Skip Navigation Links наука
освіта
техніка
прогрес
Газета заснована у квітні 1997 р.
Пропустити посилання переходів
Випуски газети
Окремі статті
Фотогалерея
Редакція
Пропустити посилання переходів
Окремі статті 2020 року
Окремі статті 2018 року
Окремі статі 2017 року
Окремі статті 2016 року
Окремі статті 2015 року
Окремі статті 2014 року
Окремі статті 2013 року
Окремі статті 2012 рокуExpand Окремі статті 2012 року
Окремі статті 2011 року
Окремі статті 2010 року
Окремі статті 2009 року
Захищати українську мову необхідно з позицій високої академічної науки 
 
 
 Науковий доробок мовознавців

 

 Питання мовної політики було і є основоположним у державотворенні. Для України, розмаїтої за своїм етнічним складом, питання мови дуже важливе, а сьогодні, як ніколи, актуальне. Вітчизняні науковці пояснюють це як державотворчими процесами, утвердженням демократичної правової держави, так і розбудовою в ній громадянського суспільства і суспільства знань.

Сьогоднішнім реаліям української мови присвятили круглий стіл його організатори — Інститут української мови НАН України та Президентський фонд Леоніда Кучми «Україна», який так і назвали — «Українська мова сьогодення: наукові виміри і суспільні виклики». Захід приурочили до Дня української писемності та мови. Учасники круглого столу – науковці та громадські діячі — обговорили параметри наукової оцінки мовної ситуації в Україні; роль наукової та політичної еліт в удержавленні української мови; інноваційні напрями академічного мовознавства; проблеми академічної науки і щоденної мовної практики суспільства.

Віце-президент НАН України Валерій Геєць, який головував на зібранні, зачитав вітання президента НАН України Бориса Патона учасникам круглого столу, в якому наголошувалося на тому, що в діяльності Національної академії наук питання української писемності та української мови завжди займало одне з провідних місць. Свідчення тому — створення і видання десятків фундаментальних словників, граматик, серії давніх пам’яток мови, численних монографій тощо. Академік Борис Патон зазначив, що за останні роки незалежна Україна пройшла складний шлях утвердження як держави, а світ став надзвичайно динамічним і не завжди передбачуваним у своєму динамізмі. Звісно, це вже вплинуло і продовжує впливати на мову, тому неодмінно повинно знайти адекватне відображення у нових дослідженнях мовознавців, наукових виданнях, присвячених проблемам розвитку української мови, мовної політики держави та мовної практики суспільства, в аналітичних та рекомендаційних матеріалах для керівництва держави. «Дуже важливо, щоб усі ці праці сприяли вирішенню головного питання нашого часу – як вплинути на підвищення суспільної ролі української мови в Україні, як досягти мовної гармонізації українського суспільства і водночас деполітизації проблем мовного життя в нашій країні, щоб вони вирішувалися на основі науково обґрунтованих оцінок і висновків», — зауважив у своєму вітанні президент НАН України Борис Патон.

У вступному слові «Українська мова як об’єкт академічної науки: осягнення і нові суспільні запити» директор Інституту української мови НАН України, доктор філологічних наук Павло Гриценко підкреслив, що українська мова сьогодні – це надзвичайно динамічна система, можливо, більш динамічна, ніж про це ми могли б сказати кілька десятків років тому. «Суспільні зміни знаходять своє відтворення у мові, а відтак це ставить великі, а інколи майже не вирішувані завдання перед мовознавцями. Встигнути мовознавцям за розвитком мови, встигнути все зафіксувати, відтворити у словниках майже неможливо. І все-таки це вдається робити», — каже вчений. Йдеться, насамперед, про фундаментальні словники, бо до словника, як довідника, постійно сягає найширше коло користувачів.

«Створення словників було, є і залишається одним із найважливіших і найвідповідальніших завдань, які стоять перед мовознавцями усіх часів і поколінь. Найвідповідальніших, бо, створюючи словник, лексикографи покликані повно й об’єктивно відобразити словниковий склад мови на певному етапі її історичного розвитку», — говорить один з авторів «Російсько-українського словника» у 4 томах, заступник директора Інституту української мови НАН України Ірина Гнатюк. На її думку, сучасна лексикографія – це справжня словникова індустрія, яка має задовольняти потребу в найрізноманітніших типах інформації про слово.

