Skip Navigation Links наука
освіта
техніка
прогрес
Газета заснована у квітні 1997 р.
Пропустити посилання переходів
Випуски газети
Окремі статті
Фотогалерея
Редакція
Пропустити посилання переходів
Окремі статті 2020 року
Окремі статті 2018 року
Окремі статі 2017 року
Окремі статті 2016 року
Окремі статті 2015 року
Окремі статті 2014 року
Окремі статті 2013 року
Окремі статті 2012 рокуExpand Окремі статті 2012 року
Окремі статті 2011 року
Окремі статті 2010 року
Окремі статті 2009 року
Академік Патон належить до тих гербових постатей, за якими світ пізнає Україну 
 
 

Академіки Жорес АЛФЬОРОВ, Володимир ЛИТВИН та Борис ПАТОН

Борис Євгенович Патон, очоливши 27 лютого 1962 року Академію наук України, уже півстоліття віддає свої глибокі знання і величезний досвід зростанню вітчизняної науки, підвищенню її національного і міжнародного авторитету — попри зміну епох, формацій, урядів і урядовців. Про це говорили колегинауковці, державні мужі, народні депутати, діячі освіти і культури на урочистих зборах наукової громадськості з нагоди відзначення 50річчя обрання академіка Бориса Патона президентом Національної академії наук України. До речі, піввіковий ювілей президентства, керівництва, очолювання центральної наукової інституції країни в історії України відзначався вперше.

Урочисте зібрання відкрив віцепрезидент НАН України Антон Наумовець. Він виступив із доповіддю про діяльність Бориса Патона на посаді президента Академії наук, а також презентував ювілейну книгу
«Б. Є. Патон: 50 років на чолі Академії» та вручив її екземпляр Борису Євгеновичу разом з вітальним адресом членів Президії НАН України.

— Щасливий кожен, хто відчував на собі животворний вплив інтелектуальної й організаторської потуги цієї людини. Щасливий народ, який має такого сина і патріарха світопізнання і світорозуміння, — наголосив у вітальній промові Голова Верховної Ради України Володимир Литвин.

На його думку, академік Патон володіє особливим магнетизмом, прозірливістю розуму, а здатність Бориса Євгеновича приймати життєво важливі державницькі рішення, надто ж у критичні й відповідальні для співвітчизників часи, викликає здивування і захоплення. Швидкість і безпомилковість академіказварювальника в оцінюванні людей і ситуацій перевищує в десятки разів швидкодію потужних комп’ютерів, а його істинним знанням є знання життя, чому не навчиш і чого не купиш за жодні гроші. Це — вищий дар, даний предками і здобутий безкомпромісним служінням науці.

Яка користь суспільству від наукових досліджень? Про це часто міркують скептики. Тут Борис Патон завжди залишається несхитним: не обіцянки про абстрактну користь науки та цінність наукових розробок, а доведений конкретний практичний ефект — ось головний його аргумент в оцінюванні ефективності наукової діяльності. Завдяки саме такій позиції президента Академія все ще утримує належний рівень української науки.

Виступаючи перед науковим загалом, академік НАН України Володимир Литвин погодився з тим, що вчені справедливо критикують Верховну Раду за нерозуміння ролі і місця науки, яке виявляється в її мізерному фінансуванні. «І це при тому, що в складі нинішнього парламенту 12 академіків та членівкореспондентів державних академій, 42 доктори та 101 кандидат наук, 154 лауреати почесних звань, 17 героїв Соціалістичної Праці та України, 41 орденоносець Ярослава Мудрого, 21 генерал, не кажучи вже про генералів виробництв...» — зауважує він, додаючи, що, зрештою, ми самі їх вибирали... Адже вони захищали дисертації в Україні, частина з них стали докторами і кандидатами наук, тількино отримавши депутатський значок; переважно є науковцями, економістами і юристами. Зі слів очільника ВР України, майже 60% захистів дисертацій в нашій країні припадає на сфери економіки, права і медицини. Проте, зазначає він, ні першого, ні другого, ні третього в державі немає...

— Академічне товариство має визначитися з тим, якою воно бачить країну. Повинно продемонструвати свою цілісну і цільну позицію — тоді й наука буде запитаною. Академія повинна відновитися, як цитадель думки та духу, перейти від оборони до активних дій, адже вона високо здіймається над часом і суєтністю, відкрита для всіх, хто прагне примножити її міць і потугу, — каже В. Литвин.

