Національна академія наук України
National  Academy  of  Sciences  of  Ukraine

Skip Navigation Links
Пропустити посилання переходів
Про проекти
За роками
Установи-виконавці
Партнери
Наукові пріоритети
Державні пріоритети
Призначення
Ключові слова
Про портал
Пропустити посилання переходів
Актуальні для України проблеми, для вирішення яких можуть бути використані результати виконання проекту
Опис результатів виконання проекту
Суб'єкти використання результатів проекту
Близькі за напрямом існуючі вітчизняні та зарубіжні аналоги
Основні переваги кінцевих результатів проекту
Про участь партнерів у виконанні проекту
Пропозиції щодо практичного впровадження результатів проекту
Опис результатів виконання проекту 
 

Опис очікуваних або отриманих результатів виконання проекту

 Основне науково-технологічне рішення при виконанні проекту полягало у вивченні леґітимації приватної власності у масовій свідомості населення України із застосуванням методу тріанґуляції, що передбачає використання: 1) різних джерел інформації та масивів соціологічних даних; 2) різних прийомів дослідження та статистичних моделей аналізу соціологічної інформації; 3) різних теоретичних підходів.

Зокрема, основними джерелами інформації стали масиви даних опитувань соціологічного моніторингу за 1992, 1994–2006 та 2008 роки, національного опитування-омнібусу “Громадська думка в Україні” 2006 та 2007 роки, соціологічного опитування експертів “Економічна культура населення України (Думки й міркування експертів)” 2005 року, що були проведені за програмою Інституту соціології НАН України.

Серед основних прийомів дослідження та статистичних моделей аналізу соціологічної інформації – крос-табуляція, факторний, кластерний та реґресійний аналіз.

 Умовами практичного використання отриманих результатів є доведення їх до відома органів державної влади України, установ НАН України, професорського та викладацького складу вищих навчальних закладів, лідерів та експертів політичних та громадських організацій.

 Очікуваний соціально-економічний ефект за умов вдосконалення державної політики у галузі відносин власності та діяльності політичних і громадських організацій на підставі використання результатів проекту:

1) зменшення загроз політично мотивованих перерозподілів власності;

2) покращення та усталення умов діяльності приватного капіталу та його більш повноцінне й ефективне використання;

3) підвищення рівнів ліквідності приватних активів, інвестиційної привабливості країни, довіри ділових партнерів та інвесторів;

4) створення передумов нормального ринкового перерозподілу приватної власності від менш ефективних до більш ефективних власників у процесі ринкової конкуренції;

5) прискорення становлення цивілізованих ринкових відносин.

 

Характеристика науково-технічної продукції

Визначено теоретико-методологічні засади дослідження леґітимації у масовій свідомості населення. Розроблено концептуальну модель леґітимації приватної власності як чинника суспільної інтеграції. Зясовано тенденції леґітимації приватної власності у просторах соціальної структури та культури суспільства на підставі аналізу даних соціологічного моніторингу та інших досліджень.

 В процесі виконання дослідження отримані основні результати, що вможливлюють наступні висновки:

Соціологічний аналіз масової свідомості населення України засвідчує параметри поточного стану соціальної легітимності приватної власності:

1) загалом знижений рівень леґітимності приватної власності на чинники виробництва в сучасному українському суспільстві;

2) структурованість цієї леґітимності два складники: а) “леґітимність приватної власності на великі підприємства та землю“; б) “леґітимність приватної власності на малі підприємства”;

3) імовірну структурованість населення на чотири групи: а) “Ті, що не визначилися” (33,0%); б) “Носії леґітимності” (19,2%); в) “Носії нелеґітимності” (26,1%); г) “Носії часткової леґітимності/нелеґітимності” (20,9%);

4) підвалинами леґітимації та делеґітимації приватної власності в Україні є передусім, імовірно, соціально-ідеологічні та соціально-практичні, а не соціально-структурні чинники.

 Реакція громадян України на процес та наслідки приватизації свідчить на користь припущення, що значних і загрозливих соціально-структурних передумов делеґітимації, а відтак – деінституціоналізації приватної власності, в сучасному українському суспільстві немає. Наприклад, свого часу націоналізація власності на капітал та землю в Україні здійснювалася в ході громадянської війни, а методами націоналізації робочої сили у перебігу індустріалізації, колективізації та культурної революції 1930-х років були масові репресії та геноцид (Голодомор). На цьому історичному тлі приватизація як реінституціоналізація приватної власності не супроводжується гострими, кровопролитними, безкомпромісними та масовими соціальними протиборствами. Можна вести мову про кримінальні, напівкримінальні та корпоративні «розбірки» (рейдерство) із приводу розподілу та перерозподілу роздержавленої власності. Однак їх предметом не є існування інституту приватної власності на засоби виробництва.

 Вербально опозиційні стосовно приватизації та приватної власності на засоби виробництва політичні партії лівого спрямування впродовж 1990 – першої половини 2010-х років зійшли на периферію політичного процесу (про це певною мірою свідчить чисельність їх парламентських фракцій). Поодинокі випадки реприватизації виглядають не політичною метою, а радше політичною технологією або спробами перерозподілу приватизованої власності. Невдоволення та обурення громадян із приводу порушень у ході роздержавлення власності і власне самого факту приватизації не вилилось у масовий дієвий соціальний рух опору. В абсолютній більшості люди лояльні стосовно реінституціоналізованої приватної власності. Відсутня й соціально мотивована агресія стосовно приватних власників. Навпаки, через масову пасивну (отримання приватизаційних сертифікатів, обмін їх на акції) та активну (приватизація житла, земельних ділянок) участь у приватизаційних процесах громадяни стали співучасниками та учасниками реінституціоналізації приватної власності. Відповідні масові приватизаційні та приватновласницькі практики варто розглядати в якості дієвого латентного чинника соціальної леґітимації приватної власності.

