Skip Navigation Links наука
освіта
техніка
прогрес
Газета заснована у квітні 1997 р.
Пропустити посилання переходів
Випуски газети
Окремі статті
Фотогалерея
Редакція
Пропустити посилання переходів
Окремі статті 2020 року
Окремі статті 2018 року
Окремі статі 2017 року
Окремі статті 2016 року
Окремі статті 2015 року
Окремі статті 2014 року
Окремі статті 2013 року
Окремі статті 2012 рокуExpand Окремі статті 2012 року
Окремі статті 2011 року
Окремі статті 2010 року
Окремі статті 2009 року
Член-ко­ре­с­пон­дент НАН Ук­раїни Ро­ман Кушнір: «Ре­аль­ної аль­тер­на­ти­ви ака­демічній на­уці в Ук­раїні не­має» 
 
 

Інституту прикладних проблем механіки і математики (ІППММ) ім. Я. С. Підстригача НАН України — провідній науково-дослідній установі західного регіону України в галузі математики, математичних проблем механіки та математичного моделювання — виповнилося 35 років. Як окремий структурний підрозділ інститут з’явився ще раніше, на початку 1973 року, коли його засновник і перший директор, академік Ярослав Степанович Підстригач організував на базі сектору математики і механіки Фізикомеханічного інституту АН України та Львівського філіалу геофізики АН України Львівський філіал математичної фізики Інституту математики АН України.

Про сьогодення установи, перспективи її подальшого розвитку та академічної науки в цілому розповів директор Інституту прикладних проблем механіки і математики ім. Я. С. Підстригача НАН України, член-кореспондент НАН України Роман КУШНІР.

— Романе Михайловичу, у 1976 році ви закінчили Львівську політехніку і вже майже 40 років працюєте в Інституті прикладних проблем механіки і математики, пройшли шлях від аспіранта до директора установи. Вас і досі захоплює наукова діяльність?

— Так, мені до цих пір цікаво проводити наукові дослідження з термомеханіки неоднорідних структур разом зі своїми колегами та учнями.

Упродовж дев’ятьох років (із червня 1981-го) довелося пройти під керівництвом академіка Я. С. Підстригача добру школу науково-організаційної роботи на посадах вченого секретаря Західного наукового центру АН України та вченого секретаря інституту. Цей період став для мене дуже важливим, бо, окрім виконання нових науково-організаційних обов’язків, потрібно було і надалі займатися науковими дослідженнями, працювати з молодими науковцями.

— Які наукові школи інституту найвагоміші?

— В інституті основні наукові школи сформовані його засновниками: академіком Ярославом Степановичем Підстригачем — з опису взаємозв’язаних процесів різної фізичної природи засобами механіки, термодинамічного і математичного моделювання та професором Віталієм Яковичем Скоробогатьком – з теорії диференціальних рівнянь і математичної фізики.

— Яким дослідженням надає перевагу установа – фундаментальним чи прикладним?

— Науковці інституту здійснюють, в основному, фундаментальні дослідження із сучасних проблем математики, математичного моделювання та математичних проблем механіки. Зокрема, з алгебри і функціонального аналізу, геометрії і топології, диференціальних рівнянь і динамічних систем, математичної фізики та обчислювальної математики, механіки взаємозв’язаних полів, математичних проблем механіки тріщин і включень, а також математичних основ методів неруйнівного контролю. Серед них можна виокремити цілеспрямовані фундаментальні дослідження, за результатами яких формуються науково-технічні та інноваційні проекти, а також проекти за загальноакадемічними програмами прикладних досліджень («Ресурс», «Наноструктурні системи, наноматеріали, нанотехнології», «Космомікрофізика» та ін.). Саме на їх базі отримують важливі наукові результати прикладного характеру.

— В одній із статей ви написали: «Тут (в ІППММ. – Авт.) працює відомий в Україні і світі науковий колектив, характерною особливістю якого є поєднання високого теоретичного рівня досліджень із розумінням практичних запитів сьогодення». Які це запити і в чому полягає «розуміння»?

