Skip Navigation Links наука
освіта
техніка
прогрес
Газета заснована у квітні 1997 р.
Пропустити посилання переходів
Випуски газети
Окремі статті
Фотогалерея
Редакція
Пропустити посилання переходів
Окремі статті 2018 року
Окремі статі 2017 року
Окремі статті 2016 року
Окремі статті 2015 року
Окремі статті 2014 року
Окремі статті 2013 року
Окремі статті 2012 рокуExpand Окремі статті 2012 року
Окремі статті 2011 року
Окремі статті 2010 року
Окремі статті 2009 року
Без на­уки обо­рон­на міць дер­жа­ви не­мож­ли­ва 
 
 
Міністр освіти і науки Сергій КВІТ «випробовує»
розробку кібернетиків – ФАЗАГРАФ
 

Близько 250 провідних учених наукових установ та вищих навчальних закладів, інженерів та конструкторів державних підприємств, військових експертів, представників центральних органів виконавчої влади, установ та організацій оборонно-промислового комплексу, студентів ВНЗ взяли участь в інформаційно-комунікативному заході «Науково-технологічне забезпечення оборонно-промислового комплексу України». Захід, що відбувся у Виставковому центрі «КиївЕкспоПлаза», був організований Міністерством освіти і науки України за участі Національної академії наук України. Крім загальної дискусії та тематичних секцій, він також передбачав триденну роботу виставки наукових розробок університетів та інститутів НАН України, які можуть використовуватися в ОПК.

Надсучасна апаратура за найновішими стандартами

Науковці з «Львівської політехніки» запропонували низку унікальних розробок, серед яких – бортова апаратура для радіолінії передачі інформації з безпілотних літальних апаратів на наземний пункт керування, а також наземна мобільна система приймання та розподілу інформації з безпілотників; радіотелеметрична бортова апаратура і, відповідно, наземна мобільна станція для отримання та реєстрації телеметричної інформації з високоточних керованих ракет, артилерійських снарядів. Львівські вчені кажуть, що їхня апаратура відповідає найновішим американським стандартам IRIG-106 (які стосуються телеметрії) та CCSDS (щодо космічного радіозв’язку). Це надсучасна апаратура, яка дозволяє створювати найновіші інтелектуальні системи озброєння (скажімо, малогабаритні спеціалізовані кореляційні відеопроцесори для телевізійних головок самонаведення).

Головний конструктор Інституту телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки Національного університету «Львівська політехніка» Володимир-Мирон Міськів розповів «Світу», що всі ці напрацювання – результат 30-річного досвіду роботи висококласних фахівців. Деякі з розробок були доведені до макетів і демонстраційних взірців, а окремі системи навіть випробували на полігонах, де вони показали надзвичайно високу ефективність.

А от щодо потреб у фінансуванні робіт, то науковець говорить: «Можливо, якесь мінімальне, бо ж ми розуміємо, наскільки зараз державі важко профінансувати цілісну розробку. Кошти можуть бути виділені поетапно. Наш колектив відрізняється від інших тим, що не претендує на гроші, аби написати черговий папір. Ми кажемо, що зробимо демонстраційні взірці, покажемо їх. Якщо замовник відповість «так» — піде розробка робочої документації, випробування і… запуск у серію».

До речі, в доробку львівських політехніків — створення та впровадження бортової апаратури обробки сигналів для сканерів космічних апаратів «СІЧ-1М», «EGYPTSAT-1» та «СІЧ-2».

Безпілотники «просяться» в армію

Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» в основному демонстрував на виставці безпілотні літальні апарати. Як розповів проректор з наукової роботи «ХАІ» професор Олександр Гайдачук, ці роботи розпочаті ще в 1959 році, коли вперше в СРСР була створена лабораторія з дослідження безпілотників для виявлення найбільш критичних режимів польоту літаків. Накопичений досвід став у нагоді під час розробки динамічно подібних масштабних моделей для майбутніх систем бойової авіації.

Із 1979-го харківські фахівці почали працювати з провідними КБ колишнього Союзу. «До речі, льотчик Пугачов фігуру вищого пілотажу, так звану «кобру Пугачова», повторив через шість років після того, як її виконали на одній із наших динамічно подібних моделей», — каже професор О. Гайдачук.

