досліджень та досягненнями в галузі онкології.

…Останню сторінку 55-річної історії Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького НАН України перегорнуто. Хоча, насправді, вона вже плавно перетнула цю вікову межу. Директор Василь Чехун завдання колективу на роки наступні визначив як час для вагомих звершень та реалізації низки організаційних новацій. А досвідчені вчені побажали своїм молодим колегам не зупинятися на досягнутому, постійно вдосконалювати свою майстерність, старанно переусвідомити все те, що було зроблено вчителями та старшими колегами. І ще — стрімко нести та впевнено тримати естафетну паличку, і не лише в мріях, а й у дійсності переходити на більш високу орбіту знань та нових технологій…

А що бажають колективу інститутуювіляра гості, які прийшли привітати своїх колег, вони розповіли «Світу».

Сергій КОМІСАРЕНКО, академік-секретар Відділення біохімії, фізіології і молекулярної біології НАН України, директор Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України:

— Інституту хочу побажати подальших успіхів, щоб він залишався одним з передових українських медикобіологічних установ. Щоб у нього були суттєві наукові досягнення, щоб рейтинг його вчених зростав і, звичайно, дуже важливо, щоб науковці виховували нове молоде покоління вчених.

Ми, на жаль, в Україні втратили середнє покоління науковців, кому зараз 50—55 років. Саме ці люди — основна робоча і творча сила в науці, в біологічній, насамперед, адже в біології це – найбільш плідний вік. Багато з тих людей, які могли б розвивати медико-біологічні науки в Україні, чи то працюють за кордоном (до речі, працюють успішно), чи то змінили свій фах і пішли з науки взагалі. І якщо зараз всі старші люди залишать науку, так як частково це трапилося у зв’язку з новим законом про пенсії, то хто ж буде вчити молоде покоління? Навіть не просто вчити, а й передавати ті традиції, які існують у нашій науці, зокрема, створення наукових шкіл.

Зичу цьому інституту того, чого побажав би і своєму Інституту біохімії: треба зберігати науковий потенціал, виховувати наукову молодь і робити все задля того, щоб наша наука ставала більш потужною.

Я завжди повторюю дві речі, які є досить тривіальними, але завжди очевидними. Перше: головна місія вчених – це отримання нових знань, саме вони розвивають науку. Друге — використання світової науки (українська наука є частиною світової науки) для блага нашої країни. Тобто, ми повинні виступати експертами найвищого рівня, щоб покращувати життя в Україні.

Олена КОЛЕСНІК, директор Національного інституту раку, доктор медичних наук:

— Звісно, зичу розвитку, адже 55 років – це пік на злеті. От зараз науковці інституту на злеті. Вони великі молодці, адже зберегли всі міжнародні зв’язки, утримують високий рівень науки. Цей колектив — один із небагатьох наукових колективів в Україні, якому, дійсно, є чим пишатися.

А ще бажаю, щоб інститут якомога більше відкривав регіональних центрів. Це дуже важливо для країни — просувати науку, як-то кажуть, у люди: в Рівному, Івано-Франківську, Черкасах…

Дуже хочу, щоб добросусідські стосунки наших інститутів тільки міцніли, бо, на жаль, упродовж декількох років ми, будучи дуже близько фізично, стали дуже далекими… У нас є велике бажання спілкуватися, дружити, а найголовніше – просувати науку разом.

Анна КРИЖАНІВСЬКА, завідувач кафедри онкології Івано-Франківського національного медичного університету, доктор медичних наук:

— Інститут імені Кавецького у світовій науці відповідає основним світовим тенденціям розвитку. Тому я бажаю цей рівень втримати. Крім того – ширше впроваджувати свої наукові розробки у сферу практичної охорони здоров’я. Хочеться, щоб впродовж наступних п’яти років вчені могли потішити нас тим, що всю Україну вони «накрили» власними розробками і методиками.

Переконана, що історію роблять люди. Коли ми починали співпрацювати, то зрозуміли, що кошти – не головне. На жаль, через темп нашого життя, ми часто не знаємо, що роблять в інших закладах, тих же українських. Тепер вчені цього академічного інституту запрошують нас, науковців вишів, на свої конференції, беруть нас, так би мовити, у свою науку. Це вселяє нам віру у власні сили.

   
Президія НАН України © Макетний зразок
  This Website is best available with Microsoft Internet Explorer 6.0+