Skip Navigation Links наука
освіта
техніка
прогрес
Газета заснована у квітні 1997 р.
Пропустити посилання переходів
Випуски газети
Окремі статті
Фотогалерея
Редакція
Пропустити посилання переходів
Окремі статті 2020 року
Окремі статті 2018 року
Окремі статі 2017 року
Окремі статті 2016 року
Окремі статті 2015 року
Окремі статті 2014 року
Окремі статті 2013 року
Окремі статті 2012 рокуExpand Окремі статті 2012 року
Окремі статті 2011 року
Окремі статті 2010 року
Окремі статті 2009 року
«Вишневий вітер, вишневий цвіт…» 
 
 

«Шевченко. Мати». Ескіз вітража (1964 р.),
створений групою молодих художників-
шістдесятників під керівництвом Алли Горської

У Національному музеї літератури України розгорнуто унікальну виставку, присвячену 200річчю від дня народження Тараса Шевченка. Тут презентовано експонати музейної колекції, які розповідають про етапи творчості провідних представників культурнонаціонального відродження України 60-х років ХХ століття. У новітній історії це явище відоме як «шістдесятництво».

Виставка відображає глибоке зацікавлення творчої молоді Тарасом Шевченком – національним пророком, котрий виконав місію Словом, відродивши українську націю. Духовний подвиг Кобзаря став взірцем для представників цього покоління. У той час було створено низку вартісних малярських, літературних, художніх праць, присвячених Кобзареві.

— Особливість виставки — в унікальності нашої колекції, — говорить завідувач експозиційного відділу Національного музею літератури України Оксана Деркач. — Те, що у стінах музею відкрито виставку саме такого рівня – не випадковість, адже маємо надзвичайні скарби у своїх фондах. Це – малярські та літературні твори видатних українських митців-шістдесятників. То були не просто молоді люди, які розгорнули свою творчість у роки так званої хрущовської відлиги. Це були люди з абсолютно новим мисленням, світобаченням, переконаннями, ідеями, які сказали своє нове модерне слово, слово патріотичне, зовсім інше, ніж воно звучало в літературі й мистецтві до цього.

Ідеться, насамперед, про найяскравішу художницю 60-х Аллу Горську, яка була душею всього шістдесятництва. У Музеї літератури збереглися справжні раритети — її малярські твори, графіка та унікальний експонат, що становить серцевину виставки — ескіз легендарного шевченківського вітража, створеного в 1964 році до 150-річчя від дня народження Кобзаря в стінах Київського університету. До групи його авторів, яку очолювала Алла Горська, входили Опанас Заливаха, Людмила Семикіна, Галина Севрук та Галина Зубченко. Молоді художники за короткий час зробили велику мозаїчну роботу, яка згодом мала бути відтворена у металі. Вітраж став апробацією нової художньої мови в монументальному мистецтві. Ідейним завданням цієї праці було передати сутність Поета: Шевченко – помста, Шевченко — заклик, Шевченко – революційний дух.

Доля вітража трагічна: він був знищений владою, його творці зазнали жорстоких переслідувань і випробувань. Власне кажучи, це стало відправною точкою, після якої почалися репресії й арешти в Україні, про що свідчить рукопис заяви художниць до керівництва Спілки художників у зв’язку з їх гоніннями.

Низка експонатів виставки розповідає про творчість авторів вітража. В образотворчому ряду представлено малярські роботи Опанаса Заливахи, Алли Горської, її чоловіка Віктора Зарецького. Вони разом з іншими унікальними фото були свого часу передані до музею Олексієм Зарецьким, сином подружжя видатних митців. До речі, крім ескізу легендарного вітража на виставці є ще одна оригінальна картина Горської – відомий портрет Василя Симоненка, створений після смерті поета у 1963 році.

Літературний ряд виставки якраз і розпочинається моносторінкою про Василя Симоненка, предтечі шістдесятництва. У своєму Головному зошиті, написаному впродовж 1961—62 років, що поряд із вітражем посів чільне місце на виставці, поет зізнався: «Щось у мене було і від діда Тараса, і від прадіда – Сковороди».