Презентований на зібранні російсько-український чотиритомник науковці створювали впродовж 2011—2014 років. Нині це один із найбільших перекладних словників у практиці не лише української, а й світової лексикографії, адже охоплює 180 тисяч реєстрових слів і досить багату фразеологію, даючи до кожного реєстрового слова усі його значення в усіх відтінках, так само, як і до кожного фразеологізму адекватні українські відповідники. Упорядники 4-томника ретельно і всебічно вивчили й критично оцінили всі зауваження і побажання, висловлені на адресу попередніх академічних видань російсько-українських словників, подбали про значне розширення російського реєстру, серйозне поповнення і уточнення української частини, вдосконалення семантичної, стилістичної, правописно-акцентуаційної характеристики кожного слова, кожного наведеного словосполучення.

Зі слів Ірини Гнатюк, «Російсько-український словник» у 4 томах, який побачив світ у видавництві «Знання», — це якісно нова лексикографічна праця, що засвідчує відчутний розвиток лексиконів сучасних російської і української мов, як і здобутки лексикографії ХХ—початку ХХІ ст. обох національних шкіл. Словник стане надійним довідником із багатьох складних питань слововжитку, граматики, правопису, акцентології двох мов.

Перший в українській лексикографії ідеографічний словник нової лексики науковці почали створювати ще в 2006 році. Він подає близько 4 тисяч слів і словосполук, що з’явилися в українській мові за роки її незалежності. Словник «Активні ресурси сучасної української номінації» — це словник нового типу, інтегральний словник нової лексики української мови, джерельну базу якого становлять друковані та електронні тексти українських ЗМІ, української художньої, наукової, науково-популярної та навчально-довідкової літератури, мовна практика Інтернету, записи теле- і радіомовлення 1991—2013 років.

Як говорить співавтор словника, член-кореспондент НАН України Надія Клименко, «нині ми спостерігаємо значну термінологізацію української мови», часто ці слова-терміни створюємо похапцем або копіюємо з інших мов. У результаті з’являються слова, в яких зліплюються 5—6 основ, скажімо, «термов’язкопружнопластичне» (деформування)… Як подавати їх у словниках – справжня проблема. Науковець переконана, що якби науковці кожні три роки (попри всі наші злидні) спромоглися видавати хоч якісь «зошити» нової лексики чи нових значень слів, то виграли б набагато більше – саме так роблять у розвинутих країнах (ми ж замінили «читаючий пристрій» на «пристрій для читання»!).

Надія Клименко вважає, що сьогодні необхідно створити базу для того, щоб засвідчити функціонування української лексики на сучасному етапі її розвитку в усіх стилях (захоплюватися ідеєю гігантських комп’ютерних фондів мов непотрібно), а також продовжити створення термінологічного парку даних. «Зрештою, як можна говорити про подальший розвиток української мови, не маючи узаконеного правопису української мови, адже проблеми правописної норми треба розв’язувати щодня?..» — запитує вчений.

На виставці видань Інституту української мови, що була розгорнута в межах круглого столу, можна було побачити завершену працю багатьох років – довгоочікуваний однотомний «Словник української мови» (2012). Цей тлумачний словник обсягом понад 165 тисяч слів подає повну й різноаспектну характеристику живого слова. У ньому осучаснено всебічний опис значень слів, послідовно витлумачено стійкі сполучення слів і фразеологізми, розкрито багаті експресивні та образні можливості українського лексикону.

Водночас науковці з нагоди свята української писемності і мови презентували «Луцьку замкову книгу» (2013) – за грудень 1560 та увесь 1561 рік, що нараховує 383 записи судових і нотаріальних справ. Це фундаментальне історичне джерело з історії Волині, яка перебувала в складі Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського. Фахівці зазначають, що текст пам’ятки є унікальним у вивченні староукраїнської писемно-літературної мови в її північноукраїнському варіанті. Багато мовних та історичних фактів засвідчено вперше.

Сягаючи в глибину часу, дослідники продовжують вишукувати ті пам’ятки, які не були в науковому обігу, які по-новому розкривають історію нашої мови. Низка праць, підготовлена дослідниками Інституту української мови та Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні, вже готова до друку. До речі, серед цих видань і нові словники, яких досі в Україні не було. Йдеться, зокрема, про так званий зведений словник, в якому відбито рух кожного слова, тобто зведена інформація про словникове життя слова.