Уже з 1995 року профільні підрозділи «ХАІ» почали розробляти системи спецпризначення в інтересах Міністерства оборони України, Служби безпеки, Міністерства надзвичайних ситуацій. Нині створено цілу низку літальних апаратів, які проходять випробування. Їх можна використовувати і для спостереження за лісовими пожежами, для пошуку терористичних угрупувань, за прихованим переміщенням, а також для суто цивільних цілей. Одна з таких – екологічний моніторинг (за допомогою тестових систем для визначення зон гострої токсичності водоймищ), виконана спільно з Харківським національним університетом ім. В. Н. Каразіна та Харківського національного університету радіоелектроніки.

Спираючись на власний досвід розробника безпілотної авіаційної техніки та системного інтегратора, харківські науковці за допомогою найсучаснішого устаткування створили сімейство недорогих безпілотних комплексів, один з яких – «Філін» — може здійснювати відеоспостереження в реальному часі у радіусі до 30 км і відеорозвідку в радіусі до 100 км на заданому маршруті. Маса цього літального апарата – 13 кг, а тривалість польоту – 2 години.

Та попри досягнення наших учених й інженерів, основна проблема авіаторів – відсутність системи сертифікації безпілотної авіаційної техніки. «Ми нічого не можемо сказати щодо того, чи відповідають наші безпілотники якимось вимогам, адже самих вимог не існує, — нарікає проректор з наукової роботи «ХАІ» Олександр Гайдачук. — Ми неодноразово порушували це питання, у рамках бюджетної тематики навіть виконали певний обсяг робіт, який може лягти в основу створення такої системи. Якщо така система існуватиме, тоді, безумовно, можна буде говорити про серйозну роботу над створенням безпілотних літальних апаратів. Наш університет може виступити в ролі організації, яка проводитиме таку сертифікацію, оскільки володіємо необхідною для цього матеріально-технічною базою (єдиний в Україні аеродинамічний комплекс на базі надзвукової аеродинамічної труби Т-6; зал статичних випробувань і низка інших лабораторій, які могли б виконати увесь комплекс необхідних робіт). Якщо система буде розроблена, ми б залюбки взялися за цю роботу».

Зауважимо, що в Національному аерокосмічному університеті ім. М. Є. Жуковського готують спеціалістів, зокрема, й безпілотних систем. Як каже О. Гайдачук, за великим рахунком — створити транспортний, пасажирський літак чи безпілотник – немає ніякої різниці. Єдина різниця – відсутність в останніх пасажирського чи транспортного салону і льотчиків. Тому відповідальність за його долю, якщо втрачено зв’язок, надзвичайно велика. І все ж таки науковці сподіваються на те, що нинішні події актуалізують і пришвидшать роботи з розробки системи сертифікації безпілотної авіаційної техніки, яка дозволить легально використовувати такі апарати і, звісно, ставити їх на озброєння.

Від котла – до пічки

Інститут технічної теплофізики НАН України — провідний в Україні центр у галузі тепломасообміну, теплоенергетики та енергоощадних технологій – презентував на виставці інноваційну розробку — водогрійний модульний газовий котел потужністю 1,25 МВт з утилізатором тепла вихідних газів. Кожен з його модулів може бути використаний окремо або з них може бути складено ефективний теплогенеруючий агрегат для використання в модернізації діючих і будівництві нових джерел теплопостачання. Котел отримав сертифікат відповідності технічному регламенту України та дозвіл на використання. Показники цього котла набагато кращі, ніж показники сучасних вітчизняних та імпортних аналогів. Коефіцієнт його корисної дії – 98 відсотків!

Завідувач відділу процесів та технологій теплозабезпечення Інституту технічної теплофізики НАН України Володимир Демченко розповів «Світу» про розроблення водогрійного котла тепловою потужністю 0,5 МВт, який працює на крупнофракційному біопаливі. Ці котли планувалося використовувати на заміну котлів в теплокомуненерго України. Однак фінансування проекту було припинено і розробка не отримала впровадження. На щастя, зусилля не пропали даремно, адже робота над цим котлом дала науковцям змогу отримати додаткові знання і, як результат, запатентувати новий принцип спалювання твердого палива. Йдеться не лише про дрова чи біопаливо, а й побутове сміття вологістю до 80 відсотків.