Він зазначає, що нелегке завдання уряду — почути Патона, і висока честь тому уряду, який почув Патона, людини, чия присутність у цьому світі є доленосною для науки і України. Саме в цьому запорука успішного й динамічного розвитку України.

Віцепрем’єрміністр України — міністр охорони здоров’я Раїса Богатирьова зачитала вітання від прем’єрміністра України Миколи Азарова, а на запитання, в чому суть феномену Бориса Патона, відповіла так: «Вірне служіння державі, інтересам народу, і ще — благородство».

Лауреат Нобелівської премії, віцепрезидент Російської академії наук Жорес Алфьоров, зробивши екскурс в історичні часи вітчизняної науки, сказав: «Коли я аналізую тих, хто очолював нашу науку, то завжди на найвищих позиціях бачу трьох людей: Мстислава Келдиша, Анатолія Александрова і Бориса Патона. Не випадково всі троє були великими друзями». Академік Алфьоров назвав Патона живою легендою української, російської і світової науки та побажав, щоб учені дожили до справжнього відродження нашої науки і суспільства.

Спробу історичних пошуків зробив у своєму виступі міністр освіти і науки, молоді та спорту України Дмитро Табачник. На його думку, академік Патон стоїть в одному ряду з чотирма постатями: Людовік IV керував державою 72 роки, Франц Йосип — 68, королева Вікторія — 64. «Ми порахували, що за роки незалежності лише в шкільних підручниках біографія Б. Є. Патона відтворена 15мільйонним тиражем. А якщо порахувати всіх школярів, які вчилися за цими підручниками, буде ледь не половина сучасного населення України», — каже міністр. Він переконаний, що Патон — символ, гордість, надія і опора України.

— Нинішній ювіляр знаменує собою цілу епоху і в науці, і в інтеграції, і у виробництві. Півстоліття, впродовж якого Борис Євгенович очолює Академію, — то сподвижництво справдешнього державника, одного з тих, хто виводить українську науку на всесвітні, аж покосмічні обшири, — стверджує академік і поет Борис Олійник.

На його переконання, син легендарного батька, Борис Євгенович гідно несе фамільний прапор Патонів усіх поколінь. Потомственний інтелігент, він ніколи не хизувався своїм походженням, на рівні спілкуючись як із королівськими особами, так й із зварниками та хліборобами.

Одним словом, Патон, підсумовує Б. Олійник, належить до тих гербових постатей, за якими світ пізнає Україну. Будівничий держави на ім’я Україна — це статус академіка Бориса Патона.

Під час урочистих зборів наукової громадськості з вітальними промовами виступили народний депутат України Юхим Звягільський, в. о. ректора Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» Михайло Згуровський, академіксекретар Відділення фізикотехнічних проблем матеріалознавства НАН України академік Ігор Походня та іноземні гості: президент Національної академії наук Республіки Вірменія Радик Мартиросян, директор Об’єднаного інституту ядерних досліджень Віктор Матвєєв, віцепрезидент РАН, голова Сибірського відділення РАН Олександр Асєєв, керівник апарату Президії НАН Білорусі Петро Вітязь. Президент Академії наук Республіки Молдова Георгій Дука вручив Борису Патону молдавську державну нагороду Ordinul de Onoare — «Орден Пошани», а президент Академії наук Республіки Казахстан Мурат Журинов — нагрудний знак «За заслуги в развитии науки Республики Казахстан» та подарував, за традицією, казахський чапан.

Президент НАН України Борис Патон, подякував усім за теплі слова, не без гумору зазначивши, що, як йому тепер здається,
50 років — не так уже й багато. «Мене дуже надихає і тішить те, що ми разом, що робимо загальну потрібну справу, що не розбіглися по своїх національних квартирах, а наука залишилася в інтернаціональній квартирі. Слава Богу, якщо це буде продовжуватися. Задля цього ми повинні зробити все від нас залежне», — сказав на завершення зібрання академікювіляр Борис Патон.

   
Президія НАН України © Макетний зразок
  This Website is best available with Microsoft Internet Explorer 6.0+