— Теоретичні дослідження, які розвиваються в інституті, спрямовані на формулювання нових математичних моделей та методів їх дослідження, що в подальшому можуть бути використані для моделювання реальних елементів конструкцій з урахуванням умов їх виготовлення та експлуатації. Такі прикладні застосування отриманих теоретичних результатів, як правило, здійснюються у співпраці з науково-дослідними установами технологічного профілю або безпосередньо з виробничими організаціями. Науковці ІППММ розробили, зокрема, методику дослідження напружено-деформованого стану діючих елементів енергетичного обладнання (барабанів котлів високого тиску з ремонтними вибірками дефектів, колекторів первинного пароперегрівача котла з дефектами у вигляді тріщин, штуцерів барабанів котлів із вибірками дефектів та екранних труб з ушкодженнями) за різних режимів їх експлуатації для оцінки ресурсу. Отримані результати пройшли апробацію і були використані під час розробки технології виконання ремонтних робіт у конкретних елементах енергообладнання Бурштинської ТЕС.

Виконання науковцями інституту та його Центру математичного моделювання науково-технічного проекту «Розроблення підсистеми оперативного планування динамічних режимів роботи магістральних газопроводів для автоматизованого диспетчерського керування потоками газу в газотранспортній системі України» дало можливість на основі взаємозв’язаних математичних моделей, що описують фізичні процеси у трубопроводах, газоперекачувальних агрегатах, пластах-колекторах підземних газосховищ та інших об’єктах газотранспортної системи, сформулювати задачі оптимального керування газопотоками у таких складних системах, розробити алгоритми керування ними в реальних умовах та програмні модулі розв’язування окремих нестаціонарних задач. Отримані результати використані в розробці математичного та програмного забезпечення автоматизованої системи керування газотранспортною системою України і передані для їх апробації та використання розробникам цієї системи в Об’єднане диспетчерське управління ДК «Укртрансгаз».

Під час виконання науково-технічного проекту «Моделювання ходи людини з протезованою гомілкою» розроблено математичне та програмне забезпечення, яке дає змогу розраховувати кількісні характеристики ходи людини на протезі гомілки для їх використання в протезуванні. В основу проекту покладено створені в ІППММ нелінійні математичні моделі для опису опорно-рухового апарату людини з урахуванням «природних» ритмічних, кінематичних та динамічних обмежень. Для обчислення характеристик ходи людини використовується оптимізаційний підхід, який ґрунтується на принципі її енергетичної оптимальності. Розроблений на цій основі комплекс програм переданий в Український НДІ протезування, протезобудування і відновлення працездатності (м. Харків) для використання в системі автоматизованого протезування з метою комплексного та об’єктивного аналізу картини ходи та обґрунтованого прийняття рішення щодо доцільності використання того чи іншого протезного пристрою, а також забезпечення реабілітаційних технологій нижніх кінцівок людини.

— З якими інститутами і в яких країнах підтримуєте наукові контакти?

— Вчені нашого інституту співпрацюють у рамках укладених угод про спільні дослідження з низкою науково-дослідних установ і вишів України (ІЕЗ ім. Є. О. Патона, ФМІ ім. Г. В. Карпенка, ГАО — НАН України, Дніпропетровським, Донецьким, Київським і Львівським національними університетами, НУ «Львівська політехніка» та ін.), СНД (зокрема, виконують спільні проекти з Інститутом математики АН Білорусі, Гомельським держуніверситетом ім. Ф. Скорини, Інститутом теоретичної і прикладної механіки ім. С. О. Христіановича РАН, Московським авіаційним інститутом, Кубанським держуніверситетом, Тбіліським університетом), а також – країн Заходу (з Інститутами математики, металургії та інженерії матеріалів, фундаментальних технологічних досліджень Польської академії наук (Варшава), Інститутом радіоелектроніки Варшавської політехніки, університетами м. Геттінгена і Зігена (Німеччина), політехніками Білостоцькою і Опольською, Ягеллонським університетом (Польща), Чалмерським технологічним університетом (м. Гетеборг, Швеція), Університетом м. Севілья (Іспанія), технологічними університетами Нью-Джерсі, Вірджинії (м. Блексбург), Мерилендським та Канзаським університетами (США), Інститутом конструкцій та архітектури Словацької АН).

— У чому полягають «фундаментальні результати світового рівня» наукових шкіл із математичних проблем електромеханотермодифузії та з функціонально-операторних і алгебраїчних методів?