«Цей принцип ми реалізували в нашій новій розробці, яка виконувалася в серпні—вересні ц. р., і отримала назву «ОВП» — опалювально-варочна піч довготривалого горіння. На початку жовтня десять таких печей, виготовлених за благодійні внески співробітників інституту, передали Збройним силам України, — говорить В. Демченко і продовжує: — Піч має два режими: форсований і режим довготривалого горіння. Вона дає змогу опалювати намети, тимчасові конструкції чи віддалені фортифікаційні споруди. Ми розробили 3 типи розміру печі з розрахунку на табірний намет, штабний та лікарняний, які відрізняються своєю потужністю. Лабораторні випробування показали, що на українському і зарубіжному ринках аналогів нашим пічкам немає. Достатньо сказати, що ККД цієї печі складає 80 відсотків».

Додамо, що «ОВП» устаткована додатково двома теплообмінниками: водяним і повітряним. Вони генерують у процесі роботи печі електричну енергію. Цієї електроенергії, яку отримують за допомогою термоелектричних модулів за рахунок різниці температур, достатньо для того, щоб забезпечити освітлення приміщення, зарядити мобільний телефон чи акумулятор рації, прилади нічного бачення тощо. Десять таких печей для наших захисників у зоні АТО – незамінний подарунок напередодні зими.

«Нині ми виготовляємо ще 7 печей, які найближчим часом відправимо солдатам Збройних сил України, — каже В. Демченко. — Приємно відмітити, що інші наукові інститути НАН України також підтримують наш проект і збирають кошти для забезпечення українських вояків сучасними пічками».

«Карбон» за зачиненими дверима?

Ще в 1979 році Володимир Стрелко (нині – академік НАН України, директор Інституту сорбції та проблем ендоекології) та Володимир Ніколаєв (нині – член-кореспондент НАН України, завідувач відділу фізико-хімічних механізмів сорбційної детоксикації Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького) отримали Державну премію СРСР за розробку вугільних гемосорбентів. Упродовж багатьох років гемосорбенти широко застосовувалися в клініках, особливо в драматичні періоди нашої історії: під час війни в Афганістані та ліквідації наслідків на ЧАЕС. Однак пізніше інтерес до цієї теми дещо спав, чому сприяв розпад колишнього Союзу і, як наслідок, припинення діяльності Придніпровського хімічного заводу, який випускав активоване вугілля СКН – основу для гемосорбентів. Нині виробництво цього вугілля в Україні відсутнє.

В Інституті сорбції та проблем ендоекології НАН України знайшли більш дешевий і доступний продукт, що замінив вугілля СКН, — кокосове активоване вугілля. Науковці винайшли технологію, яка дала змогу модифікувати його для того, щоб зробити придатним у медицині. Результатом цих пошуків стала розробка – вуглецевий гемосорбент «Карбон» в одноразових сорбційних колонках.

Завідувач лабораторії «Трансферу інноваційних технологій і захисту інтелектуальної власності» Інституту сорбції та проблем ендоекології НАН України Володимир Трихліб розповів, що «Карбон» призначений для очищення крові поза організмом у випадку гострої та хронічної ниркової недостатності; печінкової коми; гострих отруєнь токсинами різної природи тощо. Він ефективний як терапевтичний засіб під час токсикозів, викликаних запаленнями і розпадом тканин, зокрема, перитоніту, панкреатиту, сепсису, опіків, деяких шкірних та психічних захворювань. «Гемосорбент пройшов медичні випробування у Мінську, в Білоруському центрі сорбційних технологій та плазмаферезу. Випробування довели доцільність застосування «Карбону» в поєднанні з іншими методами допоміжної детоксикації у відновлювальній терапії пацієнтів із трансплантованими органами. Колонки оснащені капілярними полімерними фільтрами для фільтрації крові, що робить їх унікальними і універсальними одночасно», — зазначає В. Трихліб.

Українські вчені очікують на реєстрацію сорбційних колонок у Білорусі. На жаль, вони можуть бути широко застосовані лише там. Як використати їх для поранених військових в Україні? Науковці кажуть, що після того, як вони отримають дозвільні документи в Білорусі, «будуть стукати в усі двері в Україні». Чи відчинять їм? Питання радше риторичне.

