Skip Navigation Links наука
освіта
техніка
прогрес
Газета заснована у квітні 1997 р.
Пропустити посилання переходів
Випуски газети
Окремі статті
Фотогалерея
Редакція
Пропустити посилання переходів
Окремі статті 2020 року
Окремі статті 2018 року
Окремі статі 2017 року
Окремі статті 2016 року
Окремі статті 2015 року
Окремі статті 2014 року
Окремі статті 2013 року
Окремі статті 2012 рокуExpand Окремі статті 2012 року
Окремі статті 2011 року
Окремі статті 2010 року
Окремі статті 2009 року
Комп’ютерний геній, що випередив час 
 
 

Під час відкриття пам’ятної дошки С. О. Лебедєву

Українцям є чим пишатися: і в Європі, і у світі. Про це вкотре нагадали вітчизняні науковці. Днями у Києві, на території Феофанії, урочисто відкрито меморіальну дошку на честь творця першого в Україні, колишньому Радянському Союзі та континентальній Європі електронного комп’ютера – академіка Сергія Олексійовича Лебедєва. Вітальну телеграму Національній академії наук та її президенту надіслали з Москви дочки Лебедєва – Наталія та Катерина. З їхніх слів, батько завжди казав, що п’ять років життя в Україні і роботи у Феофанії були найщасливішими роками в його житті.

— Він був видатним ученим, конструктором, інженером, фундатором комп’ютерної справи в Україні та Радянському Союзі, за визнанням міжнародної спільноти, комп’ютерним піонером, — розпочав зібрання з нагоди відкриття меморіальної дошки, яка увічнила пам’ять про Сергія Лебедєва, віце-президент НАН України, академік НАН України Анатолій Загородній.

Учений нагадав, що Мала електронна лічильна машина, відома за абревіатурою МЕЛМ, з’явилася на світ упродовж рекордно короткого терміну (як писав Б. М. Малиновський, життєве гасло академіка Лебедєва – «час не чекає!»). У 1947 році була створена лабораторія в Інституті електротехніки, а вже в 1951 році машину прийняла Державна комісія в регулярну експлуатацію.

Усі необхідні роботи над створенням МЕЛМ велися в дослідній лабораторії Інституту електротехніки, розташованому на території Феофанії. На жаль, зараз до неї немає відкритого доступу (будівля лабораторії, що на вулиці Академіка Лебедєва, 19, належить Свято-Пантелеймонівському жіночому монастирю). Однак віднині пам’ятна дошка буде засвідчувати, що саме тут, у Феофанії, під керівництвом академіка Лебедєва був створений перший електронний комп’ютер.

— Я мав щастя особисто бути знайомим з академіком Лебедєвим, — говорить президент Національної академії наук України, академік НАН України Борис Патон. — Бував у приміщенні, де Сергій Олексійович працював, працював і вдень, і вночі, з паяльником у руці. Він особливо любив нічні години праці, коли ніхто не докучав. Йому подобалося працювати тут, в цьому чудовому куточку Києва — у Феофанії.

Зі слів Бориса Євгеновича, Лебедєв був дуже скромною людиною, окрім всього іншого, захоплювався спортом. Тут разом зі своїми однодумцями грав у волейбол, вилучивши трохи часу, аби відпочити від роботи. Пізніше, коли Сергій Лебедєв поїхав працювати в Москву, вже там за його безпосереднім керівництвом і участю була створена супер-ЕОМ – ВЕЛМ.

Академік Патон нагадав про вагомий внесок у науку «трьох К»: Курчатова, Келдиша, Корольова. Зізнався, що до цієї славної когорти учених він додав би і Лебедєва, геніальну людину, яка багато зробила для світової науки і техніки, «зробила величезний внесок у створення того, що тепер так гордо крокує світом».