— Дослідження з проблем електромеханотермодифузії стосуються математичного моделювання у взаємозв’язку фізичних полів різної природи — електромагнітних, теплових, дифузійних і механічних, виникнення кожного з яких впливає на появу та поширення іншого. Вчені інституту мають добрий доробок із цієї проблеми, насамперед, із розробки таких моделей комплексного опису взаємодії цих полів засобами нерівноважної термодинаміки, а також — низки ефективних аналітично-числових методик для розв’язання сформульованих на їх основі крайових задач та проведення відповідного аналізу впливу згаданих вище полів на тепловий і напружений стани елементів конструкцій за реальних умов їх експлуатації. Отримані наукові результати добре знані як в Україні, так і за її межами, опубліковані в низці монографій і численних наукових статтях, неодноразово доповідалися на престижних міжнародних наукових форумах.

Добре знані у науковому світі результати, отримані науковцями ІППММ із розробки функціонально-операторних та алгебраїчних методів. Створення теорії лінійних операторів та функціонального аналізу було одним з основних досягнень математики XX століття. Ці методи дозволяють на єдиній математичній основі описати дуже багато процесів у навколишньому світі – від функціонування живої матерії до квантової фізики. Одним із центрів творення цієї галузі математики був довоєнний Львів і школа Стефана Банаха. Серед завдань новостворюваного Інституту прикладних проблем механіки і математики (насправді, воно було матеріалізацією мрії Я. С. Підстригача) — завдання поновлення світового рівня досліджень у цій галузі у Львові. Спільно з математиками Львівського університету та Львівської політехніки, запрошеними молодими і досвідченими математиками з інших міст в інституті вдалося сформувати осередок фахівців найвищої кваліфікації, які отримали визнані світовою науковою спільнотою нові результати з розвитку теорії банахових просторів, з виявлення методами функціонального аналізу нових властивостей руху квантових часток у сильних полях. Наші науковці були запрошені до участі у спільних проектах з американськими, німецькими, французькими колективами, результати опубліковано у провідних міжнародних журналах.

— Який відсоток молодих науковців в ІППММ?

— Молоді науковці і спеціалісти та аспіранти віком до 35 років становлять близько третини всіх наукових працівників. Щороку в інституті в середньому навчається 25—27 аспірантів та 5—6 докторантів, спостерігається тенденція до збільшення кількості аспірантів, які успішно завершують навчання в аспірантурі з наступним захистом дисертацій. Упродовж 2008—2012 років підготовлено 15 докторів та 49 кандидатів наук.

— Над чим працюють нині вчені інституту?

— У співпраці з науковцями інститутів НАН України — електрозварювання ім. Є. О. Патона, Фізико-механічного ім. Г. В. Карпенка та проблем міцності ім. Г. С. Писаренка, проведено прикладні дослідження щодо створення нових технологій та приладів у галузі сучасного матеріалознавства, розробки методів оцінки міцності та надійності елементів конструкцій у рамках проектів загальноакадемічної програми «Ресурс». Зокрема, розроблено методику оптимізації експлуатаційних параметрів нафтопроводів для забезпечення заданого їх ресурсу з урахуванням дефектності труб i впливу зовнішніх чинників.

— Як «прихилити» керівників різних рівнів до потреби дбати про науку, про навчання талановитої молоді?

— Передовсім має змінитися позиція урядовців. Без вкладання коштів у наукові дослідження, без створення належних умов для відбору здібних до наукових досліджень молодих людей та забезпечення їх навчання і відповідних умов творчої праці не буде перспективного розвитку нашої держави. Кожний керівник повинен розуміти, що лише притік у його колектив талановитих молодих людей є запорукою розвитку установи та її подальшої перспективи. Така позиція домінантна у провідних країнах світу, такою ж вона має бути і в Україні.

— Якою бачите перспективу академічних установ?

— Я вважаю, що наразі реальної альтернативи академічній науці в Україні немає. І саме академічні установи мають залишатися осередками наукових, насамперед фундаментальних, досліджень. Звичайно, тут також повинно відбутися реформування, спрямоване на забезпечення належного фінансування найбільш перспективних у світовому вимірі наукових напрямів, організацію ефективних науково-навчальних комплексів із провідними дослідницькими національними університетами, широкі всебічні заходи з поповнення їх молодими науковцями, подальше розширення міжнародної співпраці. Лише так ми зможемо зберегти ще досить високі позиції української науки у науці світовій.

   
Президія НАН України © Макетний зразок
  This Website is best available with Microsoft Internet Explorer 6.0+