Skip Navigation Links наука
освіта
техніка
прогрес
Газета заснована у квітні 1997 р.
Пропустити посилання переходів
Випуски газети
Окремі статті
Фотогалерея
Редакція
Пропустити посилання переходів
Окремі статті 2019 року
Окремі статті 2018 року
Окремі статі 2017 року
Окремі статті 2016 року
Окремі статті 2015 року
Окремі статті 2014 року
Окремі статті 2013 року
Окремі статті 2012 рокуExpand Окремі статті 2012 року
Окремі статті 2011 року
Окремі статті 2010 року
Окремі статті 2009 року
Мо­ва і куль­ту­ра 
 
 
Дискусія за круглим столом
У Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського уже традиційно відбувся круглий стіл «Мова і культура», присвячений Міжнародному дню рідної мови. Організований спільно з Українським мовно-інформаційним фондом НАН України, він мав на меті продемонструвати нові досягнення наукових установ у формуванні лінгвістичного й культурно-історичного вітчизняного інформаційного ресурсу. У дискусії за круглим столом взяли участь керівники та провідні вчені наукових установ НАН України, викладачі та студенти вищих навчальних закладів, журналісти.

— Мова – найважливіша ознака нації. Нація починає втрачати свою самобутність, як тільки починає недооцінювати рідну мову, — сказав, відкриваючи захід, академік-секретар Відділення історії, філософії і права НАН України, академік НАН України Олексій Онищенко.

Він наголосив на необхідності формування якнайповнішої бази документів: рукописних, друкованих, електронних, мультимедійних, створених із часу виникнення писемності — українцями на будь-яку тему й іноземцями про Україну та її народ. «Ми ще не маємо цілісної картини того інтелектуального багатства, яке у зафіксованому слові подарували світові українці. А це дасть можливість, перш за все, в оцифрованому вигляді зробити все українське і проукраїнське слово загальнодоступним», — стверджує О. Онищенко.

Друге завдання для науковців, на його думку, – зібрати найповніший фонд словникового запасу української мови. Українська мова – одна з найбагатших у світі за змістом відображення дійсності, за образністю, поетичністю, мелодійністю. Зробити увесь словниковий запас загальнодоступним та й ще у літературній нормі – це значить дати кожному, хто вживає українське слово, найбільше і найкраще джерело для його розуміння.

І третім завданням, вважає вчений, є наповнення українською мовою інтернет-простору. Академік переконаний: у наш час виживає та мова, яка живе в Інтернеті.

У привітанні, надісланому учасникам круглого столу, президент НАН України Борис Патон наголосив: зіставлення таких понять, як «мова» і «культура», для України має фундаментальне значення, яке ще більше зростає у зв’язку з тими викликами й загрозами, які зараз постали перед країною. А Лілія Гриневич, голова Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, у своєму вітанні нагадала про те, що на парламентських слуханнях у червні 2014 року щодо забезпечення розвитку інформаційного суспільства було порушено питання про технологічний статус української мови. Йшлося, насамперед, про створення універсального українського електронного словника, який міг би ефективно функціонувати в усіх інформаційно-комп’ютерних системах. У НАН України такий словник створено. Тому настав час потурбуватися на державному, навіть законодавчому рівні, про обладнання цим словником персональних комп’ютерів, що виробляються і продаються в Україні. Від Академії очікують на відповідні пропозиції.

Заступник міністра освіти і науки України Максим Стріха зазначив, що цьогорічний круглий стіл відбувається, порівняно з попереднім, у нову історичну епоху. В Україні перемогла Революція Гідності; наша країна стала жертвою російської агресії; триває неоголошена, а від того аж ніяк не менш реальна російсько-українська війна; 7,6 відсотка національної території окуповано ворогом; маємо понад 1 млн. біженців з окупованих територій; приблизно 5,5 відсотка українських громадян змушені жити в умовах окупаційного режиму в Криму і в окремих районах Донецької та Луганської областей, де їхні можливості послуговуватися українською мовою зведені фактично до нуля.

— Якщо пробувати осмислювати лишень перші наслідки цього року з погляду ролі мови, то тут дуже багато поживи і для майбутніх істориків, і для майбутніх соціологів, бо ж українська мова була завжди маркером нашого національного відродження. Власне, вона була тим природним, що відокремлювало нас від сусідів, від росіян, — говорить М. Стріха.

У своєму виступі вчений порушив також питання українського правопису, болюче, давнє і дуже ризиковане зараз… Нинішня ситуація, коли різні видання послуговуються часом різними правописними системами не є доброю. На його переконання, ми повинні мати єдиний академічний український правопис, вироблений внаслідок розумних філологічних дискусій, і дотримуватися його.

Сьогодні, в умовах остаточного утвердження самостійності держави, одним із першочергових завдань її інформаційної безпеки є розбудова українського віртуального інформаційного простору, зокрема україномовних електронних інформаційних ресурсів. Вони набувають усе більшого значення передусім як вагомий засіб протидії інформаційним впливам, підкреслив у своєму виступі генеральний директор Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського Володимир Попик. Він розповів про роботу науковців бібліотеки з реалізації амбітного проекту, розрахованого на тривалу перспективу, — створення національної фундаментальної електронної бібліотеки «Україніка», основою якої є повні бази бібліографії української книги. До речі, французи свою бібліотеку почали створювати ще з 1994 року і нині 2,5 млн. надбань уже опубліковано в мережі для вільного доступу. Директор переконаний, що представлення «Україніки» в Інтернеті матиме значний суспільний резонанс, оскільки веб-портал НБУВ відвідують щодоби десятки тисяч користувачів, як українських, так і зарубіжних.