Окрім «Карбону», експозицію Інституту сорбції та проблем ендоекології НАН України склали комбіновані ентеросорбенти для профілактики накопичення і прискореного виведення з організму шкідливих токсичних речовин, а також контролю електролітів в організмі ниркових хворих. Перспективні напрями їх застосування – зменшення інтоксикації організму в разі важких ранових ушкоджень та контроль працездатності в польових умовах за необхідності тяжких фізичних навантажень.

Особливої цінності для військової медицини набуває спільна з науковцями Національного інституту хірургії та трансплантології НАМН України пріоритетна розробка – саморозсмоктувана пов’язка. Це напіврозчинний сітчастий протезний матеріал (імплантат) для ліквідації тканинних дефектів організму, розробку якого в Україні розпочато вперше. Він не прирощується до поверхні органів (шлунка, кишечника, печінки) — шар окисленої целюлози поступово розсмоктується, а поліпропіленовий імплантат залишається надійним каркасом для новоутворених тканин. Зауважимо, що зарубіжні зразки коштують тисячі гривень і практично недоступні вітчизняній охороні здоров’я.

Конденсатори надвисокої ємності, або, як їх ще називають, суперконденсатори, — відносно новий тип накопичувачів електричної енергії, дослідно-експериментальні зразки яких академічна установа виготовила у співдружності з компанією Юнаско-Україна. У порівнянні з традиційними акумуляторами, в тому числі літій-іонними, суперконденсатори мають величезну питому потужність розряду – до 100 кВт/кг; широкий діапазон робочих температур – від -50 до +100° С; практично необмежене число циклів заряд-розряд – до мільйона; герметичну упаковку і відсутність необхідності обслуговування; безпечні в роботі (неможливість самозаймання, вибуху та ін.). Вони можуть ефективно використовуватися або в комбінованих джерелах живлення, будучи з’єднаними паралельно з акумуляторами і покриваючи пікові навантаження, або як автономні імпульсні джерела живлення.

Суперконденсатори, наголошують науковці, мають великі перспективи застосування у військовій техніці. Йдеться, зокрема, про надійний запуск дизельних двигунів за будь-яких погодних умов та збільшення ресурсу безпілотних літальних апаратів.

Об’єднати розробників, замовників і виробників

Під час загальної дискусії форуму, яку вів міністр освіти і науки Сергій Квіт, її учасники обговорили проблеми науково-технологічного забезпечення обороноздатності України, перспективних напрямів розвитку технологій та техніки військового призначення, інструментів державної підтримки підприємств ОПК України в підвищенні їх науково-технологічного рівня. У своєму виступі міністр наголосив на важливості проведення цього заходу, який покликаний об’єднати розробників, замовників і виробників оборонних технологій. «Непотрібно й говорити про те, що в сучасному світі основою розвитку будь-якої галузі економіки є наука. Впровадження нових технологій забезпечує економічний розвиток держави та високий рівень життя населення. На жаль, в Україні наука ніколи не належала до реальних державних пріоритетів протягом усієї доби незалежності, і цю ситуацію ми повинні сьогодні змінювати», — сказав Сергій Квіт.

З його слів, попри суттєве недофінансування розробок та відтік професійних наукових й інженерних кадрів, Україна й досі входить до країн-лідерів і у сфері науки, і у виробництві сучасного озброєння. Серед державних підприємств, що займаються вдосконаленням наявної та розробленням і виробництвом нової техніки, обладнання, устаткування, — «Буран», «Артем», «Квант», «Прогрес», «Завод ім. В. О. Малишева», «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О. О. Морозова», КБ «Південне». Своєю продукцією та технологіями вони охоплюють усі галузі оборонно-промислового комплексу: виробництво бронетанкової, морської, спеціальної та авіатехніки, артилерійського озброєння, систем радіолокації та ППО, а також високоточного озброєння.

До речі, Україна входить до числа провідних країн-розробників і постачальників бронетанкової техніки, а системи захисту броньованої техніки є одними з найкращих у світі. Для захисту танків розроблено конкурентоспроможні вітчизняні системи динамічного захисту «Ніж», динамічного та активного захисту «Дуплет», комплекс активного захисту «Заслон». Ці системи прийнято на озброєння Збройних сил України, впроваджено у виробництво, вони поставляються на експорт. На жаль, таких прикладів не так багато, як того хотілося б.

