Skip Navigation Links наука
освіта
техніка
прогрес
Газета заснована у квітні 1997 р.
Пропустити посилання переходів
Випуски газети
Окремі статті
Фотогалерея
Редакція
Пропустити посилання переходів
Окремі статті 2011 року
Окремі статті 2010 року
Окремі статті 2009 року
Він зробив прорив у гідрогеологічній науці і практиці 
 
 

А. Є. Бабинець (1911-1982)

 

Є вчені, ім’я яких відоме всьому людству - Вернадський, Мендєлєєв, Курчатов, Корольов… Ім’я Андрія Євтихійовича Бабинця відоме відносно вузькому колу спеціалістів – геологів, гідрогеологів, інженерів-геологів… Однак те, що він зробив для вітчизняної гідрогеологічної науки та практики, можна порівняти з проривом, який відбувався в другій половині минулого століття у фізиці, хімії або біології.

Андрій Євтихійович Бабинець народився 30 листопада 1911 року в Києві. Після початкового навчання вступив до Київського меліоративного технікуму, який закінчив у 1931 р. з дипломом гідротехніка. Деякий час працював у Київській меліоративній конторі, потім вступив на другий курс Київського гірничо-геологічного інституту, закінчивши його у 1935 р. і захистивши дипломний проект з оцінкою «відмінно». Отримав направлення на роботу в Інститут геологічних наук АН УРСР, де до початку Великої Вітчизняної війни виконував обов’язки старшого наукового співробітника. У 1939 р. Андрій Євтихійович вступає в аспірантуру і в 1941-му закінчує роботу над кандидатською дисертацією, присвяченою водопостачанню Львова. Захисту дисертації завадила війна.

Під час Великої Вітчизняної війни А. Є. Бабинець займався військово-геологічним забезпеченням бойових дій Південно-Західного, Сталінградського, Південного та 4-го Українського фронтів. За його активної участі була розроблена і складена низка надзвичайно важливих карт. Діяльність науковця високо цінувалася командуванням фронтів та штабом інженерних військ Радянської армії – він був нагороджений орденом Вітчизняної війни другого ступеня, двома орденами Червоної Зірки та медалями.

Після демобілізації, у листопаді 1945 р., Андрій Євтихійович повернувся в Інститут геологічних наук на посаду старшого наукового співробітника, через рік захистивши підготовлену раніше кандидатську дисертацію.   Із серпня 1948 р. очолював відділ гідрогеологічних проблем, виконував обов’язки заступника директора, а з січня 1950-го до липня 1953-го – директора. Одночасно вчений займався викладацькою роботою. У 1946 р. обраний на посаду доцента, через три роки – завідувача кафедри гідрогеології та інженерної геології Київського держуніверситету.

У післявоєнні роки об’єктом його досліджень стали всі типи мінеральних вод, що застосовуються у бальнеології. Спочатку він вивчав вуглекислі мінеральні джерела Карпат та Закарпаття, потім - моршинські води високої мінералізації, гідрогеологічні умови трускавецьких мінеральних вод та сірководневі води курорту «Немирів» Львівської області. Результати були узагальнені у численних статтях, монографіях та картах. Дослідження А. Є. Бабинця та його учнів вирізняються глибоким аналізом умов формування мінеральних вод, заснованим на вивченні їх мікроелементного, газового та ізотопного складу з використанням новітньої лабораторної техніки. Дослідження мінеральних вод України, розпочаті вченим, і досі є основою їх вивчення у відділі гідрогеологічних проблем.

У 1951 р. науковця зацікавили проблеми гідрогеохімії (він виступив з критичними зауваженнями щодо класифікації хімічного складу підземних вод, запропонованої Ч. Пальмером). Згодом став займатися питаннями генезису вуглекислоти в мінеральних водах Українського щита, виокремив генетичні типи тріщинних вод. Наприкінці 50-х учений першим в Україні почав вивчати ізотопний склад підземних вод та розчинних у них газів. Під його керівництвом створена пресова лабораторія, в якій аналізувався склад порових розчинів глинистих порід. На основі нових даних він досліджував закономірності формування хімічного складу підземних вод зони уповільненого водообміну південно-західної частини Східно-Європейської платформи. У роботах Андрія Євтихійовича та його учнів розглянуто перспективи використання мінеральних промислових вод, особливо тих, які відрізняються збільшеним вмістом йоду і брому (на території Дніпровської, Донецької та Львівської впадин, Прикарпаття та Криму). Питання геохімії мінералізованих вод Прикарпаття знайшли своє відображення в монографії «Геохімія мінералізованих вод Прикарпаття».

У 1953-1968 рр. А. Є. Бабинець – заступник директора Інституту геологічних наук. У 1961 р. відділи та лабораторії гідрогеологічного профілю були об’єднані у сектор гідрогеології та інженерної геології, з організацією якого розгорнулися дослідження процесів формування ресурсів та хімічного складу підземних вод, гідрогеохімії, ізотопної гідрогеології; розширилися регіональні гідрогеологічні дослідження з питань охорони підземних вод. Очолюваний А. Є. Бабинцем сектор став найбільшим багатогалузевим центром гідрогеологічної науки в Україні.