— В умовах глобальної конкуренції шанс на виживання та розвиток мають лише ті мови, що спроможні забезпечити свій гідний технологічний статус, — стверджує завідувач відділу інформатики Українського мовно-інформаційного фонду, член-кореспондент НАН України Анатолій Загнітко. — У такий спосіб проблема створення національного лінгвістичного забезпечення інформаційно-комп’ютерних технологій із науково-технічної перетворюється на проблему національної безпеки.

З його слів, одним із вагомих результатів національної словникової бази став універсальний електронний український словник «Інтегрована лексикографічна система «Словники України», яка не має аналогів. Особливо цінне те, що ця система постійно розвивається, а згодом її буде оснащено низкою додаткових функцій.

Науковець розповів, що на часі – питання створення сучасної національної термінологічної системи. Напрацювання Українського мовно-інформаційного фонду спільно з Інститутом електрозварювання ім. Є. О. Патона дали змогу розробити прототип сучасного електронного галузевого словника. Важливо, що в ньому поєднується текстова, класифікаційна, графічна та відеоінформація. Для укладання цього словника було створено спеціальний комп’ютерний інструментальний комплекс, віртуальну термінографічну лабораторію «Зварювання». Вона дозволила забезпечити ефективну творчу взаємодію фахівців зі зварювання та лексикографів у дистанційному режимі. Саме такі комп’ютерні інструменти, на його переконання, мають бути покладені в основу формування сучасної національної термінологічної системи України.

Під час круглого столу було також презентовано комплексний науковий доробок фахівців Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського на відзначення Року Тараса Шевченка. Зокрема, науковий співробітник відділу національної бібліографії Ірина Войченко представила фундаментальне наукове видання «Тарас Григорович Шевченко: бібліографія видань творів, 1840–2014». Покажчик містить бібліографічні відомості про видання творів Т. Шевченка мовою оригіналу (1231 видання, у т. ч. шрифтом Брайля) та мовами народів світу (516 видань 66 мовами, у т. ч. мовою есперанто). Науково-бібліографічний апарат представлено системою з 11-ти покажчиків, що сприяє повнішому розкриттю змісту, зручності пошуку та користування.

Не менший інтерес для всіх, хто шанує національні цінності, мову, культуру та постать Тараса Шевченка, представляє бібліографічне дослідження «Кобзар» Т. Г. Шевченка у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського». У фонді НБУВ зберігається значне за обсягом зібрання кобзаріани – 376 видань (майже 1 тисяча примірників) мовою оригіналу та в перекладах 21 мовою світу, а також 6 рукописних «Кобзарів» із фондів Інституту рукопису. Унікальність колекції визначають, насамперед, рідкісні та раритетні видання, серед яких – усі прижиттєві «Кобзарі» ( у т. ч. перше видання 1840 р.), видання ХІХ—першої половини ХХ століття, «Кобзарі» з колекцій та автографами видатних діячів історії та культури, які можна віднести до категорії книжкових пам’яток.

Із Меморіальною цифровою колекцією «Т. Г. Шевченко» учасників зібрання ознайомила завідувач відділу програмно-технологічного забезпечення Катерина Лобузіна. Вона повідомила, що колекція об’єднує бібліографічні бази даних, біографічні матеріали, електронні виставки; повні тексти книжок, присвячені життю і творчості Кобзаря; галереї музеїв, пам’ятників і меморіальних дощок; фото-і відеоматеріали, інтернет-ресурси.

Тетяна Гранчак, доктор наук із соціальних комунікацій, присвятила свій виступ меморіальному образу Тараса Шевченка як символу української ідентичності в соціокультурному середовищі Майдану. Проаналізувавши багато прикладів активного звернення «майданного» соціуму до образу поета та його творчості (цитування, читання творів поета учасниками Майдану, поява графіті із зображенням Кобзаря, поширення зображень Т. Шевченка в соціальних мережах тощо), дослідник дійшла висновку, що поряд з образами Шевченка-поета і Шевченка-ідеолога в діях учасників Майдану, в сукупності вчинків окремих особистостей, об’єднаних спільним прагненням до перемоги ідеалів національної свободи, вибудувався ще один образ Шевченка — як уособлення українського народу.

Завідувач відділу образотворчих мистецтв Інституту книгознавства Гліб Юхимець презентував електронну колекцію українського плаката 20—30-х років ХХ ст. з фондів бібліотеки. Він зазначив, що тематичний спектр плакатів, які увійшли до електронної колекції українського плаката, досить широкий: міжнародний рух молоді, міжнародні відносини, внутрішня політика, кооперація, сільське господарство, тваринництво, фінанси, освіта, армія, піонерія, комсомолія, радянська жінка тощо. Колекція дає можливість ознайомитися з творчістю художників 20—30-х років ХХ століття: А. Страхова, П. Горілого, С. Григор’єва, М. Дерегуса, В. Шавикіна.

Зосередивши увагу присутніх на різноманітних техніках і прийомах, які застосовувалися в різні часи для створення плакатів, Г. Юхимець зауважив, що сьогодні спостерігаємо відродження мистецтва плаката як особливого історичного явища культурного й суспільного життя.

Учасники круглого столу «Мова і культура» мали змогу переглянути книжкову виставку «Словникові та енциклопедичні видання України з фондів НБУВ», експозицію словникових, енциклопедичних та монографічних видань Українського мовно-інформаційного фонду НАН України, ознайомитися з новими культурологічними виданнями Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

   
Президія НАН України © Макетний зразок
  This Website is best available with Microsoft Internet Explorer 6.0+