Skip Navigation Links наука
освіта
техніка
прогрес
Газета заснована у квітні 1997 р.
Пропустити посилання переходів
Випуски газети
Окремі статті
Фотогалерея
Редакція
Пропустити посилання переходів
Окремі статті 2020 року
Окремі статті 2018 року
Окремі статі 2017 року
Окремі статті 2016 року
Окремі статті 2015 року
Окремі статті 2014 року
Окремі статті 2013 року
Окремі статті 2012 рокуExpand Окремі статті 2012 року
Окремі статті 2011 року
Окремі статті 2010 року
Окремі статті 2009 року
У «Львівській політехніці» про вібрацію зна­ють все 
 
 

На кафедрі механіки та
автоматизації машинобудування 

Нещодавно кафедра механіки та автоматизації машинобудування Інституту інженерної механіки та транспорту «Львівської політехніки» приймала учасників ХІІІ Міжнародної науково-технічної конференції «Вібрації в техніці та технологіях». Вона була приурочена до 170-річчя заснування Національного університету «Львівська політехніка».

Коло учасників цього представницького зібрання науковців було доволі широким, хоча, на жаль, через політичну ситуацію в Україні до Львова не приїхали зарубіжні гості. Директор інституту інженерної механіки та транспорту професор Зіновій Стоцько, завідувач кафедри механіки та автоматизації машинобудування професор Ігор Кузьо, доктор технічних наук Олексій Ланець, кандидат технічних наук Володимир Боровець, які доклали чимало зусиль для успішного проведення конференції, у своїх змістовних доповідях розповіли про сутність такого фізичного явища, як вібрація, про історію розвитку вібраційної техніки, зокрема, у «Львівській політехніці».

Вібрація – це механічні коливання, період яких значно менше характерного проміжку часу, на якому розглядається рух системи, а розмах значно менший характерного розміру системи. Коли коливається, скажімо, дерево, ми це бачимо, бо велика амплітуда коливань і мала частота. А загалом під час вібрації амплітуда коливань може бути в межах десятої долі міліметра, а частота — 100 разів на секунду, тобто 100 Гц.

Вібраційні ефекти розпочали використовувати ще в середині ХІХ століття для видобутку корисних копалин, зокрема, золота, коли треба було відділяти золотоносну руду від інших порід. А у «Львівській політехніці» дослідження з вібротехніки та її виготовлення розпочалося наприкінці 50-х–початку 60-х років минулого століття. Цей напрям науки і техніки розвивали професори А. М. Рабинович, В. О. Повідайло, М. В. Медвідь, Р. І. Сілін та інші. У 1964 році тут почали створювати як частину процесу автоматизації вібраційні бункери, які орієнтують і подають деталі в робочу зону верстата. Ці бункери були представлені тоді на одній з європейських технічних виставок. Професор Зіновій Стоцько пригадав, як на початку 90-х років інститут отримав відповідальне замовлення, яке виконувалося в умовах суворої секретності. Йшлося про розробку обладнання для віброполірування заготовок 10, 25 і 50-копійочних монет, коли тільки розпочиналися розмови про необхідність запровадження своїх українських грошей.

Вібрація застосовується і в будівельній галузі — для сепарації будівельних матеріалів, ущільнення бетонних сумішей. Отож нині у науково-дослідній лабораторії кафедри механіки та автоматизації машинобудування розробляють високотехнологічне вібраційне обладнання для ущільнення бетоносумішей на базі інерційних, ексцентрикових та електромагнітних приводів із частотами 50 та 100 Гц.

Натомість гості «Львівської політехніки» – учасники конференції — говорили про високий рівень її роботи в означеному напрямі, водночас наголошуючи й на ґрунтовності доповідей. Ось що вони відповіли на запитання, наскільки прикладними є розробки науковців, чи знаходять вони своє застосуванням у промисловості?

Анатолій Зіньковський, завідувач відділу коливань та вібраційної надійності Інституту проблем міцності НАН України:

— У нас велика питома вага військової тематики. Основний напрям досліджень – авіаційна промисловість, двигунобудування. Україна має замкнутий цикл виробництва літаків. Це і Київський авіаційний завод, і запорізький «Мотор Січ». Зараз особливий інтерес – до гвинтокрилів, зокрема, до модернізації діючих моделей машин.

Володимир Шатохін, завідувач кафедри теоретичної механіки Харківського будівельно-архітектурного університету:

— Нині сфера моїх інтересів — будівництво і будівельна техніка. Проте раніше я багато років працював у Харківській політехніці і був тісно пов’язаний із машинобудівним заводом імені Малишева. Там завжди працювали і зараз працюють фахівці високого рівня з виробництва бронетехніки. Інша річ, що не було належного фінансування. У зв’язку з військовими діями на Донбасі, прагненням нової влади зміцнити оборонну могутність нашої держави можна сподіватися, що ставлення до цього та інших підприємств докорінно зміниться.

Геннадій Філімоніхін, професор кафедри деталей машин та прикладної механіки Кіровоградського національного технічного університету:

— Ми понад десять років співпрацюємо із Львівською політехнікою. Взагалі Львів, попри те, що рівень промислового виробництва помітно впав, випереджає інші великі міста щодо інтересу до академічної і прикладної науки. Молодь іде в аспірантуру, в науку. Захищався я в Київській політехніці, але справжній заряд творчої енергії, нових ідей отримую саме у Львівській політехніці, в Інституті інженерної механіки і транспорту, де науковці намагаються крокувати в ногу з часом, працювати на реальні потреби виробничників.

   
Президія НАН України © Макетний зразок
  This Website is best available with Microsoft Internet Explorer 6.0+