У 1961 р. учений захистив докторську дисертацію «Подземные воды юго-запада Русской платформы (распространение и условия формирования)». Монографія з цією ж назвою стала науковим бестселером та є чи не найбільш цитованим джерелом вітчизняних гідрогеологічних публікацій. У 1963-му А. Є. Бабинця затверджують у званні професора, а через рік обирають членом-кореспондентом АН УРСР.

Із 1960-х років він починає керувати роботами з вивчення закономірностей формування основного і мікрокомпонентного складів порових вод донних відкладень Атлантики та Індійського океану, особливостей гідрогеологічних процесів у донних відкладеннях Чорного і Середземного морів, обумовлюючих міграцію і накопичення ряду хімічних елементів ранніх стадій діагенезу. Великим творчим здобутком науковця є дослідження важкої води в підземній гідросфері, висновки про походження підземної гідросфери в напрямі вивчення ізотопного складу води.

Період, який охоплює 60-ті та 70-ті роки минулого століття, став найбільш динамічним для вітчизняної гідрогеології. У цей час сектор гідрогеології отримує надсучасне, як на той час, наукове обладнання: спектрометри ядерно-магнітного та електронно-парамагнітного резонансу, мас-спектрометр, потужні преси для віджимання порових розчинів, сучасне радіометричне та хіміко-аналітичне обладнання, пристрої електричного моделювання гідрогеологічних процесів тощо. Якщо раніше перед гідрогеологією ставилися переважно суто практичні завдання – забезпечення народного господарства необхідною кількістю якісних підземних вод, то в цей період вже вивчаються ізотопний, мікрокомпонентний, газовий склад та структура води, наявність органічних і комплексних сполук у мінеральних водах та їх вплив на живі організми, гідрогеологія світового океану, волого- та солепереніс у зоні аерації, розпочинається масштабне гідрогеологічне моделювання та створення постійно діючих гідрогеологічних моделей.

Активізується експедиційна діяльність сектору гідрогеології. Експедиції охоплюють практично всі регіони України: Карпати та Крим, Полісся та Причорноморські степи, Український щит та Донбас. У науковців сектору вперше з’являється можливість вивчати донні відклади Чорного та Червоного морів, шельфів Індійського та Атлантичного океанів. Учасниками престижних морських експедицій стають не тільки керівники відділів, а й інженери, хіміки, аспіранти.

Відмінною рисою Андрія Євтихійовича Бабинця була виключна різнобічність наукових інтересів, його майже інтуїтивне відчуття нових та перспективних наукових напрямів. Цьому дуже допомагала його активна участь у республіканських, загальносоюзних та міжнародних зборах, семінарах, конференціях та конгресах, де він виступав з доповідями про результати досліджень з актуальних питань гідрогеології та інженерної геології, з великою увагою ставлячись до праць своїх колег, беручи участь у наукових полеміках. Нові та перспективні напрями досліджень прагнув перевірити, розвинути та впровадити в інституті. Вчений активно спілкувався зі спеціалістами-гідрогеологами різних країн, мав тісні наукові й дружні зв’язки з науковцями Росії, Казахстану та Узбекистану, Білорусії та Молдавії, республік Прибалтики. Участь у конференціях в Чехословаччині, Румунії, робота у Гідрогеологічній секції Карпатсько-Балканської геологічної асоціації, експедиції на науково-дослідних суднах «Михайло Ломоносов» та «Академік Вернадський» зробили ім’я Андрія Євтихійовича знаним серед міжнародної наукової спільноти.

Мінеральні, термальні та промислові води, порові розчини глинистих порід, хімічний та ізотопний склад підземних вод, волого- та солепереніс у зоні аерації, питання охорони підземних вод, гідрогеологічне районування, морська гідрогеологія, ресурси підземних вод – ось далеко не повний перелік проблем, над якими працював учений зі своєю командою. Він умів виявляти та залучати до рішення наукових проблем творчу молодь, приділяючи багато уваги становленню її наукових поглядів, вмінню аргументовано відстоювати свої позиції. У подальшому ці люди захищали дисертації, ставали лідерами своїх наукових напрямів, згодом завідувачами відділів, членами-кореспондентами та академіками.

Незважаючи на заглибленість у проблеми гідрогеології, Андрій Євтихійович Бабинець добре знався на літературі, живописі, музиці. У вільний час полюбляв займатися фізичною працею, добре плавав, ходив на лижах, працював на дачі. У повсякденному житті, попри високі академічні ранги, був рівним серед рівних. У польових експедиціях, наприклад, залюбки чистив картоплю і мив посуд.

Помер Андрій Євтихійович Бабинець 1 листопада 1982 року в Ленінграді під час відрядження. Йому було лише сімдесят. Із того часу минуло майже тридцять років. Перед вітчизняною гідрогеологією поставали нові, не бачені досі проблеми, серед яких – гідрогеологічні аспекти подолання Чорнобильської катастрофи. Відділення гідрогеології та інженерної геології Інституту геологічних наук, засноване Андрієм Євтихійовичем Бабинцем, гідно змогло зустріти виклики нового часу.
   
Президія НАН України © Макетний зразок
  This Website is best available with Microsoft Internet Explorer 6.0+