Імовірно, у 2-х частинах з’явиться унікальний додаток до «Словника української мови» в 11 томах, де понад 220 аркушів відтворюють ті зміни, які сталися у мовному житті впродовж останніх 40 років. Учені наголошують на надзвичайній актуальності такого словника, адже, вибираючи з нього найважливіше, можна буде моделювати словники для школи, вужчі й менші, дидактичного спрямування.

Член-кореспондент НАН України Світлана Єрмоленко порушила питання створення нових підручників. «Що найбільше болить мені за багато років спілкування з учителями? Болить те, що в наших підручниках є, як я його називаю, науковий спам. Усе нове ми намагаємося «впхати» в шкільні програми, а це дуже неправильно», — міркує вона. Науковець вважає, що з усіх варіантних підручників потрібно вибрати найбільш досконалі. Вчитель не має змоги купувати всі підручники, аби для однієї теми використати один посібник, для іншої – інший. На її думку, нам не мову треба захищати. Нам захищати треба вчителя української мови, вчителя взагалі, викладача, видавця українських книжок…

Про необхідність зберегти багатство національної мови говорив академік-секретар Відділення історії, філософії та права НАН України академік НАН України Олексій Онищенко. Він позитивно оцінив те, що сьогодні науковці активно працюють над новими словами і поняттями, але, на його думку, треба більше перейматися не тим, як іноземне слово написати українськими літерами, а тим, як знайти його український відповідник.

Серед проблем, що потребують свого розв’язання, академік Олексій Онищенко назвав входження національної мови в інтернет-простір. «Якщо ми там не захопили позицій, не освоїлися, не наповнюємо увесь час свій національний сегмент, то автоматично нас відтіснятимуть. Ми вже дозріли технічно, технологічно і кадрово до того, щоб серйозно освоювати інтернет-простір», — вважає вчений. Він також наголосив на необхідності активніше працювати в напрямі створення двомовних і багатомовних словників, зазначивши, що цей процес у нас іде програмно правильно, але повільно. Є потреба відкрити нові додаткові шляхи пропаганди своєї мови в іншомовному світі. З огляду на «Російсько-український словник» треба такі ж фундаментальні видання підготувати з інших мов, з яких ми найбільше запозичуємо слів і понять.

Як зазначив директор Інституту української мови Павло Гриценко, сьогодні навколо питань української мови багато дискусій. «Одна з тез, яку нам підкидають, це теза про нібито недостатні ресурси забезпечення українською мовою передачі нової наукової технічної інформації, — каже науковець і продовжує: — Наші праці показують абсолютну безпідставність таких тверджень. Роботи мовознавців доводять: українська мова у своєму розвитку досягла такого рівня, що її можна спокійно вважати мовою світовою. Адже немає такої інформації в інформаційному просторі, яку не можна було б відтворити, зафіксувати і точно передати засобами української мови».

Ще одна фальшива теза — що українська мова звужує сферу свого функціонування. Це велика неправда, переконує професор Павло Гриценко. Соціолінгвістичні та діалектологічні дослідження, які нібито напряму не пов’язані зі створенням словників літературної мови і новітніх граматик, насправді вказують на те, що українська мова територіально своїх позицій не здає. Ми є свідками потужного інформаційного наступу на позиції української мови, як і, зрештою, на позиції Української держави. І саме науковий підхід забезпечує те інформаційне тло і ту інформаційну основу, яка дозволяє нам сказати, де правда, а де прояв інформаційних технологій, пояснює вчений.

На його думку, захищати українську мову сьогодні наукова громада повинна, насамперед, з позицій високої академічної науки. Як би емоційно не говорили про українську мову, скільки б нових епітетів не придумували – це не захист. Тому мовознавці Національної академії наук чітко усвідомлюють своє призначення – знаходити нові формати представлення інформації про українську мову, шляхи оприлюднення цієї інформації, щоб донести її до людей навіть тоді, коли фактично не мають засобів на те, щоб видрукувати свої праці. Їхня самовідданість – то фундамент, який дозволяє дивитися з упевненістю в майбутнє нашої мови.

Академік-секретар Відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАН України академік НАН України Микола Жулинський переконаний, що подібні круглі столи необхідно «переводити у практичну сферу», в резолюції або пропозиції, і передавати їх у державні інституції. Відповідна реакція на рівні державної політики повинна бути.

   
Президія НАН України © Макетний зразок
  This Website is best available with Microsoft Internet Explorer 6.0+