Народився 18 січня 1960 р. в Дніпропетровську,
Україна.
Закінчив Дніпропетровський держуніверситет за
фахом «радіофізик» (диплом з відзнакою) у 1981 році.
Кандидатську
дисертацію на тему «Дослідження релаксації енергії гарячих електронів в арсеніді
галію» за спеціальністю 01.04.10 – фізика напівпровідників і діелектриків
захистив в 1988 р. у Харківському держуніверситеті ім. В. М. Каразіна,
докторську – також
там у 2007 році на тему «Фізичні основи побудови швидкодіючих
інформаційно-керуючих систем на базі електрично активних напівпровідників» за
спеціальністю 01.04.01 – фізика приладів, елементів і систем.
Після закінчення (диплом з відзнакою)
Дніпропетровського держуніверситету за розподілом був направлений до Інституту
технічної механіки АН України, де працював на посадах від інженера до старшого
наукового співробітника. З жовтня 1992 р. переведений у складі лабораторії до
ІТСТ «Трансмаг» НАН України, де і працює по теперішній час (з липня 2003 року –
на посаді завідуючого відділом систем керування).
Основні наукові напрямки роботи:
Напівпровідникова надвисокочастотна (НВЧ)
електроніка, радіохвильові методи вимірювань параметрів високошвидкісних
процесів, діагностика стану та управління режимами роботи транспортних систем з
магнітною левітацією та фотоелектричних енергокомплексів.
Викладацька та наукова діяльність:
Два
навчальних посібника з напівпровідникової НВЧ-електроніки; чотири
«магістерських» навчальних курси (кафедра прикладної комп’ютерної радіофізики
Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара): «Вимірювання на
НВЧ», «Методи радіофізичного моніторингу», «Інтелектуальні антенні системи» та
«Методи наукових досліджень». Здійснюється керівництво дипломними роботами та
навчанням в аспірантурі.
Систематично приймає участь у підготовці фахівців
радіоелектронної галузі. Неодноразово залучався до атестаційного процесу в
якості голови Державної екзаменаційної комісії з захисту дипломних робіт
спеціалістів та магістрів за напрямами підготовки «Прикладна фізика» і «Мікро-
та наноелектронні прилади і пристрої».
Основні
наукові досягнення:
Створив загальну методологію побудови
інтегрованих інформаційно-керуючих систем різного функційного призначення (в
тому числі, діагностико-терапевтичних апаратно-програмних комплексів) на основі
безконтактних автогенераторних сенсорів мікрохвильового діапазону, діючих в
реальному масштабі часу.
Автор понад 240 наукових робіт, з яких 2
монографії, 30 патентів України та 4 авторських свідоцтва СРСР. Член Програмного
комітету Міжнародної Кримської конференції
«НВЧ-техніка
і телекомунікаційні технології».
Основні публікації:
·
Плаксин С.В. Определение времени релаксации энергии горячих электронов в
n-GaAs резонаторным методом с обработкой результатов на ЭВМ. - Изд-во
Горьковского университета. «Известия ВУЗ’ов – «Радиофизика», №3, 1988.– С. 353 –
360.
·
Плаксин С.В. Энергопрочный полупроводниковый преобразователь энергии
микроволнового излучения от
орбитальной солнечной электростанции в постоянный ток или ток промышленной
частоты Изд-во ХНУ им. Каразина.
Вісник Харківського національного університету, серія «Радіофізика та
електроніка».–2004.– Вип. 1.– С. 3 – 6.
·
Плаксин С.В.,
Соколовский И.И. Физические основы построения быстродействующих
информационно-управляющих систем на базе полупроводников с горячими электронами
Монография. Изд-во «Вебер», Севастополь. – 2006. – 320 с.
·
Плаксин С.В. Концепция построения фазометрической радионавигационной системы для
управления высокоскоростными объектами Изд-во Томского госуниверситета. «Известия
ВУЗ’ов.– «Физика», 2007. – № 7. – С.
81 – 87.
·
Плаксин С.В.
Гниленко А.Б., Дзензерский В.А., Погорелая Л.М.
Влияние толщины кремниевых пластин на характеристики многопереходных
солнечных элементов с вертикальными p–n переходами.
Технология и конструирование в электронной аппаратуре. – 2012. – № 1. –
С. 27 – 29.
Нагороди:
·
Дипломант
Всесоюзного конкурсу науково-технічного товариства радіоелектроніки і зв’язку
ім. О. С. Попова (1989).
·
Нагороджений
дипломами переможця Всеукраїнських конкурсів «Винахід-2007» (2008).