Skip Navigation Links наука
освіта
техніка
прогрес
Газета заснована у квітні 1997 р.
Пропустити посилання переходів
Випуски газети
Окремі статті
Фотогалерея
Редакція
Пропустити посилання переходів
Окремі статті 2011 року
Окремі статті 2010 року
Окремі статті 2009 року
Діамант української аграрної ниви 
 
 

Під час відкриття меморіальних дошок К. К. Гедройцу та
С. П. Кулжинському. На фото: Андрій ВОРОБЙОВ,
Сергій КУЛЖИНСЬКИЙ та Віктор ВЕРГУНОВ

 

 Наприкінці минулого року відбулися урочистості, присвячені 100-річчю заснування діаманта аграрної науки – Носівської селекційно-дослідної станції Чернігівського інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва НААН. З нагоди знаменної дати за ініціативи вченої ради установи та рішення Носівської районної ради на головній будівлі станції були відкриті дві меморіальні дошки – першому директору, професору Сергію Пантелеймоновичу Кулжинському (1880–1947) та видатному вченому-аграрію світового значення, який працював на станції протягом 1912–1929 років, академіку АН СРСР та ВУАН Костянтину Каетановичу Гедройцу (1872–1932).

У цивілізованому науково-освітньому просторі К. К. Гедройц прославив благодатні українські землі своїми відкриттями, зробленими на підставі багаторічних даних, одержаних на Носівській сільськогосподарській дослідній станції. Він розвинув вчення про походження та еволюцію засолених ґрунтів, широко вивчив процес осолодіння, запропонував визначення осолоділих ґрунтів, зробив глибокі теоретичні висновки щодо осолодіння чорноземів Дніпровської тераси. Все це академік систематизував у спеціальному вченні про поглинальну здатність ґрунту і грунтово-поглинальний комплекс, а також роль ґрунтових колоїдів у походженні ґрунту та його родючості, що стало «золотим фондом» російської й української ґрунтово-агрохімічної науки.

Для багатьох поколінь студентів і майбутніх дослідників ґрунтів не тільки нашої країни, а й світу основоположник колоїдної хімії ґрунтів К. К. Гедройц з його фундаментальними працями: «Учение о поглотительной способности почв» (1922), «Химический анализ почв» (1923), «Классификация почв» (1925) - був і залишається беззаперечним авторитетом у питаннях теорії та практики ведення спеціальних досліджень. За все це уродженця Молдови і за духом росіянина маємо незаперечні підстави вважати українцем, що словом і ділом прославив Україну у світовому вимірі.

Не менш значущими для України стали заслуги полтавчанина С. П. Кулжинського. Один із кращих практикуючих теоретиків і методологів галузевого дослідництва для потреб рільництва, ідеолог крайової його організації у 20-х роках минулого століття, він зробив усе, щоб Носівська сільськогосподарська дослідна станція стала однією з кращих районних станцій колишнього Радянського Союзу не тільки у виконанні основних функцій, а й широкому впровадженні новітніх результатів у виробництво.

Обидва вчені заклали той міцний науково-теоретичний фундамент, що дав змогу Носівській станції і до сьогодні залишатися на провідних позиціях за своїм основним напрямом діяльності. В умовах реформування аграрної галузі та системи її науково-освітнього забезпечення це надзвичайно важливо. За весь період існування на станції виведено і зареєстровано 70 сортів різних сільськогосподарських культур. До Реєстру сортів рослин України на 2011 рік внесено близько 40 сортів, що належать селекціонерам Носівської селекційно-дослідної станції. Серед сортів жита, створених українськими селекціонерами, носівські сорти у 2010 році займали понад 16%, вівса – близько 60%, конюшини та цибулі – понад 20%. На Чернігівщині близько 60% посівів жита, 90% вівса, 20% ярого ячменю, конюшини, цибулі засівають сортами носівської селекції, що повністю відповідає сучасному статусу станції, визначеному профільним міністерством та Національною академією аграрних наук України.

Визначними селекціонерами, які працювали на Носівській СДС, стали: В. С. Губернатор, О. П. Бржезицький, Г. Т. Гордієнко, В. Л. Лихацький, І. С. Паришкура, І. В. Колядко, І. Г. Набоков, К. А. Перепечай, Д. А. Тонкошкур, Т. О. Іващенко та їх продовжувачі – доктор сільськогосподарських наук В. В. Скорик, кандидати сільськогосподарських наук О. П. Матрос, М. О. Сардак, А. І. Боженко, Н. О. Горган. Нині вчені станції створюють вихідний матеріал гібридного матеріалу та займаються селекцією голозерних сортів вівса і ячменю. Зареєстровані перші в Україні сорти безплівчастого ячменю Козацький та вівса Скарб України.

Носівська селекційно-дослідна станція та дослідне господарство здійснюють велику насінницьку роботу не лише щодо сортів власної селекції. Щорічно вирощується 150–200 т оригінального та 600–800 т елітного насіння, яке надходить у більшість областей України. Зокрема, у 2010–2011 роках насіння озимого жита та тритикале, вирощене на Носівській СДС, поширене в 12 областях, вівса – у 18, ярого ячменю – у 7, конюшини та люцерни – у 5 областях. Велика заслуга в одержанні таких вражаючих для сьогодення результатів належить і колишньому директору станції, кандидату економічних наук Н. М. Буняк, яка нині очолює Чернігівський інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва НААН.

Усе це дає підстави колективу станції сміливо планувати нові перемоги на ниві аграрної науки в ім’я майбутнього України. Таку ж віру в колектив висловив у своєму привітанні міністр аграрної політики та продовольства України М. В. Присяжнюк та виступаючі на урочистостях: член-кореспондент НААН С. Ю. Булигін, голова Носівської районної держадміністрації А. Г. Красносільський, радник-посланник Посольства РФ в Україні А. В. Воробйов та інші. На адресу станції надійшло також вітання від Голови Верховної Ради України В. М. Литвина.

Ювілейні урочистості вкотре довели, що майбутнє поступу сільськогосподарської дослідної справи в Україні, як організації, так і галузі знань, - багато в чому за такими організаційними побудовами у вигляді Носівської селекційно-дослідної станції, що максимально адаптовані для потреб окремого регіону. Колектив станції не тільки зберіг, а й примножив найкращі здобутки минулого, створені особистостями на кшталт академіка К. К. Гедройца та професора С. П. Кулжинського. На цьому наголошував, відкриваючи обидві меморіальні дошки, 78-річний син ученого – Сергій Сергійович Кулжинський, який нині мешкає в м. Дубна Московської області і разом із сім’єю відвідав станцію в день її 100-літнього ювілею.

Надзвичайно політизованому українському суспільству, попри будь-які зміни на шляху до справжніх цивілізаційних цінностей, при нагоді необхідно віддавати належне за зроблене таким носіям державницької національної ідеї, як Носівська селекційно-дослідна станція. Бо, як стверджував академік Д. Лихачов, тільки та країна має майбутнє, що свою історію, і особливо здобутки, використовує для свого подальшого розвитку.

   
Президія НАН України © Макетний зразок
  This Website is best available with Microsoft Internet Explorer 6.0+