Національна академія наук України
National  Academy  of  Sciences  of  Ukraine

Skip Navigation Links
Пропустити посилання переходів
Про проекти
За роками
Установи-виконавці
Партнери
Наукові пріоритети
Державні пріоритети
Призначення
Ключові слова
Про портал
Пропустити посилання переходів
Актуальні для України проблеми, для вирішення яких можуть бути використані результати виконання проекту
Опис результатів виконання проекту
Суб'єкти використання результатів проекту
Близькі за напрямом існуючі вітчизняні та зарубіжні аналоги
Основні переваги кінцевих результатів проекту
Про участь партнерів у виконанні проекту
Пропозиції щодо практичного впровадження результатів проекту
Опис результатів виконання проекту 

 

На основі комплексних (цитоморфологічних, цитохімічних, імуноцитохімічних) досліджень розроблений алгоритм діагностики мієлоїдних новоутворень (МН) і мієлодиспластичних синдромів (МДС). Цитоморфологічна і цитохімічна діагностика МН і МДС (передлейкозів) базується на оцінці стану кістковомозкового кровотворення при первинному дослідженні мазків із пунктатів кісткового мозку (наявність однолінійної або мультилінійної дисплазії, підрахунок кількості бластів) та виявленні  активності кислої неспецифічної естерази  в клітинах системи мононуклеарних фагоцитів (промоноцитів, моноцитів, гістіоцитів, макрофагів) при МДС.

Диференційна діагностика проводилася у 139 хворих з підозрою на хронічний мієлопроліферативний та мієлодиспластичний процес. Враховуючи клініко-лабораторні дані та результати цитоморфологічних досліджень препаратів периферичної крові та кісткового мозку серед хворих цієї групи у частини пацієнтів проводилося молекулярно-генетичне дослідження для виявлення специфічної мутації в гені JAK2V617F. У 56 пацієнтів за клініко-лабораторними і морфоцитологічними даними був запідозрений МДС. Для верифікації 18 випадків рефрактерної анемії з надлишком бластів двох типів (РАНБ-1 і РАНБ-2) застосовувалися специфічні мкАт до комітованих мієлоїдних клітин-попередників і зрілих клітин мієлоїдного ряду (CD34, CD38, MPO, HLA-DR, CD117, CD33, CD13, CD14, CD15, CD11b). Для верифікації клітинної форми бластної кризи ХМЛ в 6 випадках застосовувалися відповідні панелі мкАт до антигенів Т-лімфоцитів (СD3, CD4, CD5, CD8), В-лімфоцитів (CD10, CD19, CD37, CD38, CD20, CD22, CD25), клітин-попередників і зрілих клітин мієлоїдного ряду (CD34, CD13, CD15, CD16, CD43, CD45).

При цитоморфологічній верифікації хронічної фази хронічного мієлолейкозу (ХМЛ) та диференціації цієї форми МН від хронічного мієломоноцитарного лейкозу враховують наявність еозинофільно-базофільної асоціації на фоні зсуву лейкоцитарної формули крові вліво без ознак дисплазії кісткового мозку і відсутність моноцитозу.

 

  Цитоморфологія кісткового мозку при ХМЛ в хронічній фазі. Забарвлення за Папенгеймом. Зб. х 1000.

 

 

Цитоморфологія кісткового мозку при ХММЛ. Забарвлення за Папенгеймом. Зб. х 1000.

 

Для верифікації бластного кризу ХМЛ застосування цитохімічних методів, разом із звичайними способами паноптичного забарвлення мазків крові і кісткового мозку, дозволяє попередньо встановити природу лейкемічних клітин. При найбільш поширеному мієлоїдному підваріанті бластного кризу ХМЛ в лейкемічних клітинах визначається позитивна реакція при виявленні активності мієлопероксидази і нафтол-AS-D-хлорацетатестерази, слабке дифузне пофарбування цитоплазми клітин при визначенні активності кислої фосфатази і негативна реакція при виявленні активності кислої неспецифічної естерази. Встановлення мієлоїдної або моноцитарної природи бластних клітин можливо на основі виявлення експресії антигенів CD13, CD14, CD15, CD33. Взаємодія з мкАТ до антигенів CD41 і CD61, до глікофорину і гемоглобіну А дозволяє ідентифікувати бластні клітини з ознаками клітин мегакаріоцитарного і еритробластичного ряду відповідно.

 

             Бластний криз ХМЛ за мієлоїдним типом. Забарвлення за Папенгеймом. Зб. х 1000 

 

При лімфоїдному варіанті бластного кризу ХМЛ у бластних клітинах не виявляється активність МПО, а при PAS-реакції відмічають відкладення глікогену у вигляді великих гранул або блоків. У більшості випадків лімфоїдного бластного кризу ХМЛ лейкемічні клітини представлені трансформованими клітинами-попередниками В-лімфоцитів, на поверхневих мембранах яких виявляється експресія В-лінійних антигенів CD10, CD19 і CD20, а в ядрах клітин - термінальна дезоксинуклеотидилтрансфераза.