Міністр освіти і науки зазначив, що бойові дії на території Донецької і Луганської областей гостро виявили низку проблем оборонно-промислового комплексу, зокрема: залежність вітчизняних підприємств від поставок закордонних комплектуючих до техніки; відсутність замкненого циклу виробництва різних видів техніки та засобів захисту особового складу військ; різні стандарти виробництва техніки і зброї в Україні і країнах ЄС та НАТО. «Якщо в Радянському Союзі на «оборонку» грошей не шкодували, то бюджетні можливості України дуже обмежені. Тому треба чітко визначити пріоритетні напрями, де ми справді конкурентоспроможні», — вважає Сергій Квіт.

Для прикладу він назвав дорогі безпілотники, які наша держава змушена закуповувати за кордоном. Однак західні постачальники навіть не гарантують їх супроводу експлуатації. Водночас маємо низку перспективних вітчизняних розробок, які переважно купують волонтери, адже для Збройних сил вони мають статус «саморобок», бо не пройшли процедури відповідної сертифікації. «То, може, нам доцільно було б сконцентрувати зусилля, щоб швидко довести ці розробки до прийнятного для армії рівня, аби потім не витрачатися на закупівлю дорогих закордонних зразків?» — риторично запитує міністр.

На його думку, важливим кроком має стати цільове фінансування науково-технічних програм та проектів в обсягах, достатніх для створення та обов’язкового наступного впровадження сучасних технологічних рішень у сферу національної безпеки і оборони. «Водночас маємо чітко сказати: розкоші фінансувати розробки, які не мають чіткої перспективи впровадження, ми сьогодні дозволити собі не можемо», — заявив міністр освіти і науки.

У виступах віце-президента НАН України Антона Наумовця, директора Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України Сергія Комісаренка, заступника генерального директора Державного концерну «Укроборонпром» Олега Уруського, координатора Фонду «Крила Фенікса» Неллі Стельмах, проректора з наукової роботи НТУУ «КПІ» Михайла Ільченка, ректора НТУ «ХПІ» Леоніда Товажнянського було представлено результати провідних наукових установ та вищих навчальних закладів у сфері оборони та безпеки, порушено проблемні питання науково-технологічного забезпечення ОПК, зокрема, необхідність поліпшення законодавчих умов та стимулів для створення і впровадження нових технологій та техніки військового призначення.

Нові матеріали — сучасне озброєння

У ході заходу результативно працювали тематичні секції. Актуальність проблем, про які йшлося на засіданні секції «Нові технології і матеріали для сучасного військового озброєння, техніки та системи захисту території і об’єктів», обумовлена подіями на сході нашої держави, в зоні проведення АТО. Було розглянуто питання щодо створення та використання безпілотних авіаційних систем спеціального призначення, нових керамічних матеріалів із високим опором проникнення для захисту особового складу і військової техніки, нових матеріалів у створенні високоенергоємних і потужних акумуляторів та гібридних суперконденсаторів для озброєння та військової техніки.

За результатами обговорення проблем науково-технологічного забезпечення обороноздатності України учасники заходу внесли пропозиції до рекомендацій щодо розвитку і підвищення науково-технічного та технологічного потенціалу оборонної промисловості України, в тому числі за державної підтримки та інтегрування до програм обороннопромислової кооперації з іншими країнами. Акцентовано увагу на необхідності вже сьогодні вченим приступити до нових розробок, результати яких можуть допомогти українській армії найближчим часом.

Замовник — військова медицина

Під час роботи секції «Нові технології для військової медицини» відбулася цікава та корисна дискусія. На секції було представлено низку науково-технічних розробок, які могли зацікавити потенційних замовників від держави та бізнесу. Зокрема, Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького НАН України представив вуглецеву пов’язку «Борисфен», перспективну в лікуванні ран та опіків. Науковці Інституту проблем матеріалознавства ім. І. М. Францевича НАН України презентували біоактивні керамічні композиційні матеріали для відновлення кісткової тканини внаслідок поранень, травм, хвороб (біоактивні композити СИНТЕКІСТЬ). За своїми властивостями ці хірургічні матеріали є на рівні або перевершують кращі закордонні аналоги, а то й взагалі не мають зарубіжних аналогів. Ефективність матеріалів, які вже розроблені і мають дозвіл на клінічне застосування, доведена сотнями операцій у різних галузях кісткової хірургії. До речі, вартість матеріалів у 8—20 разів менша від закордонних аналогів.