В. о. академіка-секретаря Відділення інформатики НАН України, академік НАН України Пилип Андон у своєму виступі зазначив:

— Сьогодні наукові ідеї Сергія Лебедєва не втратили своєї актуальності. Запропонована ним архітектура лежить в основі сучасних обчислювальних машин. І це не просто машина, адже тоді створювалося багато різних машин, в основному присвячених матеріальному виробництву, спрямованих на те, аби автоматизувати фізичну працю. Це перша машина, призначення якої — допомогти людині в діяльності інтелектуальній. Це перший крок, епохальний, революційний із погляду сьогоднішнього дня.

Академік Пилип Андон говорить, що українським науковцям неймовірно пощастило, адже автор першого електронного комп’ютера працював в Україні, в Києві, в Академії наук. Створенням своєї МЕЛМ він започаткував новий науковий напрям в Академії. Внесок ученого полягає ще й у тому, що він довів на практиці: такі машини робити можна.

Академік Лебедєв створив колектив, який продовжував започатковану ним роботу. Пізніше за підтримки Академії і особисто Бориса Патона з’явилася низка інститутів, відділення, Кібернетичний центр, який розгорнув широку програму діяльності в цьому напрямі й забезпечує сьогодні розробку нових інформаційних технологій і систем, що широко впроваджуються в практику суспільної діяльності.

— Працюючи в Україні, Сергій Олексійович Лебедєв не просто відкрив новий напрям у науці, а показав, як саме у сфері інтелектуальної діяльності досягнути вершин, — розповідає генеральний директор Кібернетичного центру НАН України, академік НАН України Іван Сергієнко. — Коли я бував за кордоном, мені часто намагалися довести, що в той же час, коли в Україні з’явилася перша комп’ютерна машина, в Німеччині фактично була розробка, схожа на неї. Коли ж я запитував, чи хоча б одну задачу вдалося на ній розв’язати, мої опоненти жодних аргументів не мали. Це факт, який ніхто не може заперечити.

Академік Іван Сергієнко говорить, що, вже працюючи в Москві директором інституту, Лебедєв щиро цікавився, як рухаються розпочаті ним розробки в Україні, завжди бажав своїм українським колегам успіху і допомагав, чим міг. Одночасно, будучи професором Московського фізтеху, приділяв велику увагу підготовці наукових кадрів, допомагав становленню кібернетичних технологій і їх широкому використанню в різних сферах людської діяльності.

Ще однієї сторони діяльності Сергія Олексійовича Лебедєва – як науковця-електроенергетика – торкнувся директор Інституту електродинаміки НАН України, академік НАН України Олександр Кириленко. У довоєнні роки Лебедєв досліджував проблеми стійкості електростатичних систем, створивши нову модель системи змінного струму. Ці роботи продовжив у 1945 році, ставши директором Інституту електротехніки. А у 1950 році ним була створена принципово нова система компонування синхронних генераторів і збільшення надійності роботи енергосистем. За неї він отримав Державну премію України.

Меморіальна дошка пам’яті Сергія Лебедєва – це робота заслуженого діяча мистецтв України Валерія Федічева. На зібранні він подякував Академії наук, яка доручає йому вже не першу роботу. В академічних установах можна побачити цілу галерею видатних постатей – творіння цього скульптора: Боголюбова, Ситенка, Давидова, Вернадського… «Мені сподобалося працювати над образами цих великих людей. Маю за честь, що, вклавши частинку своєї праці, я теж долучився до великої науки», — каже Валерій Федічев.

Кореспонденту «Світу» скульптор зізнався, що відчував ще й неабияку відповідальність, працюючи кілька місяців над дошкою-увічненням академіка Лебедєва. Адже це – особливий жанр, який уособлює те пам’ятне місце, де все починалося… Розповів, що багато читав про вченого, дізнавався про нього із розповідей, спогадів, фотографій… Відтворити образ людини науки нелегко, бо ж це люди творчого складу. Каже, важливо було зуміти «ввійти всередину» особливості створеної ним машини, якою пишається Україна. Виразити це треба було скромно і малими засобами. Ну, а все інше – він сказав своєю роботою…

   
Президія НАН України © Макетний зразок
  This Website is best available with Microsoft Internet Explorer 6.0+