Одним із перших літературних творів, присвячених Кобзарю, стала оригінальна поема Івана Драча. Власне, її рефрен і дав назву виставці. «Вишневий вітер, вишневий цвіт» — символ пробудження нації.

— На виставці представлена творчість яскравих, харизматичних особистостей, які присвячували свої вірші геніальному Шевченкові, – Ліни Костенко, Миколи Вінграновського, Бориса Нечерди та інших, — продовжує розповідь Оксана Деркач. — Рукописи, фотоматеріали, публікація в періодиці, першовидання – це все є в експозиції. Підбираючи унікальні експонати, ми ставили перед собою мету — показати продовження, живучість шевченківських традицій у наступних поколіннях. А покоління 60-х надзвичайно яскраве. Ідеали свободи, лицарства, патріотизму, української державності, незалежності – бриніли в них на вустах, поети продовжували отой Шевченків заклик, запал своїми виражальними засобами, кожен зокрема…

Частина виставкової експозиції присвячена шевченкознавству шістдесятників, які тут представлені яскравими іменами. До вивчення творчості Кобзаря ще на початку своєї наукової діяльності долучилися Іван Світличний, Євген Сверстюк, Михайлина Коцюбинська, Іван Дзюба, В’ячеслав Чорновіл. Зі слів співробітниці музею, їх показано у розвитку. На жаль, деякі з них поклали свою голову на плаху боротьби (І. Світличний був знищений фізично). У діяльності згаданих літераторів шевченкознавство було на чільному місці. Тут їхнє оригінальне бачення, трактування з позицій, далеких від соціалістичного реалізму. Унікальні фотознімки, рукописи, меморії, книжкові та періодичні видання – тому свідчення.

Окремо, але в органічному поєднанні, на виставці представлено творчість Василя Стуса. Він повторив на новому етапі української історії високу і трагічну Шевченкову долю. У поетів багато схожого, навіть те, що прожили вони по 47 літ. Те, що їхні нетлінні рештки, зрештою, були повернуті з чужини в Україну і знайшли прихисток у рідній землі. Як говорить Оксана Деркач, кожен із поетів по-своєму, власними зображальними засобами (Шевченко – як романтик, Стус – як постмодерніст) розвивав тему національної української ідеї. За неї вони поклали життя. Життя праведне і жертовне. «Власне, що таке українська національна ідея? – запитує моя співрозмовниця і відповідає: — Вона дуже просто пояснюється: щоб українському народові жилося вільно, щасливо і заможно на своїй землі».

У розділі про Василя Стуса відвідувачі виставки мають змогу ознайомитися з раритетними експонатами. Це – прижиттєві портрети поета роботи Віктора Зарецького, графічний аркуш і полотно, виконане за допомогою своєрідної техніки (Зарецький був великим експериментатором). Крім того — диплом та нагрудний знак лауреата Шевченківської премії, вручений родині Стуса вже по його смерті, у 1990 році, на зорі української незалежності…

…Цікаво, з якими думками й почуттями людина створювала цю виставкову експозицію?

— З почуттям величезного піднесення, — зізналася завідувач експозиційного відділу Національного музею літератури України Оксана Деркач. – Так сталося, що температура в експозиційному залі ледь дотягувалася до +3, але я цього холоду не відчувала. Адже мета моєї роботи була настільки висока, а галерея митців незбагненно яскрава, особлива, що це зігрівало. Історія, як відомо, повторюється. Торік у такі ж морози я готувала виставку до 75-річчя Василя Стуса. Попри все, було надзвичайне захоплення. Це вселяє віру, що, зрештою, ми будемо мати те, за що боролося покоління шістдесятників і ще раніше — Шевченко. Ось побачите — ми ще будемо свідками цього…

   
Президія НАН України © Макетний зразок
  This Website is best available with Microsoft Internet Explorer 6.0+