Відзначено було і цікаву розробку наукового колективу Київського національного університету імені Тараса Шевченка, яка має медичне призначення у вигляді протиопікового засобу на основі наночастинок меланіну. Дерматотропний препарат прискорює загоєння шкіри і слизових оболонок різної ґенези. Крім того, гоєння відбувається без утворення грубих рубців. Сьогодні університет шукає партнерів, зацікавлених у розробці промислових зразків запропонованого дерматотропного засобу.

Інститутом електрозварювання ім. Є. О. Патона НАН України були представлені апарати високочастотного зварювання живих тканин, зокрема, мобільні системи ЕКВЗ-300М і ЕКВЗ-300МДУ та дослідні зразки апаратів конвекційно-інфрачервоної обробки живих тканин — незамінні для хірургів, що працюють у військово-польових умовах, станцій швидкої допомоги, санітарної авіації. Ці мобільні апарати отримали найвищу оцінку хірургів в умовах бойових дій. Нині ІЕЗ ім. Є. О. Патона створив виробництво, яке дозволяє повністю задовольнити потреби України в цьому устаткуванні.

Колектив учених Київського національного університету технологій та дизайну демонстрував розроблену ним технологію одержання термостійких шкіряних матеріалів із високими показниками пружно-пластичних і гігієнічних властивостей. Вони стануть у нагоді для індивідуального захисту військовослужбовців.

Модератор секції, академік НАН України Сергій Комісаренко під час загальної дискусії наголосив на тому, що нині нам потрібні матеріали і прилади для детекції осколків, як металевих, так і осколків кісток у результаті поранень; мініатюрні кардіографи (розробка вітчизняних кібернетиків ФАЗАГРАФ дає змогу на полі бою детектувати проблеми із серцевою діяльністю, але ці прилади треба мініатюризувати, зробити, скажімо, на смартфонах); бойові роботи, які б допомогли людині виносити одночасно кілька поранених із поля бою – у світі такі вже є.

На переконання вченого, треба на державному рівні вирішити питання прискореного впровадження ліків і медичного устаткування. Для прикладу: в США терміново створено вакцину проти вірусу Ебола і лікарські засоби, до складу яких входять три типи моноклональних антитіл. Указом президента дозволено їх впровадження за дуже прискореною схемою, аби не очікувати на ефект роки. «Військова медицина повинна стати замовником, проаналізувавши наші розробки, і наголосити, що треба зробити і впровадити насамперед», — вважає С. Комісаренко.

Проблеми передачі та захисту інформації

На секції «Інформаційні технології: проблеми передачі та захисту інформації» відомі в Україні фахівці велику увагу приділили когнітивним технологіям прогнозування, стратегічного планування та проектування майбутнього, засобам і методам інформаційно-психологічного впливу в сетецентричних війнах та проблемам інформаційної безпеки в сучасних інформаційних мережах.

Щодо безпеки «зв’язку як матеріальної основи управління», то основну увагу зосередили на доступності супутникових інформаційних технологій для застосування в зоні АТО та озвучили цікаві інноваційні пропозиції стосовно вирішення завдань захисту інформації в умовах неефективного управління державними ресурсами. На думку експертів, запропоновані інновації можна втілити досить швидко, бо в Україні на ринку озброєння та військового спорядження з’явилися нові крупні недержавні замовники.

У підсумку було зазначено, що в Україні ухвалено Доктрину інформаційної безпеки, існує низка нормативних документів щодо захисту національного інформаційного простору і покладено окремі завдання на відповідні виконавчі органи. Проте не визначено державний орган, який має забезпечити координацію робіт у сфері інформаційної безпеки. В країні відсутня система забезпечення інформаційної безпеки особи, суспільства і держави та мають місце очевидні проблеми, які потребують державного втручання і правового врегулювання.

За результатами заходу «Науково-технологічне забезпечення оборонно-промислового комплексу України» ухвалено рекомендації для органів виконавчої влади, покликані зміцнити взаємодію в трикутнику: розробники, виробники й замовники сучасних оборонних технологій. Одна з таких рекомендацій — невідкладне створення за участі МОН, НАН та «Укроборонпрому» міжвідомчої комісії з питань розвитку проривних технологій для потреб оборони, безпеки та стратегічного розвитку країни.

 

   
Президія НАН України © Макетний зразок
  This Website is best available with Microsoft Internet Explorer 6.0+