         

Бластний криз ХМЛ за лімфоїдним типом. Забарвлення за Папенгеймом. Зб. х 1000 

  

Для імуноцитохімічної ідентифікації бластних клітин при двох формах МДС (РАНБ-1, РАНБ-2) застосовували специфічні моноклональні антитіла, в тому числі і вітчизняного виробництва, до антигенів гемопоетичних клітин-попередників і зрілих клітин мієлоїдної природи (CD34, CD117, CD38, CD33, CD13, CD15, CD11b). Було з’ясовано, що на бластних клітинах при РАНБ-1 і РАНБ-2 не виявлялася експресія лімфоїдних маркерів (CD19, CD22, cyt/sCD3), а експресія антигену оліголінійних та ранніх клітин-попередників лімфо- та мієлопоезу CD7 асоціюється з поганим прогнозом захворювання.

 

Співвиконавцем проекту є відділ молекулярної генетики Інституту молекулярної біології і генетики НАН України, співробітники якого проводили молекулярно-генетичні дослідження з метою диференційної діагностики різних форм МН. У відділі молекулярної генетики ІМБіГ вже було розроблено тест-системи для виявлення генетичних перебудов у хворих на хронічну мієлоїдну лейкемію та множинну мієлому, які були впроваджені для діагностики у кількох онкогематологічних відділеннях м. Києва.

Для підтвердження ХМЛ на різних фазах розвитку захворювання при стандартному цитогенетичному дослідженні визначали t(9;22)(q34.1;q11.21), а у випадку залучення молекулярно-генетичних методів за допомогою ЗТ-ПЛР ідентифікували злитний химерний ген BCR-ABL, що присутній в усіх клітинах патологічного клону.

При виявленні кількісних та якісних аномалій в клітинах еритроїдного та мегакаріоцитарного паростків кровотворення в кістковому мозку (збільшення кількості ерітроцитів, їх анізоцитоз і пойкілоцитоз, наявність гіпохромних і/або мікроцитарних форм), тромбоцитозу (з атиповими, крупними та гіпогранулярними тромбоцитами),  аномальних форм мегакаріоцитів (мікромегакаріоцити, промегакаріоцити, голі ядра мегакаріоцитів, гігантські форми мегакаріоцитів з гіпердольчатими ядрами і широкою цитоплазмою) і їх кластерів, лейкоцитозу в крові, коли були всі підстави запідозрити одну з форм МН (справжню поліцитемію, ессенціальну тромбоцитемію або первинний мієлофіброз), для підтвердження діагнозу застосовували молекулярно-генетичні методи виявлення мутації гена JAK V617F.

Таким чином, для первинної діагностики основних форм МН (хронічної фази і фази акселерації ХМЛ, справжньої поліцитемії, ессенціальної тромбоцитемії або первинного мієлофіброзу) і МДС на першому етапі мають застосовуватися цитоморфологічні і цитохімічні дослідження клітин крові та кісткового мозку.

На етапі уточнення діагнозу (прецизійної діагностики) бластної кризи ХМЛ, деяких форм МДС (РАНБ-1 і РАНБ-2) і МН – імуноцитохімічні дослідження і молекулярно-генетичні методи для доказу специфічних генетичних порушень в клітинах патологічного клону (у випадку ХМЛ – детекція злитого гена BCR-ABL1; у випадку справжньої поліцитемії, ессенціальної тромбоцитемії або первинного мієлофіброзу - мутації JAK2 V617F).

Виходячи з результатів науково-методичних розробок співробітників ІМБІГ НАНУ, запропоновані конкретні процедури виявлення за допомогою молекулярно-генетичних методів деяких нових мутацій у хворих на МПН, зокрема мутацій гена Calr на доповнення до визначення мутацій JAK2, що дозволить значно поліпшити якість диференційної діагностики деяких форм МПН, розпізнавання яких стикається із значними труднощами у клінічній практиці лікувальних закладів гематологічного профілю в Україні.

Координація наукової діяльності з питань практичного застосування алгоритму діагностики проводилась з клініцистами-гематологами двох гематологічних відділень клінічної лікарні №9 м. Києва, Київського обласного онкодиспансера, а також лікарями-онкогематологами обласних клінічних лікарень України.

Проведена перевірка специфічності МКАТ виробництва ІЕПОР методом проточної цитофлуориметрії з урахуванням особливостей експресії антигенів на лініях клітин або клітинах периферичної крові. За її результатами встановлена можливість використання МКАТ, отриманих в ІЕПОР, за допомогою методів імуноцитохімії.

 

 

 

 
 
Заповнюється відповідальним співробітником установи-виконавця проекту
 
Президія НАН України © Макетний зразок
  This Website is best available with Microsoft Internet Explorer 6.0+