 Серед основних чинників, що можуть зумовити дефіцит леґітимності приватної власності: 1) соціальний, економічний, політичний, регіональний, конфесійний, поселенський та ін. види гетерогенності суспільства, що ускладнюють можливості ціннісного, соціального консенсусу у ньому з приводу приватної власності; 2) економічні, політичні і соціальні кризи у ході модернізації суспільства; 3) амбівалентність і невизначеність соціально-економічних уявлень членів суспільства у період його трансформації; 4) зловживання приватних власників, їх нездатність відповідати очікуванням громадськості, її ціннісним уподобанням; 5) популістські маніпуляції політиків із настроями громадськості стосовно цих зловживань та ін.

 Стан нелеґітимності приватної власності, ґрунтований на економічній поляризації, є потенційним чинником дезорганізації економіки та соціальної дестабілізації суспільства. Він може зумовити прагнення малозабезпечених (неімущих) до компенсування або реалізації своїх соціально-економічних інтересів через: 1) кримінальні злочини проти приватної власності; 2) підтримку політичних сил, що виступають за призупинення приватизації, реприватизацію ба й більше – націоналізацію приватизованої власності; 3) політичну активність, спрямовану на частковий/повний демонтаж інституціональних підвалин приватновласницьких відносин. Натомість власники для запобігання подібним реальним та потенційним загрозам своїм інтересам вже вдаються, наприклад, до: 1) приватизації у її латентному (тіньовому) форматі; 2) несплати податків (подекуди із використанням режиму вільних економічних зон), приховування та викачування прибутків в офшорні зони; 3) лобіювання своїх інтересів шляхом корупційних діянь (інколи навіть шляхом підкупу окремих фракцій парламенту); 4) безоглядно жорстокої та безкомпромісної боротьби за представницькі та парламентські мандати, за формування підконтрольних місцевих самоврядних, реґіональних владних та національних урядових структур, за посаду глави держави; 5) принагідного застосування безвідмовної та перевіреної часом “зброї” – інформаційно-психологічного стимулювання мовних, етнічних, конфесійних, реґіональних, соціально-економічних, соціокультурних, цивілізаційних, воєнно-історичних та геополітичних фобій.

 Дієвим чинником ґарантування недоторканності приватної власності поряд із правом, силовими ресурсами та владою могла б стати її соціально-економічна ефективність у масштабах всього суспільства. Це найбільшою мірою сприяло б формуванню переконаності громадськості або, щонайменше, більшої її частини у необхідності наявності приватних власників чинників виробництва, у соціальній виправданості їхнього виняткового статусу та наявності в них статку. Тобто бути у злагоді із традиційною мораллю (що має у нашому суспільстві деяке християнське підґрунтя) та державою (її інтересами та вимогами фіскальних органів), не виходити далеко із формату еквівалентного обміну при взаємодії із найманими працівниками та іншими економічними контрагентами.

 

Результати дослідження, які узагальнено у заключному звіті, використано при підготовці колективної монографії, присвяченій економічній культурі населення України.

 Розроблені та апробовані методики дослідження, емпіричні індикатори соціальної леґітимності приватної власності та статистичні моделі аналізу соціологічних даних застосовуються у новому омнібусному соціологічному опитуванні Інституту соціології НАН України.

  

Реалізація результатів дослідження

Наукові доповіді, доповідні, аналітичні записки, методичні рекомендації

Окремі напрацювання, що склали вихідне підґрунтя даного дослідження і набули узагальнення в його межах, були реалізовані ще перед його проведенням у формі надання Центром соціальних експертиз Інституту соціології НАН України послуг Фонду державного майна України. Ці послуги полягали у проведенні соціологічних досліджень (опитуваннях громадської думки) з ключових питань, віднесених до компетенції зазначеного державного органу. Йдеться передусім про два перших розділи аналітичного звіту, що його згідно угоди Центр соціальних експертиз Інституту соціології НАН України передав Фонду державного майна України.

Даний звіт оприлюднений на Web-сайті цієї державної інституції:

Звіт з виконання послуг з проведення соціологічних досліджень (опитування громадської думки) з ключових питань, що відносяться до компетенції Фонду державного майна України. Аналітичний звіт «Досвід приватизації державних об’єктів в Україні: соціологічний зріз» (У двох книгах). Книга 1. Київ, 2007 // http://www.spfu.gov.ua/ukr/reports/spfu/zvit.pdf.

 Монографії, брошури, навчальні посібники

Экономическая культура населения Украины / Под ред. акад. НАН Украины В.М.Вороны, д.ф.н., профессора Е.И.Суименко. – К.: ИСНАНУ, 2008. – 316 с.

 Статті в наукових журналах, збірках наукових праць

Резнік В. Стан соціальної леґітимності приватної власності як предмет емпіричного соціологічного аналізу // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2007. – №2. – С. 70–102.

 Участь в роботі науково-практичних конференцій і семінарів, засіданнях «круглого столу»

Учасники проекту за темою дослідження оприлюднювали його результати на:

1) Міжнародній науковій конференції «Глобальна модернізація і сталий розвиток: соціальні імперативи і економічні стратегії» (25 січня 2008 р., м. Київ, Інститут світової економіки і міжнародних відносин);

2) V Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми розвитку соціологічної теорії: соціальна інтеграція та соціальні нерівності в контексті сучасних суспільних трансформацій» (16–17 травня 2008 р., м. Київ, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка).

 
 
Заповнюється відповідальним співробітником установи-виконавця проекту
 
Президія НАН України © Макетний зразок
  This Website is best available with Microsoft Internet Explorer 6.0+